Муратове (Щастинський район)
| село Муратове | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Щастинський район |
| Громада | Новоайдарська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA44160030170087774 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1715 року |
| Населення | 687 осіб |
| Площа | 2,76 км² |
| Густота населення | 248,91 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 93535 |
| Телефонний код | +380 6445 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°48′10″ пн. ш. 38°44′10″ сх. д. / 48.80278° пн. ш. 38.73611° сх. д.Координати: 48°48′10″ пн. ш. 38°44′10″ сх. д. / 48.80278° пн. ш. 38.73611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
68 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 935351, Луганська обл., Новоайдарський р-н, с.Муратове, вул.Центральна,16 |
| Карта | |
  Муратове | |
 Муратове | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Муратове́ (у 1715 слобода Вергилівка) — село в Україні, у Новоайдарській селищній громаді Щастинського району Луганської області. Населення становить 687 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Роком заснування вважається 1715, а археологічні дослідження[1](рос.) поблизу села свідчить про давнє заселення людиною цих місць.
Перша назва - Ольхове, від річки. Землі «в числе 300 четвертей в поле, а в дву потому ж, и на 1000 копен сена», в 1735 году отданы были, за службу по Бахмутской соляной канцелярии, Василию Ильичу Вергилеву, который еще в 1715 году построил здесь хутор с разными заведениями и пригласил на житьё черкас. Им же, Вергилевым, построен был здесь и первый храм во имя Святителя Николая» писав Архієпископ Філарет(Гумілевський). За його ж свідченнями митрополита Філарета церковної землі в Муратове налічувалось 152 десятини з них 103 був пісок неблагодатний для землеробства. Було розповсюджено виготовлення дерев'яного вугілля.
Ольхова після поразки повстання Булавіна була заселена українським населенням.
У 1745 році село вже називалося Муратове (Ольхове) на честь Муратова Василя Андрійовича, який з 31 грудня 1739 р. по 18 серпня 1741 р. був воєводою Бахмутської провінції і деякий час був власником села. Після смерті В.Муратова, вже у 1763 р. онук Василя Вергильова Лука Андрійович Вергильов купив її у власність. Але купив не все село, тут було кілька власників, тому й лишилося з назвою Муратове.
У 1886 побудовано кам'яний храм (до наших часів не зберігся).
У ХІХ ст., коли Муратовим і Петровенькою володів Євдоким Шидловський, вони злилися.
У 1927 році на центральній вулиці у пам'ять загиблим у громадянську війну поставлено пам'ятник.
У 1929 р. селян сіл Муратове та Петровенька об'єднали у колгосп.
У роки наступу німецьких військ у селі Муратове було спалено близько 100 будівель. У боях загинуло більш ніж 140 військових селян.
Війна на сході України[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Бійці АТО влаштувати для малечі свято мультфільмів //15 квіт. 2017 р. |
Під час російсько-української війни 9 липня 2014 року в результаті обстрілу бойовиками блокпоста Збройних сил України поблизу Муратового один військовослужбовець загинув — Саванчук Віктор Юрійович, двоє зазнали поранень. [2]. 15 жовтня при обстрілі блокпосту загинув старший сержант батальйону «Воля» Дмитро Кіт[3].
Лісова пожежа 2020.[ред. | ред. код]
30 вересня 2020 р. село постраждало внаслідок маштабної лісової пожежі [4] [5](рос.)
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення села становило 687 осіб, з них 84,43 % зазначили рідною українську мову, 14,26 % — російську, а 1,31 — іншу[6]. За записами архиєпископа Філарета населення у 1800 р. - 1290 ч. У 1950 р. - 2188 ч.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Муратове -
Муратове
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ НЕКОТОРЫЕ ИТОГИ РАЗВЕДОК ПОСЕЛЕНИЙ ФИНАЛА БРОНЗОВОГО ВЕКА В СРЕДНЕМ ТЕЧЕНИИ СЕВЕРСКОГО ДОНЦА (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Через обстріл бойовиками блокпоста під Муратово на Луганщині загинув 1 військовий. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 16 жовтня 2014.
- ↑ Кіт Дмитро Дмитрович. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 16 вересня 2015.
- ↑ На Луганщині масштабні пожежі: евакуйовують села, задіяні майже 200 пожежників [Архівовано 3 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Українська правда 30 ВЕРЕСНЯ 2020
- ↑ Муратово и Капитаново после пожара, 5.10.2020
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
Література[ред. | ред. код]
- Доклад посвященный празднованию "Дня села" в селе Муратово 15 октября 1989 г.
- Каленюк С. П. "Сліди на сакмі: краєзнавчі розвідки"
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |