Мельниченко Андрій Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мельніченко Андрій Ігорович
Мельниченко Андрей Игоревич
Народився 8 березня 1972(1972-03-08) (52 роки)
Гомель, Білоруська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Місце проживання Москва
Діяльність підприємець, підприємець, меценат
Alma mater Російський економічний університет імені Плеханова і МДУ
Знання мов російська
У шлюбі з Aleksandra Melnichenkod
Нагороди
орден Олександра Невського Відзнака «За благодіяння»

Андрій Ігорович Мельніченко (нар. 8 березня 1972, Гомель, Білоруська РСР, СРСР) — російський підприємець, меценат.

Основний бенефіціар міжнародного виробника добрив Єврохім і вугільно-енергетичної компанії СУЕК, кожна з яких входить до числа найбільших у світі в своїй галузі і створені за рахунок власних зусиль на початку 2000-х років, без участі в пострадянській приватизації[1][2][3][4]. Член рад директорів (невиконавчий директор) в обох компаніях. За останні 20 років брав участь у створенні ряду найбільш успішних російських корпорацій, включаючи виробника добрив «Єврохім» і групи «СУЕК»[5][6]. За даними на 2021 рік, Єврохім і СУЕК інвестували в економіку і розвиток промислового сектора Росії понад $23 млрд.[7][8][9][10] За даними рейтингу журналу «Експерт», Андрій Мельниченко-найактивніший приватний інвестор в несировинний сектор російської промисловості (20 % від усього обсягу інвестицій, зроблених усіма нафтогазовими компаніями Росії в 2012—2017 рр.)[11][12][13].

Маючи статки в $24,9 млрд, на січень 2022 року, займав у рейтингу мільярдерів Forbes 7-е місце серед російських мільярдерів (65-те у світі)[14][15][16]. За даними Bloomberg [Архівовано 31 травня 2017 у Wayback Machine.], мав статки в $18 млрд, за даними на січень 2022 року (10-е місце в Росії, 107-е місце у світі)[17].

З 2022 через вторгнення Росії в Україну перебуває під персональними санкціями ЄС[18].

Біографія[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Андрій Мельніченко народився 8 березня 1972 р. у місті Гомель, Білорусь, у сім'ї викладачів. Його мати є українкою.[19] Бувши обдарованою дитиною, він вступив до спеціалізованого навчально-наукового центру Московського державного університету імені М. В. Ломоносова (СУНЦ МДУ), а в 1989 р. — На фізичний факультет МДУ. Пізніше перевівся до Російського економічного університету імені Г. В. Плеханова, який і закінчив за спеціальністю «Фінанси та кредит»[20].

Банківський бізнес та інвестиції у промислові активи[ред. | ред. код]

Під час навчання в університеті почав займатися бізнесом разом із друзями-студентами, відкривши пункт обміну валют прямо на території гуртожитку. На початку 1990-х, на тлі розвалу Радянського Союзу та появи нової ринкової економіки, Мельниченко та його партнери заробили перші 50 тисяч доларів США від діяльності пунктів обміну валют, що дозволило їм отримати ліцензію Центрального Банку Росії.[21]

У 1993 році став співзасновником МДМ-Банку, який згодом став одним з найуспішніших і найбільших російських приватних банків. У 1993—1997 роках — голова ради директорів МДМ-Банку. Банк перейшов до купівлі валюти на міжбанківському ринку, розвиваючи ринок похідних фінансових інструментів та боргові інструменти. Банк розширювався за рахунок злиттів і поглинань, інтегрувавши бізнес семи регіональних банків. При цьому не брав участі у пострадянських програмах приватизації чи заставних аукціонах 1990-х. У 1997 році викупив акції МДМ-Банку у своїх партнерів, став єдиним акціонером та головою правління Банку. З 2001 по 2005 рік — голова ради директорів МДМ-Банку. Поступово він перетворився на один із найбільших приватних банків Росії за розміром сумарних активів і першим за випуском російських корпоративних єврооблігацій. Під управлінням Мельниченка, МДМ Банк був визнаний банком року журналом The Banker у 2002-3 рр., а Euromoney (2003 р.).) та Global Finance (у 2004 р.) назвали його «найкращим російським банком».[20][1][2][3].

У 2000 році стає співзасновником Групи МДМ для інвестицій у галузі промисловості:

  • видобуток та переробка вугілля,
  • виробництво мінеральних добрив,
  • виробництво труб.

