Національний музей природознавства (Вашингтон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний музей природознавства
National Museum of Natural History
National Museum of Natural History, Washington.jpg
Засновано 1910
Розташування Національна алея, Вашингтон, США США
Координати 38°53′29″ пн. ш. 77°01′33″ зх. д. / 38.8913° пн. ш. 77.0259° зх. д. / 38.8913; -77.0259
Фонд 500 млн одиниць зберігання
Відвідувачі 7 млн. 400 тис. (2009)
Сайт [1]

Національний музей природознавства (англ. National Museum of Natural History) — розташований у центрі м. Вашингтон, США на Національній алеї і є невід’ємною частиною Смітсонівського інтитуту. Відвідування безкоштовне протягом цілого року. Музейна колекція налічує понад 500 млн екземплярів рослин, тварин, корисних копалин, мінералів, каменів, метеоритів й культурних артефактів, створених людиною. У 2009 р. цей музей відвідало майже 7 млн. 400 тис. людей, що підтверджує його статус, як найвідвідуванішої установи Смітсонівського інституту. В цьому музеї працюють близько 185 науковців — найбільша наукова група у світі, що займається вивченням природознавства.

Історія виникнення[ред.ред. код]

Вигляд будівлі Національного музею природознавства в 1926 р.

Музей, широко відомий також як Національний музей Сполучених Штатів, відкрив свої двері 17 березня 1910 р., щоб розмістити колекцію Смітсонівського інституту, яка постійно збільшувалася, й стати центральним місцем для вивчення природознавства.[1] Будівля, спорудження якої було повністю завершене у 1911 р., спроектована архітектурним бюро «Горнблоуер і Маршал».[2] Споруда музею у неокласичному архітектурному стилі стала першою на північному боці Національної алеї вздовж Конституційної авеню. У 2000 р. Кеннет Е. Берінг пожертував музею $80 млн, а у 1997 р. — $20 млн на його модернізацію.[3] На додачу до основної експозиції музей має величезну базу данних і значну кількість лабораторій. Докладніше — collections.nmnh.si.edu

Деякі елементи постійної експозиції[ред.ред. код]

Зал геології, каміння і мінералів[ред.ред. код]

Колекція коштовного каміння і мінералів, що зібрана в залі музею ім. Джанет Анненберг Гукер, є однією із найвизначніших в своєму роді у світі. Вона складається з деяких найвідоміших зразків коштовностей і мінералів включно з «Діамантом надії» та одним з найбільших у світі сапфіром «Зірка Азії». Колекція містить понад 15 тис. екземплярів дорогоцінних каменів, а також 350 тис. мінералів і 300 тис. каменів корисних копалин та руд.[4] На додачу, в цьому залі зібрано приблизно 35 тис. часток метеоритів, що є однією з найповніших колекцій на планеті. Серед найвизначніших донорів колекції: Вашингтон Роблінг, котрий збудував знаменитий Бруклінський міст в Нью-Йорку й подарував музею 16 тис. зразків; Фредерік Канфілд, котрий пожертвував 9 тис. зразків та доктор геології Айзек Лі, завдяки котрому й було створено основу колекції з перших 1312 зразків.

У 2004–2005 рр. тут експонувалася відома колекція діамантів «Метелик миру Аврори» із 240 різнокольорових камінців загальною вагою 167 каратів, і яку було зібрано впродовж 12-ти років Аланом Бронштейном та Гаррі Родманом.[5]

Зал походження людини[ред.ред. код]

Зал походження людини носить ім’я свого головного спонсора Девіда Коха ($15 млн із $20.7 млн вартості експозиції) і відкрився зовсім недавно — 17 березня 2010 р. — до століття музею. Зал площею 1 тис. 400 кв. метрів присвячений вивченню й усвідомленню того, як людина з’явилася й еволюціонувала на Землі. Експозиція складається з 75 копій черепів, інтерактивного «генеалогічного дерева» людини за всі 6 млн років еволюції та галереї «Змінюючи світ», що присвячена кліматичним змінам і людському впливу на довкілля. (Тим не менше, критики засуджують цю галерею за неналежну увагу до впливу людини на феномен глобального потепління).

