Волгоград
| місто Волгоград | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Розташування міста Волгоград | |||||
| Країна | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Волгоградська область | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування: | 1589 | ||||
| Статус міста | з 1780 року | ||||
| Населення | 1 021 200 чол. (2010) | ||||
| Площа | 565 км² | ||||
| Густота населення | 1777 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 400001-400138 | ||||
| Телефонний код | +7-8442 | ||||
| Географічні координати: | 48°42′ пн. ш. 44°29′ сх. д. / 48.700° пн. ш. 44.483° сх. д.Координати: 48°42′ пн. ш. 44°29′ сх. д. / 48.700° пн. ш. 44.483° сх. д. | ||||
| Часовий пояс | +3 | ||||
| Висота над рівнем моря | 0-102 м | ||||
| Влада | |||||
| Веб-сторінка | www.volgadmin.ru | ||||
| Голова адміністрації | Роман Гребенников (рос.) | ||||
Волгоград – місто в Росії, адміністративний центр Волгоградської області, місто-герой. Розташований на р. Волга. Населення – 1 021 200 (12 місце по чисельності серед міст Росії) мешканців (2010), в агломерації - 1 517 000 мешканців (2010). Волгоград – значний промисловий центр та транспортний вузол. Має декілька вузів, музеїв та театрів. Мер міста — Роман Гребеников (вибрано 20 травня 2007).
Заснований в 1589 р. як фортеця, став містом в 1780 р. До 1925 р. мав назву «Царицин» (від тюрського "сари-цин" - "жовтий острів"), а із 1925 р. до 1961 р. – назву «Сталінград».
Зміст |
Географічне положення [ред.]
Волгоград - одне з найбільш довгих міст Росії. Протяжність міста уздовж Волги становить понад 61 км. Основна частина міста розташована на правому березі Волги, але в міську межу також входить населений острів Сарпинський і ряд дрібних нежилих островів: Голодний, Грошовий тощо.
У межах міста є міст через Волгу, до північної околиці міста примикає перехід, що проходить по греблі Волзької ГЕС. Він з'єднує Волгоград з містом-супутником Волзький і перебуває в територіальному підпорядкуванні останнього. У 2009, добудовано першу чергу моста через Волгу Волгоградський міст, що з'єднує центр міста з Краснослободськом. Продовження комплексу перетне Волго-Ахтубінську заплаву і річку Ахтуба і пов'яже I, II і III поздовжні автомагістралі Волгограда один з одним і з існуючою трасою Волзький-Ленінськ.
На території Красноармійського району на півдні Волгограда починається Волго-Донський судноплавний канал імені Леніна - ланка єдиної глибоководної транспортної системи європейської частини Росії. Через нього в межах міста перекинутий один автомобільний і один залізничний міст.
Адміністративний поділ [ред.]
Адміністративно місто поділяється на вісім районів. У порядку їх географічного розташування з півночі на південь:
- Тракторозаводський
- Краснооктябрьский
- Дзержинський
- Центральний
- Ворошиловський
- Совєтський
- Кіровський
- Красноармійський
Клімат [ред.]
Клімат помірно континентальний. Середня кількість опадів - 330 мм на рік. Середні температури: січня -7,3 ° C (до -32 ° C), липня +24,2 ° C (до 43 ° C). Можливі різкі перепади температур. Зима помірно холодна, з частими відлигами і похолоданнями. Самий холодний місяць року - лютий. Літо спекотне, можливі температури повітря до 43 градусів.
| Клімат Волгограда | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 12,0 | 14,0 | 21,4 | 28,9 | 37,7 | 39,2 | 43,1 | 39,0 | 38,0 | 31,5 | 18,2 | 11,0 | 43,1 |
| Середній максимум, °C | −4,5 | −4,3 | 2,6 | 15,4 | 22,7 | 26,9 | 29,3 | 27,9 | 21,6 | 12,2 | 4,0 | −1,9 | 12,7 |
| Середня температура, °C | −7,3 | −7,5 | −1,4 | 9,4 | 15,9 | 20,8 | 22,8 | 21,3 | 15,0 | 7,2 | −0,1 | −4,5 | 7,6 |
| Середній мінімум, °C | −10,7 | −10,7 | −4,5 | 5,1 | 12,0 | 16,1 | 18,4 | 17,1 | 11,6 | 4,0 | −1,3 | −7 | 4,2 |
| Абсолютний мінімум, °C | −32,6 | −32,1 | −26,1 | −10,1 | −2,6 | 2,0 | 7,0 | 2,8 | −3 | −12,2 | −21,7 | −29,5 | −32,6 |
| Норма опадів, мм | 37 | 29 | 26 | 25 | 37 | 37 | 37 | 37 | 26 | 24 | 43 | 46 | 404 |
| Джерело: [2] | |||||||||||||
Історія [ред.]