Ця стратегія була реалізована шляхом придбання більш ніж 50 акціонерних товариств, заводів та шахт. Мельниченко виявив приватні підприємства, які належали різним власникам і дозволили йому сформувати три окремі компанії: СУЕК, ЄвроХім і ТМК (з бізнесу останньої він вийшов у 2006 році через IPO). У 2001—2004 роках — президент Групи МДМ[20][1][2][3]. У 2007 році продав акції МДМ-Банку партнеру по МДМ Групі Сергію Попову, сконцентрувавшись на розвитку промислових активів у сфері добрив та вугілля. Виконавши свою місію щодо консолідації активів, Група МДМ припинила своє існування[20][1].

Єврохім[ред. | ред. код]

У 2007 році став основним акціонером Єврохіму[22][23], раніше став головою ради директорів компанії в квітні 2004 року.

Коли компанія була заснована, придбані активи складалися з кількох азотних заводів із обладнанням радянської доби та фосфатної шахти під загрозою закриття. Під управлінням Мельниченка, ЄвроХім з набору розрізнених, які страждають від відсутності фінансування російських активів, перетворився на одного з найбільших у світі високотехнологічних виробників мінеральних добрив[1][24].

Одне з ключових підприємств Єврохіму, Новомосковський Азот, стало найбільшим у Європі заводом з виробництва карбаміду, де вперше в Росії розпочато виробництво гранульованого карбаміду. Нові сучасні виробничі потужності були побудовані з нуля в Невинномиську (включаючи першу установку з виробництва меламіну в Росії) та Ковдорі (включаючи комплекс з переробки апатит-штафелітових руд). Активи Єврохіму були сертифіковані за міжнародними стандартами ISO. У порту Сілламяе (Естонія) було відкрито сучасні термінали та модернізовано порт Мурманська. Лабораторії, придбані в Німеччині в 2011 р., доповнюють аналогічні об'єкти в Росії та інших країнах та зайняті розробкою добрив другого покоління, включаючи інноваційні добрива уповільненої дії, які допомагають зменшити вплив аграрного сектора на навколишнє середовище[24].

Єврохім придбав ліцензії на освоєння калійних родовищ у Волгограді (2005 р.) та Пермі (2008 р.)) для створення двох великих калійних комбінатів[24].

У 2015 році Єврохім переніс головний офіс до Швейцарії для залучення капіталу для інвестиційних проектів та забезпечення міжнародного зростання. Компанія має виробничі, логістичні та дистриб'юторські об'єкти в Росії, Бельгії, Литві, Естонії, Китаї, Німеччині, Казахстані та США. У цьому, компанія продовжувала сплачувати податки у Росії, де її багато виробничі активи. Єврохім реалізує свою продукцію у понад 100 країнах. Група залучила кошти на міжнародних ринках капіталу інвестицій. У 2016 р. Єврохім зробив інвестиції в Agrinos, організацію виробництва органічного харчування рослин, в рамках плану інвестицій у науково-дослідні розробки, які призведуть до створення продукції нового покоління. Крім цього, Єврохім продовжив розширювати свою дистриб'юторську мережу у світі, набуваючи підрозділів у США, Аргентині, Бразилії та Угорщині. Компанія розробляє екологічні добрива другого покоління, включаючи добрива пролонгованої дії, щоб сприяти мінімальному впливу на довкілля в аграрному секторі. Одне з добрив Єврохіму, Entec 26, стало єдиним продуктом такого роду, визнаним вуглецевою біржею у Швейцарії, тобто вперше було визнано внесок удосконалених спеціалізованих добрив у скорочення викидів парникових газів із сільськогосподарських джерел[24][25][26].

Андрій Мельниченко — основний бенефіціар та член ради директорів компанії «Єврохім». За даними на 2020 рік, він контролює 100 % акцій компанії[5][27].

СУЕК[ред. | ред. код]

Мельниченко став членом ради директорів Сибірської вугільної енергетичної компанії (СУЕК) у лютому 2005 року, і головою ради директорів — у червні 2011 року. У тому ж році відбулося створення на базі виділених із СУЕК енергетичних активів Сибірської генеруючої компанії (СГК). У 2013 році, Мельниченко став основним акціонером СУЕК та СГК[23][28].

Андрій Мельниченко — основний бенефіціар СУЕК (СУЕК безпосередньо володіє СДК). За даними на 2021 рік, він контролює 92,2 % акцій компанії[27]. Голова комітету зі стратегії (невиконавчий директор) ради директорів СУЕК — з квітня 2015[6].

Стан та бізнес активи[ред. | ред. код]

У 2021 році Андрій Мельниченко посів восьму позицію в рейтингу «200 найбагатших російських бізнесменів», опублікованому журналом Forbes ($17,9 млрд)[16].

