Миколай Медек
| Миколай Медек | ||||
|---|---|---|---|---|
| Mikuláš Medek | ||||
|
| ||||
| Народження |
3 листопада 1926 Прага | |||
| Смерть | 23 серпня 1974 (47 років) | |||
| Прага | ||||
| Поховання | Ольшанський цвинтар[1] | |||
| Національність | чех | |||
| Країна |
 Чехословаччина | |||
| Жанр | живопис, скульптура | |||
| Діяльність | художник, ілюстратор, графік, поет | |||
| Батько | Рудольф Медек[cs] | |||
| Мати | Eva Medkovád | |||
| У шлюбі з | Емілія Медкова[cs] | |||
| Діти | Eva Kosákovád[2] | |||
| Брати, сестри | Іван Медек | |||
| Родичі | Антонін Славичекd | |||
| Роботи в колекції | галерея Бельведер, Jindřich Štreit in Sovinec Collectiond[3], Benedikt Rejt Galleryd[3], Artlistd[3], Jindřich Chalupecký Collection at the Museum of Czech Literatured[3], Національна галерея, Moravian Gallery in Brnod, Словацька національна галерея і Музей Бойманса - ван Бенінгена | |||
| Нагороди |
 | |||
| Автограф |
 | |||
| Сайт | artlist.cz/mikulas-medek-3808/ | |||
|
| ||||
 Миколай Медек у Вікісховищі | ||||
Микола́й Ме́дек (чеськ. Mikuláš Medek, 3 листопада 1926, Прага — † 23 серпня 1974, Прага) — чеський маля́р, онук художника-імпресіоніста Антоніна Славичека[cs], сина генерала чехословацької армії та письменника Рудольфа Медека[cs] та брата журналіста Івана Медека. Його вважають одним із найважливіших представників чеського повоєнного сучасного живопису.[4] Він був чоловіком фотографки Емілії Медкової[cs].
Біографія[ред. | ред. код]
Миколай Медек народився в сім’ї генерала Рудольфа Медека, а його брат був відомим публіцистом, журналістом і кореспондентом «Голосу Америки» Іваном Медеком. У 21-річному віці (у 1945 році) почав навчатися в Академії образотворчих мистецтв у Празі, захоплювався сюрреалізмом, але у 1949 році був виключений зі школи як син легіонера та генерала армії Першої Республіки (1920—1938). Змушений був працювати допоміжним працівником на заводі автомобілів «Шкода» в пражському районі Сміхові. Підробляв продаючи невеликі графічні та реставровані роботи. Допомагав Карелові Тейгові видавати художні колекції.[5]
Наприкінці 1950-х років став визнаним художником та своєрідним гуру молодого покоління. Хоч і не брав участі у легендарних приватних виставках «Протистояння I» та «Протистояння II» художників, пов'язаних тоді з неофіційним неформальним рухом, до молодого покоління його приваблювала художньо-філософська спорідненість і він відвідував ці виставки.
На початку 50-х років творчість Медека потрапила під вплив екзистенціалізму. В його творах проявляються заяви про тривожне, лякаюче або безнадійне, нестерпне становище людини. Персонажі (особливо жінки) на цих картинах розміщуються в порожньому просторі й безжально деформуються («Велика страва», 1954-56, «Поцілунок», 1955). Стилізовані персонажі та простір навколо них сплющуються і втрачають описову деталізацію, художник переходить на шлях абстрактного живопису. На картинах кінця 50-х початку 60-х років (наприклад, «Червона Венера», 1959) постаті лише віддалено нагадують людську подобу і для їх створення застосовується нова техніка малювання, крім олійних починає використовувати емалеві фарби. Багато з цих картин коливаються між зображеннями сильно стилізованої людської фігури та дивних машинних механізмів, що оживають як своєрідні загадкові істоти («Водохреще», 1966).
Після 1970 року Медек знову опинився в чорному списку. Він не міг знову виставлятися або робити проекти для публічного простору, а публікацію його монографії заборонили.
У 1974 році, у віці 47 років, Миколай Медек помер внаслідок тривалої хвороби, пов’язаної з діабетом. У 2002 році галерея Rudolfinum[4] організувала велику ретроспективну виставку творів Медка. З нагоди виставки також відбувся симпозіум, на якому, серед іншого, було вивчено актуальність спадщини Медка.
Огляд робіт[ред. | ред. код]
Багато робіт Медека є власністю галерей у Сіднеї, Нью-Йорку, Амстердамі, Роттердамі, Гамбурзі, Бохумі, Братиславі, Скоп'є та інших. Вони з'являються на аукціонах з колекцій приватних колекціонерів по всьому світу, наприклад, на Artnet [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.] або на аукціоні у лютому 2019 року в Майерсі[6], штат Флорида.
Творчість в архітектурні[ред. | ред. код]
- 1963-1965 — вівтарний живопис. Деканат святих Петра і Павла в Єдовниці[7].
- 1969 — «Сигнали», емаль та олія (318 х 71 см), у транзитному (оглядовому) ресторані. Новий зал реєстрації аеропорту Праги (Рузине, 1963-1969 роки), архітектори Карел Філсак, Іржі Луда, Ян Шрамек, Ярослав Майєр, Владимир Устохаль, Антонім Ванек.
- 1971 — «Хрестові стації», Церква святого Йосифа[cs] в Сенетаржові[cs].[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BillionGraves — 2011.
- ↑ https://rozmluvy.cz/dialogicke-spolecenstvi/eva-kosakova/
- ↑ а б в г COURAGE Registry
- ↑ а б Миколай Медек [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.] galerierudolfinum.cz (чес.)
- ↑ Миколай Медек [Архівовано 27 червня 2019 у Wayback Machine.] artlist.cz (чес.)
- ↑ Картина Миколая Медека була продана в США майже за мільйон доларів [Архівовано 7 жовтня 2019 у Wayback Machine.] tyden.cz (чес.)
- ↑ Миколай Медек. Архітектура [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.] books.google.cz (чес.)
- ↑ Церква святого Йосифа в Сенетаржові [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.] books.google.cz (чес.)
|