Перша назва міста, Царицин, вперше було згадано англійським мандрівником Беррі у 1579 році, але відносилося не до міста, а до острова на Волзі. Походження назви зазвичай зводять до тюркської «сари-су» (жовта вода) або «сари-син» (жовтий острів). Датою заснування міста прийнято вважати 2 липня 1589, коли назва Царицинської фортеці вперше було згадано в царській грамоті[1] . Фортеця розташовувалась трохи вище впадіння в Волгу річки Цариці на високому правому березі.
До виникнення Царицина в гирлі річки Цариці існувало поселення Золотої Орди[2]..
У 1607 році у фортеці було повстання проти царських військ, придушене через півроку. У 1608 році в місті з'явилася перша кам'яна церква - Іоанна Предтечі.
На початку XVII століття гарнізон фортеці становив 350-400 чоловік.
У 1670 році фортеця була взята військами Степана Разіна, через місяць лишили її. У 1708 році також близько місяця фортеця перебувала в руках повсталих козаків Кіндрата Булавіна. В 1717 році було пограбовано кримськими і кубанськими татарами. Пізніше, в 1774 році, місто безуспішно штурмував Омелян Пугачов.
У 1691, в Царицині заснована митниця. У 1708, Царицин приписаний до Казанської губернії, в 1719 - до Астраханської, з 1779 у Саратовському намісництві. З 1773 місто стало воєводським, а з 1780 повітове місто Саратовського намісництва (потім губернії). За переписом 1720 року у місті проживало 408 чоловік.
Населення міста в XIX столітті швидко зростало: якщо в 1807 році в Царицині проживало менше 3 тисяч чоловік, то до 1900 року - вже близько 84 тисяч.
Перша залізниця з'явилася в місті в 1862 році. Перший театр відкрився у 1872, а кінотеатр - в 1907 році. У 1913 році в Царицині з'явився трамвай, а в центрі були встановлені перші електричні ліхтарі.
Під час громадянської війни в листопаді 1917 року в Царицині були проголошена Радянська влада. У 1918 році Царицин обложено білими військами отамана Краснова. Три штурми були відбиті (див. Бій під Царициним (1918)). Однак у червні 1919 року Царицин був узятий військами генерала Денікіна, які залишили місто в січні 1920 року[3].
Місто було перейменовано на Сталінград 10 квітня 1925. У 1931 році, в межі міста включено німецьке поселення-колонія Сарепта (заснована в 1765), що стало пізніше найбільшим районом міста - Красноармійським. Перший інститут відкрився в 1930 році, роком пізніше був відкритий і педагогічний інститут.
Найсерйознішим потрясінням в історії міста стала Німецько-радянська війна. Сталінградська битва розпочалася 17 липня 1942 року, а 23 серпня місто зазнало масованого бомбардування, що знищило або серйозно пошкодивши велику частину міських будівель. У вересні бої йшли вже в центрі міста. Битва за Сталінград є однією з найбільших битв в історії всього людства. У Сталінграді відбувалися бої небаченої інтенсивності. Наприклад, центральний вокзал міста переходив з рук в руки 13 разів, а відомий Мамаєв курган (одна з висот Волгограда) було захоплено і знову відбито 8 разів. Через інтенсивні бої курган змінив свої обриси. Все ж таки, наступаючим військам вермахту не вдалося зламати опір захисників міста. 19 листопада розпочався контрнаступ радянських військ, незабаром німецько-фашистське угруповання опинилася в оточенні. 31 січня 1943 її командувач генерал-фельдмаршал Паулюс здався в полон, а 2 лютого, з ліквідацією залишків оточеного угруповання, Сталінградська битва була закінчена. Почалося відновлення практично повністю зруйнованого міста. 10 листопада 1961, місто Сталінград з ідеологічних причин за рішенням XXII з'їзду КПРС було перейменовано на Волгоград.
Промисловість [ред.]