Показник 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021
Стан (млрд USD) 4,4 8,6 10,8 14,4 11,4 8,2 10,1 13,2 15,5 13,8 12,5 17,9
Місце (у світі) 189 105 81 56 97 137 139 89 88 90 95 105
Місце (у Росії) 24 17 11 6 9 13 11 9 7 8 9 8

На січень 2022 року, у рейтингу Forbes Real-time посідав 7-е місце серед російських мільярдерів (65-те у світі) зі статком у $24,9 млрд.[14][15][16]

За даними Bloomberg, має статки в $18 млрд, на січень 2022[27].

Особисте життя[ред. | ред. код]

А 2008 року
А 2017 року

У 2005 р. Мельніченко одружився з громадянкою Сербії Олександрою Ніколіч, колишньою сербською співачкою та моделлю[29]. У них двоє дітей — дочка Тара, яка народилася у 2012 р., та син Адріан, який народився у 2017 р.[27]

Андрію Мельниченко належить моторна яхта «А», спроектована Філліпом Старком і побудована ThyssenKrupp Marine Systems на верфі HDW (місто Кіль, Німеччина). Вона була спущена на воду влітку 2008 року після чотирьох років будівництва. Водотоннажність яхти 6000 тонн, довжина 119 м, ширина 18,87 м, на ній встановлені два двигуни по 12 000 к.с., на яхті 14 спальних місць. У 2017 році зі стапелів у Німеччині зійшла нова вітрильна яхта «А». Її водотоннажність понад 12000 тонн, ширина 25 м, довжина 143 м площа найбільшого вітрила становить 1767 м2.[30][31] Очікується, що частина понесених витрат буде відшкодована за рахунок ліцензування розроблених при проектуванні технологій для подальшого комерційного застосування[32].

Санкції[ред. | ред. код]

Через порушення територіальної цілісності та незалежності України під час російсько-української війни перебуває під персональними міжнародними санкціями різних країн.[33]

З 9 березня 2022 року його занесли до санкційного списку всіх країн Європейського союзу. [34]

З 15 березня 2022 року перебуває під санкціями Великої Британії.[33]

З 16 березня 2022 року перебуває під санкціями Швейцарії.[35]

З 6 квітня 2022 року перебуває під санкціями Австралії.[36]

З 2 серпня 2022 року перебуває під санкціями Сполучених Штатів Америки.[37]

З 12 жовтня 2022 року перебуває під санкціями Нової Зеландії.[38]

Указом президента України Володимира Зеленського з 19 жовтня 2022 року перебуває під санкціями України.[39]

27 січня 2023 року під санкціями Японії.[40]

