Хресна дорога

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стації Хреста в Санкт Бонавентура в Палатино, (Рим)

Хресна дорога (лат. Via della Croce, також називається лат. Via Dolorosa) — дорога, яку Ісус Христос пройшов на Голготу. У Католицькій Церкві вона матеріально символізується в вигляді 14 образів того трагічного ходу. У переносному значенні: «Хресна дорога» — дорога страждань, життя, повне стійко перенесених лих. Часто можна почути вислів: «Кожний свій хрест несе» — натякаючи на той важкий хрест, що його ніс Христос на Голготу.

Історія[ред.ред. код]

Звичай влаштовування Хресного Шляху виник десь у XV ст. серед францисканців і ввійшов у загальний вжиток католицької Церкви в XVIII ст., коли папи дозволили влаштовувати його всім церквам. Проте право встановлювання Хресного Шляху довший час було зарезервовано францисканам, і лише за їх відсутністю в даній місцевості міг єпископ делегувати на відкриття Хресного Шляху іншого священика. Обряд Хресного Шляху полягає в тому, що особа, чи церковний похід спиняється перед кожним із 14 образів і відчитує певні молитви, отримуючи таким чином великі розрішення гріхів (індульгенції), рівні тим, які одержують, відвідуючи святі місця в Палестині. Цей обряд відбувається звичайно під час Великого Посту.

Богослужіння[ред.ред. код]

XII Стація — Ісус вмирає на хресті. Ця стація знаходиться в Святому Кафедральному соборі Рафаеля Дабек, Айова

Богослужіння складається з 14 стацій (подій), що являють собою різні моменти Страстей Христа, а також вступу і висновку.

Традиційно на стінах католицьких храмів поміщаються по периметру чотирнадцять картин або скульптурних композицій, відповідних чотирнадцяти стаціям хресного шляху. Таким чином, ті, що моляться під час богослужіння обходять весь храм.

Починає священик Богослужіння із слів:
«Ісусе, Спасителю наш, дай нам ласку, щоб ми цю Хресну Дорогу відбули на Твою Славу і на користь наших душ.»

Кожна стація складається з наступних елементів:

  • Проголошених назви стації.
  • Далі промовляючи: «† Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!».
  • Читання роздумів. Роздум являє собою текст довільної форми, що спонукає учасників богослужіння глибше замислитися над тим чи іншим моментом Страстей Господніх.
  • Молитви: «Отче наш…», «Богородице Діво…»,

«О Маріє, тебе прошу,
Хай Ісуса рани ношу
У своїм серці і душі».

  • «† Претерпівий за нас страсти, Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас.»
  • Процесія до наступної стації.
Дорога Хресна, — дорога болю, — до неї збіглись наші шляхи,
щоб на Голготі поруч з любов'ю на Хрест підняти свої гріхи!
Ісусе наш, важкі твої муки! — не допусти з тобою розлуки.

Стації Хресної Дороги та роздуми над ними[ред.ред. код]

Михай Мункачі, Ісус перед Пілатом, 1881

I. Ісуса засуджують на смерть[ред.ред. код]

З Євангелії від св. Марка:

А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!…
Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву.
І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був. (Мр. 15:14–15).

Пилат засуджує Ісуса на хресну смерть. Виголошує свій засуд. Виконує свою волю, слухаючи людей, які хотіли задовільнити своє бажання смерті. Убити людину вже стало звичною справою, а навіть благородною, особливо, коли відстоюєш честь, правду, загальний спокій суспільства. Пилат видає на страту одного, щоб тисячі утихомирились. Та у цьому випадку залишається одна незрозуміла репліка самого Ісуса: як би тобі не було дано владу згори, то ти би її не мав. То чи значить це, що цей засуд був також Божим засудом? А також пригадуються слова Ісуса: Іду, щоб вмерти. І пригадується незрозуміла поведінка Ісуса відносно Юди, якого, немовби, підганяв: щоб той робив те, що має зробити. То чи це значить те, що Ісус хотів добровільно прийняти цей несправедливий засуд, щоб своєю смертю показати Божу справедливість? Кожен паломник, вирушаючи у святе місце, повторює цю історію несправедливого засуду. Паломник добровільно бере на себе труднощі подорожі, добровільно погоджується терпіти, більше того, радіє, коли зустрічає трудність. Чому? Бо кожен паломник, наслідує Ісуса. Кожен паломник має причину цих терпінь, тобто те, за що хоче жертвувати всі труднощі. Тому і ми, паломники, жертвуймо кожен крок цієї хресної дороги і кожну хвилину цього паломництва за наше навернення і за намірення, які зараз пригадуємо.

