Магічний реалізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Магічний реалізм — умовна назва модерністської течії в літературі Латинської Америки.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

«Магічний реалізм» – це реалізм, у якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфічного, дійсного та уявного, таємничого. Магічний реалізм притаманний передовсім латиноамериканській літературі.

У 1950-60-х роках латиноамериканська література пережила справжній «бум». З’явився навіть спеціальний термін «карибське чудо» в літературі. Вона стала загальновідомою у всьому світі, виникла ціла плеяда прекрасних письменників і поєднувала їх схильність до «магічного реалізму». Вперше застосували термін Мігель Анхель Астуріас та Алехо Карпентьєр. У традиціях магічного реалізму творили такі письменники як Жорже Амаду «Мертве море», «Жубіаба», Габріель Гарсіа Маркес «Сто років самотності», «Стариган із крилами» Алехо Карпентьєр «Екуе-Ямба-о!», «Царство від світу того», М. А. Астуріас «Маїсові люди» та інші.

Ця літературна течія багато чим завдячує міфопоетичному світосприйняттю аборигенів Латинської Америки. Беззастережна віра в існування добрих і злих духів, олюднення сил природи, віра в існування потойбічних світів і сприйняття смерті й життя як двох сторін однієї монети, віра в можливості перевтілення однієї живої істоти в іншу – це все невід’ємні складові свідомості індіанців. Уже в самому терміні криється поєднання двох протилежних категорій: «реалізм» (матеріальне, те до чого можна доторкнутися, буденне, звичайне) і «магічний» (фантастичне, несподіване, незвичайне, містичне, нез’ясовне). Звичайно, письменники в своїх творах не прагнули відтворити повною мірою міфологічну свідомість, та взяли від неї, як найголовніший, художній принцип – зображення казкового, фантастичного як реально сущого, й тому, зрозуміло, буденного. Реальність і фантазію тісно переплетено в їхніх творах і фантазія така ж реальна, як і сама реальність.

Відомим усьому світові «магічний реалізм» став завдяки роману «Сто років самотності» Габрієля Гарсіа Маркеса. Риси «магічного реалізму» помітні й в інших творах письменника. Так, в оповіданні «Стариган із крилами» розповідається про старого, що несподівано з’явився на подвір’ї звичайної сім’ї. Місце дії (селище) та дієвих осіб (сім’я, сусіди) зображено реально, з великою кількістю побутових деталей. Фантастичним є факт появи в селищі старого, адже в нього на спині крила, а також його можливість одночасно з’являтися в різних місцях. Люди прагнуть пояснити для себе це незвичайне явище, класифікувати якимось чином старого. Сусідка каже, що це – ангел (магічне), з іншого боку це звичайний старий (реалізм), але в нього незвичайні крила (магічне), тому його садять … до курника! Отже реальність і фантастика переплітаються вже в самій особі старого. Старий залишає селище тоді, коли до нього звикають, як до звичайного, тоді він піднімається в небо й летить.

Загалом, магічний реалізм – це явище не тільки латиноамериканської літератури, він має великі традиції європейського та світового письменства (Франсуа Рабле, Е. Т. А. Гофман, Микола Гоголь, Михайло Булгаков тощо). В українському химерному романі («Марко Пекельний» Олекси Стороженка, «Подорож ученого доктора Леонардо та його майбутньої коханки, прекрасної Альчести, по Слобожанській Швайцарії» Майка Йогансена, «Лебедина зграя», «Зелені млини» Василя Земляка тощо). простежується чимало рис «магічного реалізму».

Елементи магічного реалізму[ред.ред. код]

  • Фантастичні елементи можуть бути внутрішньо не суперечливі, але їх ніколи не пояснювано.
  • Герої приймають та не заперечують логіки магічних елементів.
  • Численні деталі сенсорного сприйняття.
  • Часто використовувано символи та образи.
  • Емоції та сексуальність людини як соціальної сутності описувано дуже докладно.
  • Викривлюється течія часу, так що він стає циклічним або вбачається відсутнім. Ще один засіб - колапс часу, коли сучасне повторює чи нагадує минуле.
  • Причина та наслідок міняються місцями - наприклад, персонаж може страждати "до" трагічних подій.
  • Широко використовують фольклор і міфологію.
  • Події передавано з альтернативних поглядів - голос оповідача перемикається з третьої на першу особу, часто трапляються переходи між топоглядами різних персонажів та внутрішнім монологом стосовно до загальних взаємин та спогадів.
  • Минуле контрастує із сучасним, астральне - з фізичним, персонажі - один з одним.
  • Ясний фінал твору дозволяє читачеві визначитися, що ж насправді відповідає до дійсного перебігу подій - фантастичне чи повсякденне.

Автори, що писали в стилі магічного реалізму[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Матеріали Міжнародної науково-мистецької конференції «Вплив магічного реалізму Ґ. Ґарсіа Маркеса на світовий та український культурні процеси» [Текст] = Papers of the participants of the International conference on literature and art «Influence of the magic realism of G. García Márquez on the world and Ukrainian culture processes». — К. : [б. в.], 2008. — 259 с. — Текст укр. та англ. — Бібліогр. в кінці ст.

Посилання[ред.ред. код]