Міодраґ Булатович
| Міодраґ Булатович | ||||
|---|---|---|---|---|
| серб. Миодраг Булатовић | ||||
 | ||||
| Народився |
20 лютого 1930[1][2][…] Бієло-Полє, Королівство Югославія | |||
| Помер |
15 березня 1991[1][3] (61 рік) Ігало, Соціалістична Республіка Чорногорія, СФРЮ | |||
| Поховання | Новий цвинтар | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Югославія,_Flag_of_Serbia_(1947%E2%80%931992).svg){kind=small} Сербія[4] | |||
| Діяльність | прозаїк-романіст, драматург, письменник, прозаїк | |||
| Alma mater | факультет філософії Белградського університетуd і Panto Mališić Gymnasium, Beraned | |||
| Magnum opus | Q11694081? | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Міодраґ Булатович у Вікісховищі | ||||
Міодраг Булатович (серб. Миодраг Булатовић, 20 лютого 1930, Бієло-Полі — 15 березня 1991, Іхало) — сербський письменник, що писав сербською мовою.
Життєпис[ред. | ред. код]
З дитинства Міодраґ Булатович страждав на епілептичні напади, тому пізно навчився читати. Закінчив гімназію у Крушеваці, потім Белградський університет, вивчав літературу і психологію. Після університету працював журналістом, у тому числі — на радіо. Як прозаїк дебютував у 1956 році книгою оповідань, за яку отримав премію Спілки письменників Сербії.
У 1970-х роках виступав з нападками на Данило Кіша. Наприкінці життя став впливовим членом Соціалістичної партії Сербії, зайняв крайню націоналістичну позицію.
Творчість[ред. | ред. код]
Міодраґ Булатович — автор гротескно-фантастичних творів, що розвивають традиції шахрайського роману, Боккаччо, Рабле, Сервантеса, Едгара По, Миколи Гоголя, Кафки і певною мірою близьких літератури магічного реалізму, творчості Ґюнтера Ґрасса. Крім романів і новел, йому належить п'єса за мотивами Семюела Беккета «Ось і Годо» (1966), численні статті в періодиці.
Романи та новели[ред. | ред. код]
- Явище чортів/ Ђаволи долазе, книга новел (1956)
- Дзвін і вовк/ Вук і звоно, книга новел (1958)
- Червоний півень летить прямо в небо/ Црвени петао лети према неба (1959)
- Герой на ослятах/ Херој на магарцу (1967)
- Війна була краще/Рат је біо бољи (1969)
- Люди з чотирма пальцями/ Људи са чотири прста (1975, премія журналу НІН)
- П'ятий палець/ Петі прст (1977)
- Gullo Gullo (1983)
Інтерв'ю[ред. | ред. код]
- Bulatovic M., Đorđić S. Nikad istim putem. Beograd: Beogradski izdavačko-grafički zavod; Srpska književna zadruga, 1999 (книга бесід з письменником)
Визнання[ред. | ред. код]
Проза Міодраґа Булатовича перекладена багатьма мовами світу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119268280 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Catalog of the German National Library
Література[ред. | ред. код]
- Bienek H. Borges, Bulatović, Canetti. München: Hanser, 1965
- Miodrag Bulatović u srpskog književnosti/ Prired. Dragomir Brajkovic, Dragoljub Šćekić. Andrijevica: Stupovi; Beograd: Mladost, 1997
- Pijanović P. Poetika groteske: pripovedačka umetnost Miodraga Bulatovića. Beograd: Narodna knj./Alfa, 2001
- Шукало М. Одмрзавање језика: поетика страности у дјелу Міодрага Булатовића. Banja Luka: Grafid; Beograd: Prosveta, 2002
Посилання[ред. | ред. код]
- До 80-річчя письменника [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.] (серб.)\
|