Допит, суд Христа на муки, а Пилат вмиває руки;
Люди з втіхи шаленіють…
Хресна кара жде Месію

Звуковий монтаж роздумів на першій стації (golgofa.at.ua)

Себастьяно дель Пьйомбо, Христос несе хрест

II. Ісус бере на себе хрест[ред.ред. код]

З Євангелії від св. Марка:

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його.
І Його повели, щоб розп'ясти Його. (Мр. 15:20).

Ісус бере хрест. Важливий хрест відразу видається нелегкою ношею. Цей тягар збільшуватиметься із кожним кроком. Буде його нести важче із кожним принижуючим криком натовпу, який буде спостерігати за сценою терпінь. Взяти хрест паломництва. Для паломника це означає вписати себе у списки бажаючих і вирушити в дорогу. Паломник офіційно заявляє, що хоче пройти всі труднощі, терпіння і все, що принесе невигоду. Це все хоче жертвувати за своє навернення і у своїх наміреннях. Коли беремо хрест, пам'ятаймо, що лише з Божою допомогою зможемо перенести усе і дійти до кінця.

Молитва:

Ісусе, допоможи мені пронести хрест до самого кінця і прийняти кожну трудність, яку зустріну у цьому паломництві.
Ісусе, допоможи пройти цей шлях покути до кінця.

Пісня: Ісусе Христе, Сину Божий, Сину Марії, вірую, що ти мій Спаситель, Господь і Бог.

Терня, хрест знущань осоти,—
Перші кроки до Голготи
Вчитель п'є останню чашу,—
Знає Він гріховність нашу.

Звуковий монтаж роздумів на другій стації (golgofa.at.ua)

Матіас Грюневальд, Падіння Ісуса під хрестом, 1523-24

III. Ісус падає перший раз під хрестом[ред.ред. код]

З книги пророка Ісаї:

Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив…
А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!
Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! (Іс. 53:4-6).
Падіння Ісуса в скульптурі Nicolo Fumo, 1698

Ісус падає під хрестом. І ось перші перешкоди захитали рішучі кроки. Спаситель падає на землю. Не був це тягар хреста, що повалив додолу. Це лише перші незначні перешкоди. Перші труднощі можуть захитати нашу віру і посіяти якийсь сумнів. Можна зауважити, що відразу після думки про паломництво можуть виникнути різні причини, щоб не взяти участі в ньому. Можуть виникнути різні перешкоди. Пам'ятаймо, все це не випадково. Наш хресний шлях почався. Перші труднощі паломництва мають нас наблизити ще більше до Бога, бути простим доказом того, що «хто взявся за плуг, назад нехай не обертається».

Помогли б Христові в пору,—
Не упав би Він у порох;
Злоба гірша, як в Содомі,—
Петре! Чом не йдеш на поміч?

Звуковий монтаж роздумів на третій стації (golgofa.at.ua)

IV Стація в Радзехови, Польща

IV. Ісус зустрічає свою Матір[ред.ред. код]

З Євангелії від св. Луки:

А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, і меч душу прошиє самій же тобі…
А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці. (Лк. 2:34-35, 51).
Ugolino di Nero, Droga na Kalwarię, ok. 1324

Мати і Син. Марія зустрічає Ісуса на дорозі терпінь. Йде з Ним. Не чути її голосу, але її погляд промовляє багато. Вона довіряє, не сперечається, не переконує у протилежному. Вона є тут, щоб підтримати вибір свого Сина.

Паломник на своєму шляху не залишається сам ніколи. Можемо бути впевнені, що з нами поруч завжди є наша Небесна мати. Отже, коли ми молимось, ми молимось разом із Богородицею, і коли маємо труднощі, ми не є самі. Марія завжди є поруч. Нас підтримує і, коли потрібно, нас утішить і допоможе. У кожному паломництві ми завжди повинні пам'ятати про Марію, про її присутність, про її готовість допомогти нам. Просімо і віддаймо під її покров усіх людей, за яких жертвуємо наш паломницький хрест.

Гляньте люди доброчесні:
Мати на Дорозі Хресній,
Бачить синові терпіння,— серце впало на каміння!

Звуковий монтаж роздумів на четвертій стації (golgofa.at.ua)

Група скульптур: Христа, Симона і жінок, ~1450

V. Симон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест[ред.ред. код]

З Євангелії від св. Марка:

І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище. (Мр. 15:21-22).

Ісус продовжує нести хрест. Сили слабнуть. Людське тіло дає ознаки втоми. Хрест виявився заважкий для нього. Що робити? Коли не дійде до кінця, не дійде до цілі, не відбудеться відкуплення людства. Того часу до натовпу з цікавості підійшов Симеон. Чоловік простий, котрий повертався з праці. Коли звернулись, щоб той взяв хрест Ісуса і поніс, звичайно, що він міг оправдатися, бо мав свої плани на той час, був сам змучений і, зрештою, Ісус був зовсім незнайомою йому людиною. Якщо він взяв цей хрест, то нехай несе його сам. Так деколи і ми можемо подумати про тих паломників, котрі переносять паломництво із великими труднощами. Можемо їм навіть дорікнути, мовляв не треба було починати, якщо тепер маєш усім створювати труднощі, і через тебе ми маємо змінювати свої плани. Так подумати і сказати так, ми це можемо, — це цілком природно, по-людськи. Але ми вирушили у цей хресний шлях, щоб наслідувати Ісуса, а, отже, повинні робити так, як учить нас Ісус. Цього разу вчить через Симеона. Помагати потрібно особливо тим, що не можуть самі перебороти трудність. У такий спосіб допомагаємо самому Христу. Паломництво — це зустріч із Богом. Цей Бог нам скаже колись: Ти був у цій прощі і молився, а «Я був поруч з тобою. Був нагий, мав спрагу, у тюрмі був, я ніс Хрест, і ти ніс його зі мною?…» Блаженний той паломник, що зможе побачити крім своїх постанов і планів, ще й тих, котрі не можуть довершити свої постанови. Побачить їх і допоможе їм.

Марно гине зрадник Юда, —
Срібняки, — життя облуда;
Симон Хрест бере на плечі, —
Дивні в Світі Божі речі…

Звуковий монтаж роздумів на п'ятій стації (golgofa.at.ua)

Ганс Мемлінг, Св. Вероніка, ~1470

VI. Вероніка витирає Ісусове обличчя[ред.ред. код]

З книги пророка Ісаї:

… не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати!
Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його… (Іс. 53:2-3).

Вчинок Вероніки дещо нагадує історію з Симеоном. Малий жест допомоги, який дівчина виявила сама, без особливого запрошення. Її добре серце добровільно виявило бажання допомогти. Це був дуже простий вчинок, можливо, непомітний для багатьох, але цей вчинок по-особливому зворушив Ісуса. Він залишив відбиток свого обличчя на хустині. Це може нам нагадати про те, що буде багато таких, які запитають: «Господи, коли ж ми зробили це добре діло?» А Ісус відповість: «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили». Спаситель, насправді, відбиває Свій образ на кожному ділі милосердя так, як на лляному полотні Вероніки.

Вероніка з жалю мліє витира лице Месії,
Чудо в пам'яті до нині — образ Божий на хустині!

Звуковий монтаж роздумів на шостій стації (golgofa.at.ua)

Рафаель Санті, Падіння на шляху до Голгофи, 1517

VII. Ісус вдруге падає під хрестом[ред.ред. код]

Із книги Плачу Єремії:

Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,
Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла…
Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої…
І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене. (Пл. Єр. 3:1-2,9,16).

Ісус знесилений усе ж таки падає знову. Здавалось би, після підтримки багатьох Ісусові мало би бути легше і йти він мав би впевненіше. Та все ж таки падає. Слабість людського тіла дається взнаки. Тягар стає щоразу важчим. Але Ісус не залишається лежати під тягарем хреста. Встає і продовжує свій шлях до цілі.