- Волгоградська ДРЕС
- Волгоградська ТЕЦ-2
- Волгоградська ТЕЦ-3
- ВАТ «Лукойл-Волгограднефтепереработка»
- ЗАТ Металургійний завод «Красный Октябрь»,
- ВАТ «СУАЛ» филія «Волгоградский алюминиевый завод Сибирско-Уральской алюминиевой компании»
- ВАТ «Волгоградский завод труб малого диаметра»,
- Волгоградський завод ВАТ «Северсталь-метиз»,
- ВАТ «Волгоградский завод тракторных деталей и нормалей»
- ВАТ «Каустик»
- ВАТ «Пласткард»,
- ТОВ «Волгоградский завод технического углерода»
- ЗАТ «Силд эйр Каустик»,
- ВАТ «Волгоградский кислородный завод»
- ВАТ «Химпром»
- «Волгоградский керамический завод»,
- ВАТ «Волгоградский завод железобетонных изделий № 1»
- ВАТ ВЗТИ «Термостепс»
- ЗАТ «Промстройконструкция»
- ЗАТ ВО «Завод силикатного кирпича»
- ТОВ «Волгоградский гипсовый завод»
- ТОВ «Волма»
- ВАТ «Тракторная компания „ВгТЗ“»
- ТОВ «Волгоградская машиностроительная компания ВгТЗ»,
- ВАТ «Волгограднефтемаш»
- ТОВ «Волгоградский завод буровой техники»
- ЗАТ «Волгоградский завод транспортного машиностроения» (Тролейбусний завод)
- ВАТ «Волгоградский моторостроительный завод»
- ЗАТ «Волгоградский завод оросительной техники и ЖКХ»
- ВАТ «Волгогазоаппарат»
- ВАТ «Волгоградский судостроительный завод»
- ВАТ Тютюнова фабрика «Реемтсма-Волга»
- ЗАТ НП «Конфил»
- ВАТ «Компания ЮНИМИЛК» (філія Молочний комбінат «Волгоградский»)
- ВАТ «Волгомясомолторг»
- ВАТ Волгоградський горчично-маслоробний завод «Сарепта»,
- ТОВ «Ансей ВМК»
- ЗАТ НВО «Европа-Биофарм».
Транспорт [ред.]
Громадський транспорт [ред.]
Громадський транспорт міста представлений автобусами, тролейбусами (див. Волгоградський тролейбус), трамваями (див. Волгоградський трамвай), швидкісним трамваєм та міською електричкою.
Міжміський транспорт [ред.]
Через місто проходить Приволзька залізниця (у Волгограді центр її Волгоградського відділення), європейський маршрут E40, а також федеральна траса «Каспій» (М6). Місто має річковий вокзал й міжнародний аеропорт «Волгоград».
Освіта [ред.]
Вищі навчальні заклади Волгограда [ред.]
- Волгоградський муніципальний інститут мистецтв ім. П.А. Серебрякова
- Волгоградський державний технічний університет
- Волгоградський державний університет
- Волгоградський державний педагогічний університет
- Волгоградський державний медичний університет
- Волгоградський державний архітектурно-будівельний університет
- Волгоградська академія державної служби
- Волгоградська академія МВС Росії
- Волгоградська державна академія фізичної культури
- Волгоградська державна сільськогосподарська академія
- Волгоградський юридичний інститут
- Волгоградський природничо-гуманітарний інститут
- Волгоградський інститут бізнесу
- Волгоградський інститут економіки, соціології та права,
- Волгоградський державний інститут мистецтв і культури
Цікаві факти [ред.]
У 1915-1917 роках в Чорному Яру біля Царицина, а потім - у самому Царицині в таборі для військовополонених вояків австрійської армії перебував Євген Коновалець, згодом - полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів
Посилання [ред.]
- «Сайт адміністрації Волгограда(рос.)».
- «Картографічний фонд Волгограда(рос.)».
- «Сайт Волгоградської міської думи(рос.)».
- «Спортивний Волгоград(рос.)».
- «Офіційний сайт футбольного клубу "Волгоград"(рос.)».
- «ДСОО Волзька хвиля (рос.)».
Примітки [ред.]
- ↑ Славная летопись нашего края: Хроника дат и событий по Волгоградской области (1556—2001 гг.): 277 хронолог. записей / Волгогр. ОУНБ им. М. Горького; Сост. В. Ю. Зоткина; Ред. И. С. Плюхина. — Волгоград, 2001. — 22 с. См. также [1].
- ↑ Пачкалов А. В. Предшественники Царицына // Золотоордынская цивилизация. Вып. 1. Казань, 2009. С. 137—141.
- ↑ Статья «Волгоград» в энциклопедии «Кругосвет»
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Volgograd |
|
|
|||||||
|
||||||||||
