Низьколизи
село Низьколизи | |
---|---|
Церква Зіслання Святого Духа | |
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Чортківський район |
Громада | Монастириська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA61060310280042896 |
Облікова картка | Низьколизи |
Основні дані | |
Засноване | 1783 (241 рік) |
Населення | 180 |
Територія | 1.704 км² |
Густота населення | 105.63 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48340 |
Телефонний код | +380 3555 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°01′36″ пн. ш. 25°02′17″ сх. д. / 49.02667° пн. ш. 25.03806° сх. д.Координати: 49°01′36″ пн. ш. 25°02′17″ сх. д. / 49.02667° пн. ш. 25.03806° сх. д. |
Водойми | р. Золота Липа |
Відстань до обласного центру |
100 км |
Відстань до районного центру |
74 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19 |
Карта | |
Мапа | |
|
Низьколи́зи — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Населення — 180 осіб (2001). До 2020 року орган місцевого самоврядування — Лазарівська сільська рада.
Географічне розташування[ред. | ред. код]
Село Низьколизи розташоване за 100 км від обласного центру, 74 км від районного центру та 14 км від адміністративного центру громади, на березі річки Золота Липа.
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка про село — 1454 року. 14 січня 1465 року також згадується село Низьколизи (Mizkolesze) в книгах галицького суду[1]. 1783 рік вважається роком заснування села.
Станом на 1925 рік у Низьколизах працював млин Юзефа Менцеля, який обслуговувала лише одна особа. У 1920—1939 роках в селі діяли товариства «Просвіта», філія товариства «Рідна школа», Народний дім (збудований у 1933 році), крамниця, аматорський гурток, дитячий садок.
У 1962—1966 роках село перебувало у складі Бучацького району. До 1974 року поблизу села Низьколизи розташовувався хутір Грабина. У 1964 році село було перейменовано в Барвінкове.
20 квітня 1992 року Постановою Верховної Ради України село перейменоване в Низьколизи[2].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село Лазарівської сільської ради увійшло до складу Монастириської міської громади[3].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Монастириського району, село увійшло до Чортківського району[4].
Релігія[ред. | ред. код]
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У 1990 році відновлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини та споруджено братську могилу Борцям за волю України.
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
- Бібліотека.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вигляд на село з пагорба
-
Церква Зіслання Святого Духа
-
Костел
-
Пам'ятний хрест з нагоди скасування панщини
-
Річка Золота Липа біля села
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T. 12, s.300, № 3216 (лат.)
- ↑ Про відновлення деяким населеним пунктам Тернопільської області колишніх найменувань. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
- ↑ Кабінет Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області». kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Джерела[ред. | ред. код]
- І. Броніцький, В. Лашта. Низьколизи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 628. — ISBN 966-528-199-2.
- Niskołyzy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 157. (пол.)
|