Маріан Кручек
| Маріан Кручек | |
|---|---|
| Народився |
27 грудня 1927 Половці, Гміна Сянік, Сяноцький повіт, Республіка Польща |
| Помер |
12 грудня 1983 (55 років) Краків, Польська Народна Республіка |
| Поховання | Раковицький цвинтар |
| Країна |
 Республіка Польща |
| Діяльність | художник, скульптор |
| Alma mater | Краківська академія мистецтв |
| Знання мов | польська |
| Нагороди |
 |
Краків, ос. Тисячоліття
Маріан Кручек (пол. Marian Kruczek, нар. 27 грудня 1927, Пловці, пом. 12 грудня 1983, Краків) — польський художник, живописець, графік і скульптор.
Біографія[ред. | ред. код]
Він почав свою освіту в Пловцях, а потім відвідував Гімназію № 2 Королеви Софії в Саноку . У 1946 році він переїхав до Кракова, де продовжив навчання у Вищій школі образотворчого мистецтва (допомагав Броніслав Начаш[1]), а в 1948 році закінчив школу . У 1954 році закінчив факультет живопису Академії мистецтв.в Кракові[2], був студентом професорів Войцеха Вайса і Збігнєва Пронашка. У 1955 р. отримав диплом у майстерні професора Тадеуша Лакомського .
У 1945 році його роботи були включені до першої повоєнної спільної виставки художників, організованої Сяноцьким історичним музеєм[3] . У листопаді 1951 року одружився з Юзефою Собур. У 1952 році народився їхній єдиний син Павел Кручек, нині художник-графік, ілюстратор та дизайнер інтер'єрів[2] . Він став дослідником і викладачем Академії образотворчих мистецтв у Кракові як доцент. У 1956 році оселився в Новій Гуті[2]. Під його керівництвом на садибі Центр D керував галереєю «Під хмарою». Він також був співзасновником лялькового театру Нової Гути «Widzimisie», який містився в Будинку ветеранів у садибі «Горяни». Займався живописом, скульптурою та графікою. Представляв свої роботи на понад 50 персональних виставках і брав участь у понад 150 колективних виставках у Польщі та за кордоном. Серед інших у Кракові, Жешуві, Варшаві, Ополе, Ґданську, Зеленій Гурі та за кордоном у Швеції (Упсала[4]), Бельгії (Галерея Майя в Брюсселі), Сполучених Штатах (Маямі)[5], Норвегії, Німеччині, Югославії, Англії, Угорщині .
Раптово помер 12 грудня 1983 року в лікарні в Новій Гуті[6][7] . Похований на Раковицькому цвинтарі в Кракові 17 грудня 1983 року[8][7] .
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Поет Януш Шубер написав вірш під назвою «In memoriam Marian Kruczek» (1927—1983), опублікований у томах поезії під назвою «Глина, Вогонь, Попіл» у 2003 р.[9], «Півнячий крик» у 2008 р.[10] . Репродукції творів Маріана Кручека надруковані у збірці віршів поета під назвою «7 Gedichte / Wierszy» 1999 року, і одна з них потрапила на обкладинку поетичної книги під назвою «У жовтому металі» у 2000 році[11] .
У 2009 році, з нагоди 60-річчя Нової Гути, у Культурному центрі «Нова Гута» була представлена монографічна виставка робіт художника. Десятки його робіт знаходяться в Історичному музеї в Саноку .
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Золотий Хрест Заслуги
- Відзнака Міністра культури і мистецтва І ступеня
- На плебісциті Товариства друзів образотворчих мистецтв у Кракові найкращою скульптурою 1974 р. (з експонованих у салоні) обрано скульптуру М. Кручека «Моя залізна столиця, весільний посаг для сови»[12]
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Romuald Biskupski (Nr 8-9 (299-300) z 20-31 marca 1984). Marian Kruczek – artysta sercem z Sanokiem związany. Gazeta Sanocka – Autosan. Sanocka Fabryka Autobusów: 14.
- ↑ а б в Tablica informacyjna w Muzeum Historycznym w Sanoku
- ↑ Józef Ząbkiewicz, W latach powojennych. Życie kulturalne. Muzeum Historyczne, w: Sanok. Dzieje miasta, Praca zbiorowa pod redakcją Feliksa Kiryka, Kraków 1995, s. 911.
- ↑ Sanocki plastyk eksponuje swój artystyczny dorobek w Uppsali. Nowiny: 6. Nr 279 z 24 listopada 1966.
- ↑ Rozsławia Sanok. Nowiny: 4. Nr 111 z 12 maja 1964.
- ↑ Zmarł Marian Kruczek. Dziennik Polski: 2. Nr 261 z 16 grudnia 1983.
- ↑ а б Zarząd Cmentarzy Komunalnych w Krakowie. Internetowy lokalizator grobów. Marian Kruczek. rakowice.eu.
- ↑ Marian Kruczek. Nekrologi. Dziennik Polski: 9. Nr 261 z 16 grudnia 1983.
- ↑ Glina, ogień, popiół. Sanok. 2003. с. 16-17.
- ↑ Pianie kogutów. Kraków: Wydawnictwo „Znak”. 2008. с. 97. ISBN 978-83-240-0941-1.
- ↑ Wiesław Banach (11 grudnia 2020). Pozostanie w pamięci. Urodziny Poety (PDF). Tygodnik Sanocki. Nr 50 (1505): 8.
- ↑ W plebiscycie publiczności zwyciężyła rzeźba Mariana Kruczka, Echo Krakowa (61), 14 березня 1975: 4
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Zmarł Marian Kruczek. Dziennik Polski: 2. Nr 261 z 16 grudnia 1983.
- Marian Kruczek. Nekrologi. Dziennik Polski: 9. Nr 261 z 16 grudnia 1983.
- Edmund Gajewski (Nr 36 z 11-12 lutego 1984). Matce ziemi mojej. Mariana Kruczka „małe kochanice”. Nowiny: 4.
- 30. Rocznica śmierci Mariana Kruczka, esanok, 12 grudnia 2013
- Godfrey Blunden, Eastern Europe. Czechoslovakia, Hungary, Poland. New York: Time Inc. 1965, s. 61.
Посилання[ред. | ред. код]
- Galeria Centrum, Центр культури Нова Гута, Краків: Маріан Кручек, ретроспективна виставка, 2009.
- Muzeum Ziemi Lubuskiej, Galeria Mariana Kruczka, Zielona Góra. zgora.pl.
|
- Народились 27 грудня
- Народились 1927
- Уродженці Сяноцького повіту
- Померли 12 грудня
- Померли 1983
- Померли в Кракові
- Поховані на Раковицькому цвинтарі
- Випускники Краківської академії мистецтв
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Викладачі Краківської академії мистецтв
- Польські скульптори
- Польські художники
- Польські графіки