Натрунний портрет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Натрунний портрет Станіслава Войши, 1677 рік. Вілянівський палац.

Натру́нний портре́т — особлива національна галузь портретного жанру в Речі Посполитій, переважно в добу бароко.

Історія[ред.ред. код]

National Museum in Poznan - Coffin portraits 9.JPG

Історію натрунного потрета в землях Польщі ведуть від доби Відродження — з її зацікавленістю в особі, в її справах і звершеннях за життя, в праві особи на пам'ять нащадків. Натрунний портрет — реалістичне зображення обличчя померлого чи померлої, частина Castrum Doloris (Замку скорботи) — урочистої споруди в костелі під час поховальних церемоній. Торець труни, де розміщали портрет, вплинув на складну форму портрета. На бічних сторонах розміщали герби, на дальному кінці — епітафії. Кріпили портрет з боку голови небіжчика. Лише інколи це не гранчата форма, а овал, круг тощо. Матеріалом для портрета слугували стулки з міді чи олова.

Найбільш давній з натрунних портретів — був створений для поховальної церемонії короля Стефана Баторія 1586 року. По закінченню поховання натрунний портрет кріпили на стіну костела.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Andrzej Osęka: Dawne portrety sarmackie, Polska (miesięcznik) luty 1963, Wyd. Interpress, Warszawa

Див. також[ред.ред. код]