Мала Офірна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мала Офірна
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Фастівський
Громада Фастівська міська громада
Основні дані
Засноване 1757
Населення 310
Площа 0,76 км²
Густота населення 407,89 осіб/км²
Поштовий індекс 08523
Телефонний код +380 4565
Географічні дані
Географічні координати 50°07′56″ пн. ш. 29°55′56″ сх. д. / 50.13222° пн. ш. 29.93222° сх. д. / 50.13222; 29.93222Координати: 50°07′56″ пн. ш. 29°55′56″ сх. д. / 50.13222° пн. ш. 29.93222° сх. д. / 50.13222; 29.93222
Середня висота
над рівнем моря
159 м
Водойми Унава
Місцева влада
Адреса ради 08500, Київська обл., Фастівський р-н, м. Фастів, пл. Соборна, 1
Карта
Мала Офірна. Карта розташування: Україна
Мала Офірна
Мала Офірна
Мала Офірна. Карта розташування: Київська область
Мала Офірна
Мала Офірна
Мапа
Мапа

Мала́ Офірна — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Населення становить 310 осіб.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване за 8 км від Фастова біля річки Унава на автодорозі Фастів — Київ (через Кощіївку).

Походження назви[ред. | ред. код]

Назва села походить від польських слів «офіра», «офірувати» (українською — дарунок, дарувати). За переказами, у XVII столітті місцевий польський магнат подарував цей населений пункт Київському Братському монастирю разом з більшою офірою (Великою Офірною).

Історія[ред. | ред. код]

Село має спільну історію з селом Велика Офірна, про яку вперше у письмових документах відомості з'являються у скарзі 1757 року. У тій скарзі зазначалося, що шляхтичами Аксаковим і Іваном Кияненком було пограбовано мешканку місцевої слобідки Офірни вдову Уляну Мартиниху та кількох інших селян з монастирських земель. У слабої вдови нахабно і підступно було пограбовано майно, церковні гроші і реєстри, які залишилися після смерті покійного чоловіка.

Згодом, будучи під Росією, село називатиметься Малою Офірною Фастівською, а нинішня Велика Офірна — Казенною Офірною.

У 1920—1922 роках багато мешканців села брали участь у повстанських гайдамацьких загонах дорогинського отамана Гайового і мотовилівському петлюрівському повстанському комітеті, через що були репресовані новою більшовицькою владою. У ті часи у селі була місцева просвітницька хата-читальня.

Нелегко проходив у селі і процес суцільної колективізації 1929—1930 років, коли виник місцевий колгосп імені 22 Січня. Немало постраждало село і у голодоморні 1932—1933 роки та часи масових сталінських репресій 1930-х років.

21-22 липня 1941 року у село прийшли німці і члени висланих з Галичини похідних груп ОУН. За участі ОУНівських представників у Малій Снітинці було обрану сільську управу на чолі з старостою Володимиром Дармостуком, яка діяла до 6 листопада 1943 року — часу звільнення села від німців.

У Малій Снітинці відразу було відновлено колишній колгосп імені Молотова, а у Малій Офірній — колгосп імені 22 Січня. У 1951 році малоснітинський колгосп було об'єднано з великоофірнянським колгоспом, а згодом до нього долучили і колишній малоофірнянський колгосп. Цей укрупнений колгосп пізніше став радгоспом «Фастівським», а у часи незалежності України — КСП «Фастівське».

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]