Мауна-Кеа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулкан Мауна-Кеа
Мауна-Кеа
Мапа Мауна-Кеа

Мау́на Кеа (англ. Mauna Kea) — недіючий щитовий вулкан на острові Гаваї та найвища точка штату Гаваї, приблизно 4 205 м над рівнем моря. Гавайською мовою її назва означає «Біла гора». Взимку на вершині часто лежить сніг.

Мауна-Кеа — найвища гора у світі, якщо її вимірювати від основи до вершини. Її загальна висота (від підніжжя на океанічному дні до вершини) — 10 203 м, із яких лише 4205 м височіє над водою. Основа гори знаходиться приблизно на 6 000 м нижче рівня Тихого Океану. Повна висота Мауна-Кеа на 1355 м більша від висоти Евереста, виміряної від рівня моря[1].

На вершині Мауна-Кеа знаходяться обсерваторія Мауна-Кеа — один із найкращих у світі астрономічних дослідних центрів.

Геологія[ред.ред. код]

Мауна-Кеа — один із п'яти вулканів острова Гаваї[2], четвертий за віком і активністю. Він утворився як дощитовий вулкан в результаті активності Гавайської гарячої точки близько мільйона років тому, і став надзвичайно активним на щитовому етапі до 500 000 років тому[3]. Пост-щитовий етап настав 250 000–200 000 років тому[4], і тепер вулкан недіючий.

Мауна-Кеа має більше 3200 км³ в обсязі, і масивніший за сусідній з ним вулкан Мауна-Лоа, продавлюючи океанічну кору під ним на 6 км. Вулкан продовжує ковзати і згладжуватися під власною масою не менше ніж на 0,2 мм на рік. Велика частина маси припадає на східну частину від нинішньої вершини. Висота над рівнем моря становить 4205 м, на 35 м вище, ніж Мауна-Лоа. Висота Мауна-Кеа від підніжжя на дні океану дорівнює 10 203 м, що робить її найвищою горою на Землі, більше гори Еверест (якщо вимірювати останній від рівня моря)[5][6]. Це найвища точка штату Гаваї[7].

Як і всі гавайські вулкани, Мауна-Кеа утворилася над гарячою точкою, результатом дії мантійного плюму. Ця точка «проплавляла» Тихоокеанську плиту, що повільно рухалася над нею, і створювала на цій плиті все нові й нові вулкани, тоді як старі, змістившись із цієї точки, поступово руйнувалися. В такий спосіб за останні 70 мільйонів років утворився 6000-кілометровий Гавайсько-Імператорський хребет, і гавайські вулкани — останній результат цього процесу. Переважною є точка зору, що гаряча точка була нерухома більшу частину, якщо не всю кайнозойську еру[2][8]. Хоча гавайський вулканізм добре вивчений, у механізмі виникнення мантійних плюмів залишається багато неясного[9].

Застиглі потоки лави з Мауна-Кеа перекриваються з потоками від сусідніх вулканів. Зокрема, на північному заході її лава перекриває лаву вулкана Когала, а на півдні потоки Мауна-Кеа перекриваються з потоками Мауна-Лоа. Оригінальні вулканічні тріщини (рифтові зони) на схилах Мауна-Кеа були поховані під час пост-щитового вулканізму[4]. Раніше вважали, що Хіло-Рідж, примітна підводна структура рифтової зони, розташована на схід від вулкана, є його частиною. Проте зараз вважається, що вона належить вулкану Когала[10][11].

Інші вулкани острова Гаваї[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Кравчук П. А. Рекорды природы. – Любешов: Эрудит, 1993, 216 с.: ил. ISBN 5-7707-2044-1
  2. а б Watson, Jim (5 May 1999). «The long trail of the Hawaiian hotspot». United States Geological Survey. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-02-12. 
  3. Blichert-Toft, J.; Weis, D.; Maerschalk, C.; Agranier, A.; and Albarède, F. (19 February 2003). Hawaiian hot spot dynamics as inferred from the Hf and Pb isotope evolution of Mauna Kea volcano. Geochemistry, Geophysics, Geosystems. doi:10.1029/2002GC000340. 
  4. а б «Complete Report for Mauna Kea Volcano (Class B) No. 2601». United States Geological Survey. 26 October 2009. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-02-12. 
  5. Schmincke, Hans-Ulrich Volcanism. — 2004. — P. 71. — ISBN 9783540436508. (англ.)
  6. Mountains. Highest Points on Earth. National Geographic. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-02-12. 
  7. «Science In Your Backyard: Hawaii». United States Geological Survey. 2 October 2009. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-02-12. 
  8. The Emperor and Hawaiian Volcanic Chains: How well do they fit the plume hypothesis?. MantlePlumes.org. 11 March 2006. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-01-30. 
  9. Clague, David A.; Dalrymple, G. Brent The Hawaiian-Emperor Volcanic Chain – Geological Evolution. — United States Geological Survey, 1987. — P. 32.
  10. Sherrod, David R.; Sinton, John M.; Watkins, Sarah E.; Brunt, Kelly M. Geological Map of the State of Hawaii. — United States Geological Survey, 2007. — P. 44—48. (Перевірено 13 лютого 2011)
  11. What in the world is the Hilo Ridge?. United States Geological Survey. 8 January 1998. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2011-02-13. 

Література[ред.ред. код]

США Це незавершена стаття з географії Сполучених Штатів Америки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.