24 лютого 2023 року внесений до санкційного списку Канади.[41]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2016 — Відзнака «За благодіяння» (11 червня 2016 року) — за великий внесок у благодійну та громадську діяльність[42].
  • 2019 — Командор ордену Зірки Італії (7 червня 2019 року, Італія), за особливі заслуги у розвитку діалогу та економічного співробітництва між Італією та Росією[43][44][45].
  • 2021 — Орден Олександра Невського (24 серпня 2021 року) — за великий внесок у розвиток хімічної промисловості та багаторічну сумлінну роботу[46][47]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Ведомости (28 квітня 2012). Андрей Мельниченко: «Я счастливый человек». Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 11 березня 2018.
  2. ↑ а б в A Young Russian Billionaire Plants the Seeds of Future Success. Bloomberg.com (англ.). 29 вересня 2016. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  3. ↑ а б в DiLallo, Matthew. Andrey Melnichenko Didn't Miss His Once-in-a-Lifetime Opportunity. The Motley Fool (англ.). Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 10 березня 2018.
  4. ↑ СУЭК консолидирует СГК (рос.). www.suek.ru. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 21 лютого 2019.
  5. ↑ а б Россияне в списке миллиардеров Forbes (рос.). РБК. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 18 квітня 2020.
  6. ↑ а б СУЭК - Совет директоров (рос.). www.suek.ru. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 10 березня 2018.
  7. ↑ О Фонде (рос.). aimfond.ru. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2019.
  8. ↑ Компании Мельниченко инвестировали в промсектор 16 миллиардов долларов. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 23 червня 2017.
  9. ↑ Финансовые показатели - EuroChem Group. www.eurochemgroup.com (ru-RU) . Процитовано 7 березня 2021.
  10. ↑ СУЭК - Инвесторам. www.suek.ru (рос.). Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 7 березня 2021.
  11. ↑ Десятка основных ненефтегазовых частных инвесторов. Журнал «Эксперт» №42 (1093). expert.ru. 15 жовтня 2018. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 14 червня 2019.
  12. ↑ Евгений Огородников, Максим Ремизов (15 жовтня 2018). За краем нефтегазового горизонта. Журнал "Эксперт" №42 (1093). expert.ru. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 14 червня 2019.
  13. ↑ «ЕвроХим» вложит 2,5 миллиарда долларов в новые производства (рос.). EG.RU. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 14 червня 2019.
  14. ↑ а б Andrey Melnichenko. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 8 січня 2022.
  15. ↑ а б Real Time Billionaires. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 8 січня 2022.
  16. ↑ а б в 200 богатейших бизнесменов России — 2021. Рейтинг Forbes. Forbes.ru (рос.). Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  17. ↑ Bloomberg Billionaires Index. Bloomberg.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 8 січня 2022.
  18. ↑ Под новые санкции ЕС попали 160 россиян. www.the-village.ru (RU) . Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  19. ↑ “Терміново потрібен мир”. Російський мільярдер попередив про дефіцит продуктів через війну в Україні. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 14 березня 2022.
  20. ↑ а б в г О Фонде: Андрей Мельниченко. www.aimfond.ru. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 18 квітня 2020.
  21. ↑ «Russland hat das richtige Modell für die Krise». Neue Zürcher Zeitung (нім.). 01.03.2009.
  22. ↑ Андрей Мельниченко: «Я счастливый человек». Ведомости. 27 квітня 2012. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  23. ↑ а б Bloomberg Billionaires Index: Andrey Melnichenko // Bloomberg. — 2019. — 8 травня. Архівовано з джерела 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  24. ↑ а б в г История — EuroChem (рос.). www.eurochemgroup.com. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 10 березня 2018.
  25. ↑ EuroChem Group AG и Agrinos заключили соглашение о долевом инвестировании и два соглашения о сотрудничестве — EuroChem (рос.). www.eurochemgroup.com. Архів оригіналу за 18 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  26. ↑ Всемирный День удобрений — EuroChem (рос.). www.eurochemgroup.com. Архів оригіналу за 18 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  27. ↑ а б в г Bloomberg Billionaires Index - Andrey Melnichenko. Bloomberg.com. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  28. ↑ История развития. СУЭК. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  29. ↑ Замужем за миллиардером: 10 жен богатейших бизнесменов России. www.forbes.ru. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 2 березня 2017.
  30. ↑ SAILING YACHT A (англ.). Boat International. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 2 березня 2017.
  31. ↑ Мега-яхта олигарха Мельниченко за 400 миллионов отправляется в первое плавание. www.mk.ru. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  32. ↑ Low, Valentine (27 серпня 2015). Russian billionaire builds world’s largest sailing yacht. The Times (англ.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 10 березня 2018.
  33. ↑ а б МЕЛЬНІЧЕНКО Андрій Ігорович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 21 березня 2023.
  34. ↑ Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 21 березня 2023.
  35. ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 21 березня 2023.
  36. ↑ Australia and sanctions.
  37. ↑ Russia-related Designations, Designations Updates, and Designation Removal; Issuance of Russia-related General Licenses; Publication of Russia-related Frequently Asked Questions.
  38. ↑ Trade, New Zealand Ministry of Foreign Affairs and. Russia Sanctions. New Zealand Ministry of Foreign Affairs and Trade (en-NZ) . Процитовано 21 березня 2023.
  39. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  40. ↑ ウクライナ情勢に関する外国為替及び外国貿易法に基づく措置について (PDF).
  41. ↑ Canada, Global Affairs (28 листопада 2022). Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. GAC. Архів оригіналу за 17 березня 2023. Процитовано 21 березня 2023.
  42. ↑ Председатель Совета Директоров СУЭК удостоен Знака Отличия "За благодеяние". Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 30 червня 2016.
  43. ↑ Inaugurazione dell’impianto di EuroChem di Kingisepp e onorificenza ad Andrey Melnichenko (San Pietroburgo, 7 giugno 2019) (рос.). ambmosca.esteri.it. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 14 червня 2019.
  44. ↑ Neo commendatore (e magnate) Melnichenko punta su Made with Italy (італ.). Il Sole 24 ORE. Процитовано 14 червня 2019.
  45. ↑ Илья КРУШЕВСКИЙ | Сайт «Комсомольской правды» (7 червня 2019). Новый завод «ЕвроХим»: «Запуск разрешаем!» (рос.). KP.RU — сайт «Комсомольской правды». Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 14 червня 2019.
  46. ↑ Андрей Мельниченко награжден орденом Александра Невского. ИА «Тульская пресса» (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  47. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 24.08.2021 № 488 ∙ Официальное опубликование правовых актов ∙ Официальный интернет-портал правовой информации. publication.pravo.gov.ru. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 13 березня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мельниченко_Андрій_Ігорович&oldid=40231424