Сечовина
| Сечовина | |
|---|---|
 |
|
 |
|
| Назва за IUPAC | diaminomethanal carbonyl diamide |
| Інші назви | карбамід |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 57-13-6 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | CH4N2O |
| Молярна маса | 60,06 г/моль |
| Густина | 1,3230 г/см3 |
| Тпл | 132,5–134,5 °C (розпад) |
| Розчинність (вода) | 1000 г•л−1 (20 °C) |
| Небезпеки | |
| R-фрази | немає |
| S-фрази | немає |
| Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Сечови́на або карбамід — CO(NH2)2, діамід вугільної кислоти, білі кристали, добре розчинні у воді.
Зміст |
Отримання[ред.]
Карбамід отримують взаємодією аміаку і вуглекислого газу при температурі 1300 і тиску 100 атм в водному розчині:
- CO2 + 2NH3 = CO(NH2)2 + H2O
Цей спосіб отримання карбаміду відкрив в 1870 році А. І. Базаровим.
Отримання в 1828 карбаміду Велером (Friedrich Wöhler) з ізатіоціанату амонію мало велике значення для становлення органічної хімії та спростування віталістичної теорії.
Властивості[ред.]
Температура плавлення 132,7оС.[1]
При нагріванні вище температури плавлення розпадається на аміак і біурет:
В умовах високої температури та тиску реагує з метанолом з утворенням диметилкарбонату.
Легко розчинний у воді і спиртах. Не придає воді запаху, не змінює її колір, але придає їй гірко-в'яжучий присмак.[1]
Гідролізується при нагріванні і водних розчинах кислот і лугів.
Використання[ред.]
Карбамід використовується в сільському господарстві як висококонцентроване азотне добриво і як добавка до корму жуйних тварин.
Використовується при отриманні карбамідоформальдегідних полімерів, і пластмас, клеїв, штучних волокон, барвників і ін.[1] На основі карбаміду отримують дешеві пластмаси, так звані карбамідні пластинки.
Карбамід також служить матеріалом для отримання багатьох органічних речовин і лікарських препаратів.
Деякі похідні карбаміду володіють гербіцидними властивостями — їх використовують для боротьби з бур'янами.
Входить до складу жувальних гумок.
Виробництво в Україні[ред.]
Дмитро Фірташ та пов'язані з ним структури зосередили у своїх руках виробництво 100% селітри в Україні, 80% карбаміду та 75% аміаку.[2]
Див. також[ред.]
Електронна енциклопедія сільського господарства
Примітки[ред.]
- ↑ а б в Шефтель В.О. Вредные вещества в пластмассах. - М.: Химия, 1991 – 574 с. ISBN 5-7245-0590-8
- ↑ «Олігарх всея селітри». «Український тиждень», № 9 (174) 4-10 березня 2011, стор. 7.
