Мауна-Кеа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулкан Мауна-Кеа
Мауна-Кеа
Мапа Мауна-Кеа

Мау́на Кеа (англ. Mauna Kea) — недіючий щитовий вулкан на острові Гаваї та найвища точка у штаті Гаваї, приблизно 4 205 м над рівнем моря. На мові гавайців Мауна-Кеа означає «Біла гора». На вершині часто лежить сніг протягом зимових місяців.

Мауна-Кеа — найвища гора у світі, якщо її вимірювати від основи до вершини. Основа гори знаходиться на морському дні, приблизно на 6 000 м нижче рівня Тихого Океану.

Його загальна висота (від підніжжя на океанічному дні до вершини) – 10 203 м, із яких лише 4205 м височіє над водою. У цілому Мауна-Кеа на 1355 м вища від Евересту[1].

На вершині Мауна-Кеа знаходяться Обсерваторія Мауна-Кеа — один з найкращих у світі астрономічних дослідних центрів.

Геологія[ред.ред. код]

Мауна-Кеа є однією з п'яти гарячих точок Гавайських островів[2]. З п'яти вулканів він четвертий за віком і активністю. Мауна-Кеа утворився як дощитовий вулкан в результаті переміщення гарячих точок Гаваї близько мільйона років тому, і став надзвичайно активним на щитовому етапі до 500 000 років тому[3]. Пост-щитовий етап настав 250 000-200 000 років тому[4], і в даний час вулкан недіючий.

Мауна-Кеа має більше 3200 км³ в обсязі, і масивніший за сусідній з ним вулкан Мауна-Лоа, продавлюючи океанічну кору під ним на 6 км. Вулкан продовжує ковзати і згладжуватися під власною масою не менше ніж на 0,2 мм на рік. Велика частина маси припадає на східну частину від нинішньої вершини. Висота над рівнем моря становить 4205 м, на 35 м вище, ніж Мауна-Лоа. Висота Мауна-Кеа від підніжжя на дні океану дорівнює 10 203 м, що робить її найвищою горою на Землі, більше гори Еверест[5][6]. Це найвища точка штату Гаваї[7].

Як і всі гавайські вулкани, Мауна-Кеа утворився на місці гарячої точки при русі Тихоокеанської плити. Вулкани є останнім доказом цього процесу, що протягом 70 мільйонів років був створений 6000-кілометровий Гавайський хребет. Переважною точкою зору є гіпотеза, що гаряча точка була нерухома більшу частину, якщо не всю кайнозойську еру[2][8]. Хоча гавайський вулканізм добре вивчений, залишається невизначеним пояснення механізму ефекту гарячих точок[9].

У процесі росту потоки лави з Мауна-Кеа перекривалися в сукупність пластів з сусідніми вулканами. Найпомітніші потоки з вулкана Кохала на північному заході і Мауна-Лоа на півдні. Оригінальні вулканічні тріщини (рифтові зони) на схилах Мауна-Кеа були поховані під час пост-щитового вулканізму[4]. Передбачалося, що Хіло Рідж, відома підводна структура рифтової зони, розташована на схід від вулкана, була його частиною. Проте в даний час вважається, що Кохала постраждала внаслідок потоків Мауна-Кеа[10][11].

Інші вулкани острова Гаваї[ред.ред. код]


Дивись також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Кравчук П. А. Рекорды природы. – Любешов: Эрудит, 1993, 216 с.: ил. ISBN 5-7707-2044-1
  2. а б Watson, Jim (5 мая 1999). ««The long trail of the Hawaiian hotspot»». Геологическая служба США. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-02-12. 
  3. Blichert-Toft, J.; Weis, D.; Maerschalk, C.; Agranier, A.; and Albarède, F. (19 февраля 2003). ««Hawaiian hot spot dynamics as inferred from the Hf and Pb isotope evolution of Mauna Kea volcano»». Американский геофизический союз. Процитовано 2011-02-12. 
  4. а б ««Complete Report for Mauna Kea Volcano (Class B) No. 2601»». Геологическая служба США. 26 октября 2009. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-02-12. 
  5. Schmincke, Hans-Ulrich {{{Заголовок}}}. — ISBN 9783540436508. (англ.) (Перевірено 12 лютого 2011)
  6. ««Горы. Самые высокие вершины Земли»». Национальное географическое сообщество. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-02-12. 
  7. ««Science In Your Backyard: Hawaii»». Геологическая служба США. 2 октября 2009. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-02-12. 
  8. ««The Emperor and Hawaiian Volcanic Chains: How well do they fit the plume hypothesis?»». MantlePlumes.org. 11 марта 2006. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-01-30. 
  9. Clague, David A.; Dalrymple, G. Brent {{{Заголовок}}}.
  10. Sherrod, David R.; Sinton, John M.; Watkins, Sarah E.; Brunt, Kelly M. {{{Заголовок}}}. (англ.) (Перевірено 13 лютого 2011)
  11. ««Что такое Хило Ридж?»». Геологическая служба США. 8 января 1998. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-02-13. 

Література[ред.ред. код]

США Це незавершена стаття з географії Сполучених Штатів Америки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.