Паломництво без трудностей це проста прогулянка. На відпочинковій прогулянці наше тіло відпочиває, воно задовольняється всіма забаганками. У паломництві ми наражаємо себе на різні невигоди, незручності і навіть терпіння. Саме тому, кожний паломник не нарікає, не бентежиться, не бунтується, коли зустріне труднощі і навіть, коли буде принижений від якоїсь невигоди. Паломник наслідує Христа. Наслідує його тоді, коли бере на себе хрест, коли падає і коли піднімається, щоб далі продовжити покутувати за власні гріхи, чи щоб випросити у Бога ласку. У нашому житті ми не раз будемо падати під тягарем різних трудностей і не раз буде приходити розчарування і зневіра. Пам'ятаймо про Христа-Спасителя, про Його падіння і зберігаймо душевний спокій з молитвою.

Крики, зойки, сміх, наруга,—
Син Марії впав удруге!
Знаєм,— то гріхи причина.
Боже, що таке людина?

Звуковий монтаж роздумів на сьомій стації (golgofa.at.ua)

Ісус утішає жінок з Єрусалиму, стація кінця XIX століття, Bürgersaal, Мюнхен

VIII. Ісус просить Єрусалимських жінок, щоб плакали над особистими гріхами[ред.ред. код]

З Євангелії від св. Луки:

А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! (Лк. 23:28).

Ісус йде далі до своєї мети. Продовжує своє паломництво за людські гріхи. На своєму шляху зустрічає не тільки тих, хто йому допомагав і підтримував, але й тих, хто був спостерігачем. Ті спостерігачі покинули свої справи, щоб подивитися на це видовище. Дивитися, як хтось терпить. Коли людна отримує увагу, — по-людськи залишається задоволеною. Коли стає в центрі уваги, її може непомітно наповнити почуття слави. Небезпека для паломника — це зійти із правильного шляху і не дійти до запланованої цілі. Паломник, як і Христос, є в центрі уваги. За ним також спостерігають. Попри все правдивий паломник ніколи не зупиняється і не захоплюється увагою інших. Він не звертає уваги на спостерігачів. Паломник йде до своєї цілі і нагадує своїм прикладом, що правдиве покаяння починається із плачу за власні гріхи. Якщо кожен почне навернення від свого серця, то наскільки менше буде зла в цілому світі!?

Ось невісти край дороги, помогти не мають змоги.
Плачте! Горе вже над краєм — Слово в душу западає.

Звуковий монтаж роздумів на восьмій стації (golgofa.at.ua)

Доменікіно, Дорога на Голгофу, ~1610

IX. Ісус падає третій раз[ред.ред. код]

З книги пророка Ісаї:

Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! (Іс. 53:6).

Несучи незаслужений хрест, терплячи несправедливі дорікання і зносячи численні образи, Ісус далі продовжує йти до своєї мети. Уже недалеко. Уже залишилось кілька кроків. Але цього разу дійти до цілі — означало дійти до місця смерті. Там чекав кінець. Ісус знесилений падає третій раз. Роздумуючи над дорогою Ісуса, кожний паломник переживає різні падіння. Це знеохота до молитви, це нарікання через різні невигоди, внутрішній бунт між цікавістю все побачити і зосередитися на чомусь одному, самі паломники можуть заважати і відволікати. Бували такі випадки, коли дехто навіть нервував. Саме тоді потрібно ще ближче бути в молитві до Бога. Пам'ятаймо: кожна трудність приходить з допусту Божого. Бог допускає і дає відразу силу витримати. Залишається вибір за нами: скористаємо з Божої помочі і піднімемось, чи далі будемо лежати і товктися на одному місці.

Спас на землю повалився,— втретє кров'ю Світ залився.
Бачить злобу людську вперту,— треба завершити жертву!

Звуковий монтаж роздумів на дев'ятій стації (golgofa.at.ua)

Bernhard Strigel, Знімання одягу з Ісуса, ~1520

X. З Ісуса здирають одяг[ред.ред. код]

З Євангелії від св. Марка:

Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме. (Мр. 15:24).

Ісус вже вийшов на гору. Шлях фізичного знущання завершився. Залишилось тільки вмерти. Але перед самою смертю люди завдали Спасителю ще й моральну смерть. Здерли з нього одяг і кинули жереб. Той, хто створив усе, тепер позбавлений усього. Дивним залишається факт, що Спаситель не противиться цьому. Добровільно погоджується на таке знущання. Віддає все до останнього. У цьому жесті можемо побачити, що матеріальні речі для Ісуса не є такі важливі. Він стремить до вищої духовної цілі — спасіння людини.

