Макіавеллізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Niccolò Machiavelli

Макіавеллізм  — «використання хитрості і лукавства в управлінні державою або взагалі в адмініструванні», про що йшлося в працях італійського дипломата і письменника Відродження Нікколо Макіавеллі. Слово має аналогічне використання в сучасній психології, що характеризує лукавий стиль міжособистісного спілкування, пов'язаний із цинічними і прагматичними нехтуваннями моралі. «Макіавеллі» як слово стало дуже популярним в кінці 16-го століття в англійській мові, хоча термін «макіавеллізм» вперше наведений в Оксфордському словнику англійської мови від 1626.

Політична думка[ред.ред. код]

У 16 столітті, відразу після публікації «Принца», макіавеллізм з Італії чумою вповз до північної європейської політики, і спершу інфікував Францію. Саме в цьому контексті Варфоломіївська ніч 1572 року в Парижі стала розглядатися як продукт макіавеллізму. Значною мірою цьому сприяв гугенот Інокентій Жентілле у своїй праці 1576 року "Роздуми про шляхи доброго прaвління проти Мaкіaвеллі" (Discours contre Machiavel), яка була надрукована в десяти виданнях на трьох мовах протягом наступних чотирьох років. Існує мало слідів Макіавеллізму в французьких творах до різанини, не те, що політики не телеграфували свої наміри в письмовому вигляді, до власної книги Gentillet, але ця концепція була підхоплена багатьма сучасниками, і зіграло вирішальну роль у встановленні тривалих популярних концепцій макіавеллізму. Англійський драматург Крістофер Марло був захопленим прихильником цієї точки зору. У «Мальтійському євреї» (1589-90) «Machievel» в пролозі говорить, що усі вважають його мертвим, але душа його перелетіла через Альпи і він прибув у Британію до друзів. Він вважає релігію іграшкою і стверджує що немає гріха, а є тільки дурість, що влада затверджується тільки силою, а закон, як у Дракона, міцний тільки кров'ю. Макіавеллі приїхав, щоб грати трагедію єврея, який розбагатів, живучи по його принципах, і просить глядачів оцінити його за заслугами і не судити занадто строго.
В наступній п'єсі, «Різанині в Парижі» (1593) , Герцог де Гіз і Катерина Медічі змальовується як Макіавеллізм, схиблений на зло з самого початку.
Есе «Анти-Макіавеллі», написане у 18 столітті Фрідріхом Великим, королем Пруссії і покровителем Вольтера, спростовує «Принца» і макіавеллізм. Вперше воно було опубліковане у вересні 1740, через кілька місяців після того, як Фредерік став королем, і є однією з багатьох таких робіт.

Психологія[ред.ред. код]

Макіавеллізм також термін, який деякі соціальні та особистісні психологи використовують, щоб описати тенденцію людини бути безпристрасним, і, отже, в змозі самого себе відокремити від загальноприйнятої моралі, обманювати і маніпулювати іншими. У 1960 році Річард Крісті та Флоренц Л. Гейтс розробили тест для вимірювання рівня макіавеллізму людини (іноді званий Мак-тест). Двадцять пунктів опитування особистості стало стандартним інструментом оцінки макіавеллізму. Люди з високим рівнем макіавеллізму (від 50 балів і вище), як правило, схвалюють такі твердження, як «Ніколи не говори кому-небудь, чому ти робиш щось, якщо тобі це не приносить вигоди» (№ 1), але не ті, на кшталт: «Більшість людей в основному хороші і добрі»(№ 4), «Потрібно завжди бути чесним, незважаючи ні на що», (№ 7) або «Успішні люди в основному чесні і хороші»(№ 11). Використовуючи шкалу макіавеллізму, Крісті та Гейтс провели безліч експериментальних тестів, які показали, що міжособистісні стратегії і поведінки «високих Мак» і «низьких Мак» відрізняються. Їх основні результати були широко розповсюджені. Наприклад, Мак —показники чоловіків, в середньому, трохи більші, ніж макіавеллізм жінок.
Сенс поняття складається із трьох психологічних факторів:

  1. Поведінка Маніпуляція людьми.
  2. Відношення. Емоційно маргінальність; лише на свою користь, яку отримують через інших через маніпуляцію.
  3. Ігнор соціальної моралі.

Мотивація[ред.ред. код]

В 1992 році спонукання до Макіавеллізму зв'язували з холодним егоїзмом і розрахунком, особи з високими показниками по Мак-шкалі, передбачалося, домогалися свого (наприклад, сексу, успіху, соціального стану), усіма способами. Пізніші дослідження з мотивації осіб з високими показниками по Мак-шкалі в порівнянні з низькими, виявили, що вони надавали високого пріоритету грошам, владі і конкуренції, а відносно низький пріоритет товариським стосункам, інстинкту самозбереження і сімейним проблемам. Вони були зосереджені на абсолютних досягненнях і перемогах будь-якою ціною.

Здібності[ред.ред. код]

Через їхню майстерність в міжособистісних маніпуляціях особам з високими показниками по Мак-шкалі невірно приписувалось володіння вищим розумом, або здатність розуміти інших людей в соціальних ситуаціях. Проте дослідженнями твердо встановлено, що макіавеллізм не пов'язаний з IQ. Крім того, дослідження на емоційний інтелект виявив, що насправді високі показники макіавеллізму, як правило, пов'язані з низьким емоційним інтелектом. Крім того, дослідження показали, що макіавеллізм не має відношення до більш просунутої теорії розуму, тобто здатності передбачати те, що інші думають в соціальних ситуаціях. Якщо високі показники по Мак-шкалі насправді вказують на вміння маніпулювати іншими людьми, то це, здається, не пов'язано з якими-небудь спеціальними пізнавальними здібностями.

Відносини з іншими рисами особистості[ред.ред. код]

Макіавеллізм є однією з трьох рис особистості, що разом з нарцисизмом і психопатією складають так звану темну тріаду. Деякі психологи вважають макіавеллізм по суті субклінічною формою психопатії, хоча останні дослідження показують, що хоч макіавеллізм і психопатія частково схожі, вони є різними конструкціями особистості. Макіавеллізм, як було виявлено, негативно корелює з доброзичливістю (англ. Agreeableness) (R = −0,47) і сумлінністю (R = −0,34), факторами великої п'ятірки моделі особистості (NEO-PI-R). Тим не менш, макіавеллізм більш високо корелює з чесністю (англ. Honesty-humility) шестифакторної HEXACO моделі, ніж з будь-яким з факторів великої п'ятірки. Макіавеллізм також був розташований в моделі міжособистісної поведінки, який складається з двох незалежних факторів співдіїї і спілкувань. Співдія посилається на мотивацію до успіху і індивідуалізацію себе, в той час як спілкування відноситься до мотивації, щоб злитися з іншими і підтримувати групові інтереси. Макіавеллізм знаходиться в квадранті міжособистісної поведінки, що визначається високою співдією і низьким спілкуванням. Макіавеллізм, як було встановлено, лежить на діагоналі моделі міжособистісної поведінки, звану self-construal, де є тенденція віддавати перевагу спілкуванню через співдіїї. Це говорить про те, що люди високими показниками макіавеллізму не просто хочуть досягти, вони хочуть зробити це за рахунок (або принаймні без обліку) інших.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Політологія Це незавершена стаття з політології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.