Зал палеонтології (динозаврів)[ред.ред. код]

В залі палеонтології зібрані рештки понад 570 тис. амфібій і рептилій з усього світу. За останні 40 років (станом на 2008 р.) колекція збільшилася в 3 рази![6] Зал має скам’янілі скелети та штучно відтворені копії включно з тиранозавром (Tyrannosaurus rex) та трицератопсом (Triceratops) в тому числі у віртуальному відображенні.[7] Назагал колекція залу налічує 46 «повних і важливих зразків» динозаврів.[8] Інтернет-сторінка залу пропонує всім бажаючим віртуальний тур по колекції.[9]

Зал ссавців[ред.ред. код]

В залі ссавців ім. Берінга, який виграв кілька нагород за привітний і інноваційний дизайн (Reich + Petch), експонати представлені, як твори сучасного мистецтва. Відвідувачі знайомляться з тим, як ссавці еволюціонують в різних умовах. В цьому залі музею найбільша світова колекція хребетних ссавців, яку збирали протягом 19-го і 20 століть.[10]

Зал комах[ред.ред. код]

В залі ім. Оркін представлені живі комахи й стенди із розповідями про комах та ентомологів. Створено різні середовища, щоб показати життя різних комах й іхню адаптацію у воді, озерах, болотах, людському житлі, пустелі й вологих лісах. Спонсором залу виступає фірма «Оркін», яка займається захистом від шкідників.

Зал океаністики[ред.ред. код]

Зал океаністики ім. Сант площею 2 тис. 100 кв. метрів відкрився 27 вересня 2008 р. і став найбільшою реконструкцією в історії музею. В ньому представлені 674 зразків морської фауни із понад 80 млн зразків, які є в розпорядженні музею. Зал названий на честь родини Роджера Санта, яка подарувала $15 млн для його спорудження. Тут є 14-метрова мумія північно-атлантичного кита, басейн на 5 тис. 678 літрів з морською водою, мумії двох гігантських кальмарів, дорослої латимерії і базилозавра.[11] Музей також підтримує Смітсонівський океанічний портал ocean.si.edu, який регулярно оновлюється і містить унікальну інформацію про музейні дослідження, колекції тощо.

Зал Африки[ред.ред. код]

Цей зал і його інтернет-сторінка представляють розмаїття, динамізм і глобальний вплив африканського населення і культур через віки в розрізі родини, роботи, громади і довкілля.

Павільйон метеликів і рослин[ред.ред. код]

Павільйон із живими метеликами представляє відвідувачам багато інформації про їхній розвиток, простосування до умов в комплексі із рослинами, як партнерами.

Виставка птахів[ред.ред. код]

В підвальних приміщеннях роташована виставка птахів.

Додаткова інформація[ред.ред. код]

В музеї працює кінотеатр формату IMAX, де демонструють об’ємні кінофільми про довкілля, та «Дослідницька кімната» для сімейного і підліткового дозвілля.[12]

Фотоілюстрації[ред.ред. код]

Музей в популярній культурі[ред.ред. код]

  • В одному з епізодів телесеріалу «Південний парк» є сюжет про намір викрасти з музею «Діамант надії».
  • В кінофільмі «Фоллаут-3» дія відбувається одній з секцій музею, яка стала домом для мутантів.
  • У кінокомедії «Напряжи звивини» шпигунська організація розташована в підвалі Національного музею природознавства.
  • Гігантський кальмар з Національного музею природознавства надихнув творців кінофільму «Ніч в музеї-2»[13]
  • Книга «Втрачена надія» (ISBN978-1461003854) розповідає про пригоди музейного куратора після викрадення з музею «Діаманту надії».

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Цей день в Смітсонівській історії - березень». Siarchives.si.edu. Процитовано 2010-04-18. 
  2. «Музей історії». Національний музей природознавства. 2008. Процитовано 2009-11-15. 
  3. Маркус, Кристофер (19 вересня 2000 р.). «Смітсонівський інститут отримав пожертву в $80 млн.». газета «Нью-Йорк Таймс». Процитовано 2008-09-17. 
  4. Hevesi, Dennis (2008-04-06). «У віці 92 років помер Джордж Швітцер, засновник колекції коштовного каміння». Нью-Йорк Таймс. Процитовано 2008-04-09. 
  5. «Виставка діамантів у вигляді метелика». Вісник Стейтен Айленд. 3 вересня 2008 р. Процитовано 2008-09-17. 
  6. «Зоологія хребетних: Підрозділ амфібій і рептилій». Національний музей природознавства. 2008. Процитовано 2008-09-17. 
  7. «Зал динозаврів». Нац. музей прородничої історії. 2008. Процитовано 2008-09-17. 
  8. «Колекції динозаврів». Національний музей природознавства. 2008. Процитовано 2008-09-17. 
  9. «Віртуальний тур по колекції динозаврів». Національний музей природознавства. 
  10. «Відділ зоології хребетних». Національний музей природознавства. 
  11. «Прес-реліз: Відкрився новий зал океаністики Сант». Національний музей природознавства. 24 вересня 2008 р. 
  12. «Національний музей природознавства - Смітсонівський інститут». газета «Вашингтон Пост». 2008. 
  13. ««Ніч в музеї-2»: карта музейних артефактів, використаних у фільмі». Смітсонівський інститут.