Паломник має наслідувати Христа до кінця. Особливо в тому, щоб бути готовим зректися матеріального добра заради духовних цілей. Пам'ятаймо, що матеріальні речі цього світу служать нам, щоб ми осягнули духовне Царство Боже. Молімось і жертвуймо труднощі цього паломництва за тих, хто ще залишається рабом матеріальних благ. Будуть такі ситуації у житті, коли ми не будемо мати необхідне для нас, необхідне для наших ближніх. Нехай нас це не турбує! Даруймо людям те, що ніхто від нас не зможе забрати — наше любляче серце.

О, прощай Єрусалиме,— ще з тобою три години.
Знаю,— зрозумієш згодом,— страсті є любові плоду!

Звуковий монтаж роздумів на десятій стації (golgofa.at.ua)

Герард Давид, Христос прибитий до хреста, ~1470

XI. Ісуса прибивають до хреста[ред.ред. код]

З Євангелії від св. Марка:

Була ж третя година, як Його розп'яли.
І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.
Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його. (Мр. 15:25-27).

Ісуса прибивають до хреста. До цієї хвилини ще можна було сумніватися у здійсненні хресної жертви. Було багато перешкод на хресній дорозі, які могли завадити розп'яттю. І ось його прибивають до хреста. Хрест і тіло Спасителя стають одним цілим. І навіть на цьому ганебному місці, у цих муках Ісус не перестає нас любити. Молиться за своїх катів, просить милості для грішників, заступається за нас: «Прости їм, бо не знають що роблять».

Паломник має пам'ятати про цей подвиг добровільних мук і терпінь. Проста людина, коли отримує невигоду, природно нарікає, чим і виявляє своє незадоволення. Паломник добровільно піддається на різні невигоди і жертвує всі терпіння у своїх наміреннях, які задумав на початку подорожі. Паломник радо зносить усі прикрощі, які походять від людей і молиться за всіх своїх кривдників.

Біль пекельний ріже Тіло, — Сонце з жаху потемніло.
Боже, не карай людину. Мамо! — чую любий сину!

Звуковий монтаж роздумів на одинадцятій стації (golgofa.at.ua)

Франсіско де Сурбаран, Христос на хресті, 1627

XII. Ісус вмирає на хресті[ред.ред. код]

З Євангелії від св. Марка:

А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?
А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!…
А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий! (Мр. 15:33-34, 37, 39).

Перед нами розп'яття. Хвилина смерті. Людина, яка дивиться на Нього, може відчути, що руки Христа обіймають кожну людину і водночас цілий світ. Очі Сина Божого дивляться у гору. Саме тут звершилась єдність між Богом і людиною. Стіна гріха між Богом і людиною знищена. Ісус умирає і йде до Отця. «Отче, віддаю тобі Дух мій».

Паломник, коли вирушає у покутну подорож, залишає всіх і на цей час «вмирає» для усіх, одночасно з'єднується із Богом і отримує духовне життя у духовних вправах. Благодаримо тебе, Господи, за цю жертву на хресті. Цей хрест є для нас Животворящим хрестом, бо з нього черпаємо сили, щоб жити тут на землі в повноті. У твоєму розп'ятті ми віднаходимо тихі слова про справжню любов. Саме твоя смерть дає нам відповідь на наші запитання життя. У цій хвилині просимо прощення за всі наші гріхи. Очисти нас, Господи, від гріховного бруду і наповни нас своїм Милосердям.

Оцтом, жовчу закропився,— Ангел Смерті появився.
Отче! — Аж здригнулись люди,— впала голова на груди!

Звуковий монтаж роздумів на дванадцятій стації (golgofa.at.ua)

Пітер Пауль Рубенс, Зняття з хреста, ~1611-15

XIII. Ісуса знімають із хреста[ред.ред. код]

З Євангелії від св. Марка:

А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,
прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.
А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. (Мр. 15:42-43, 46).

Усе завершилось. Учитель із Назарету людських сподівань не оправдав. Чуда таки не сталося, якого всі сподівались. Бій програно. Залишилось багато запитань. Для чого це все заколотилось? Кому потрібний був цей кривавий фінал? Чи не вартувало було жити собі спокійно і нікому не перечити? Коли паломник повертається до світу після свого покутного шляху, приходить затишшя. Постанови виконані і покута спокутувана. І що далі? Це затишшя може супроводжуватися різними ситуаціями з боку ближніх: хтось подивляє цей геройський подвиг, інший може навпаки дорікнути, що це змарнований час, а ще дехто може просто підтримати і подякувати за те, що було згадано і його в молитві паломника. У душі покутника можуть бути також різні думки: радість від довершеного діла, навіть, якесь розчарування, що, можливо, не сталось все так, як мало бути, а головне, що у кожного у душі витає мир. Ознака доброго паломництва це розкаяння і сповідь, єдність із Богом через св.Причастя і мир у душі. Плоди паломництва завжди стають явними пізніше.

Розпадались з звуком скелі,
Ожили мерці в оселі.
Смерті пронеслась година,
Мати пригортає сина.

Звуковий монтаж роздумів на тринадцятій стації (golgofa.at.ua)

Мікеланджело да Караваджо, Зложення до гробу, 1602-4

XIV. Ісуса кладуть до гробу[ред.ред. код]

З Євангелії від св. Марка:

А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.
Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його. (Мр. 15:46-47).

Хресна дорога скінчилась, і життя у світі далі продовжило свій хід історії. Але тепер історія світу є змінена. Вона освячена. Історія мого життя також є освяченою Тобою. Хоча мушу тобі зізнатись, що я є втомлений життям, втомлений собою й іншими. Не знаю… Часом я маю злість на все і на всіх. Чому так стається, Господи, мені? Я ж хочу любити це життя і любити інших. Можливо тому, Господи, що я ходжу втомлений, виснажений і навіть дрібниці виводять мене з себе. Раптово маю охоту покинути усе: мій Ідеал, мою Любов, … Покинути і втекти від життя. О так! Якби я міг втекти! Втекти від цієї нудьги, що гнітить мене, цієї непевності, яка ранить мене, від цієї втоми, що від неї болить моє тіло. Однак, знаю, що треба жити, що треба боротися, постійно боротися, що треба йти далі, кажучи своє «Так». Але, як Господи? Коли сили мене покидають… Коли ніхто мене не розуміє ? Коли я сам?.. Ти знаєш, Господи, що я маю добру волю. Знаєш, що хочу жити і любити, але я надто убогий і знесилений, надто непостійний Не зарахуй мені, Господи, моїх упадків … а пам'ятай ті всі рази, коли я піднявся з жалем у серці. Прости мені мою слабість, і скеруй мене до змін. Очисти мене від множества гріхів моїх. Я потребую сили, Господи…Потребую відваги, щоб перейти і довершити паломництво мого життя. Ось стою перед тобою, Господи, просто втомлений прочанин і знаю, що життя продовжується, що Любов існує, і що потрібно йти далі. Пробач… Просто хотілось побути з Тобою, відчути ще раз, що Ти пережив все те, що переживає кожна людина. Відчути, що Ти поруч. Господи, благодарю тебе за поміч у цій хресні дорозі паломника і далі уповаю на Тебе у прощі мого життя. Очікую воскресіння мого життя, воскресіння моїх добрих бажань і воскресіння доброти у тих, за кого згадує у своїх паломницьких молитвах.

У камінне чисте ложе вклали ніжно Тіло Боже;
Впало всюди безгоміння,— ждемо славне Воскресіння!

Звуковий монтаж роздумів на чотирнадцятій стації (golgofa.at.ua)

Традиції[ред.ред. код]

Хресна дорога в Римі, 2007 р.

Богослужіння Хресної дороги проводяться під час Великого посту, особливо по п'ятницях. Обов'язково проводиться Хресна дорога у Велику п'ятницю — день розп'яття і смерті Христа.

У багатьох католицьких країнах, де є монастирі або шановані храми, що розташовані в горах або віддалених місцях, уздовж дороги, що веде до святині, встановлюються скульптурні або живописні зображення стацій Хресної дороги. Богослужіння хресного шляху, таким чином, може бути поєднане з паломництвом.

В Єрусалимі в Страсну П'ятницю проводиться богослужіння Хресної дороги на вулицях міста уздовж ймовірної дороги, якою вели Ісуса Христа на Голгофу, так званої Віа Долороза.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]