Бучацький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бучацький район
Gerb buchach rayon.png
Герб
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Тернопільська область Тернопільська область
Код КОАТУУ: 6121200000
Утворений: 1940 рік
Населення: 64 087
(на 1.08.2013)
Площа: 802 км²
Густота: 79.8 осіб/км²
Тел. код: +380-3544
Поштові індекси: 48400—48480
Населені пункти та ради
Районний центр: Бучач
Міські ради: 1
Сільські ради: 37
Міста: 1
Смт: 1
Села: 57
Селища: 1
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 48400, Тернопільська область, м. Бучач, майдан Волі, 1, 2-11-43
Веб-сторінка: Бучацька РДА
Голова РДА: Вонсяк Василь Богданович[1]
Голова ради: Михайлів Олег Михайлович

Бу́чацький райо́н — адміністративний район у південно-західній частині Тернопільської області.

Районний центр: Бучач.

Район утворений у 1940 році. Площа 802 км². Населення 65 тис. осіб (на 01.01.2003 р.). У районі м. Бучач, смт Золотий Потік та 59 сіл. Залізничні станції Бучач, Пишківці. Район лежить у межах Опілля. Поверхня рівнинна, розчленована глибокими долинами річок. Корисні копалини: вапняки (понад 100 родовищ), пісковики, травертин. Найбільші ріки — Дністер, його притоки Стрипа, Бариш[2] і Вільховець[3]. Створено 28 ставків. Переважають чорноземи опідзолені й темно-сірі опідзолені ґрунти. Ліси займають 129,5 тис. га, багато реліктових та рідкісних рослин.

У районі розвинуті харчова промисловість та виробництво будматеріалів. Діють 11 промислових підприємств, найбільші з яких: механічний завод ЗАТ «Астрон», ливарно-механічний «Квант», цукровий, хлібзавод, сироробний та мальтозний заводи, комбінат хлібопродуктів, фабрика «Берізка»; 45 сільськогосподарських підприємств та 74 фермерскі господарства (на 01.01.2003). Діють 59 ЗОШ, художня і музична школи, ПТУ, Бучацький агроколедж, Бучацький інститут менеджменту і аудиту, відділення 7-и банків, 53 дитсадки, 2 Будинки школяра, станція юних техніків, 54 бібліотеки, 57 клубних установ. У с. Скоморохи — державна туристична база «Лісова», в Бучачі — стадіон «Колос», на якому виступає однойменний футбольний клуб (має свою спортивну школу).

У районі зареєстровано 106 релігійних громад.

Голова Бучацької райдержадміністрації (з квітня 2014 р.) — Вонсяк Василь[4].

Історія[ред.ред. код]

Початки заселення району сягають 40-25 тис. років тому, періоду палеоліту — пізньої старокам'яної доби. На березі р. Стрипа виявлено залишки 2-х ранніх поселень племен трипільської культури та поховання бронзового віку. На території району було давнє слов'янське поселення, яке до середини XIV ст. входило до Галицько-Волинської держави. Наприкінці цього століття внаслідок тривалої боротьби між Польщею і Литвою Галичину, в тому числі Бучаччину, захопило Польське королівство (від 1569 р. — Річ Посполита). В 1434 році Східна Галичина, Західне Поділля остаточно були приєднані до Королівства Польського. Після Люблінської унії 1 липня 1569 р. територія району увійшла до складу Галицького повіту Руського воєводства.[5]

Під час Хмельниччини загін під командуванням І.Кияшка громив польські підрозділи біля Бучача (тоді Теребовельского повіту Руського воєводства)[6]. У 1772 р. після першого поділу Польщі територія нинішнього Бучацького району відійшла до Австрії (від 1867 р. — Австро-Угорщина). У 1810-15 рр. частина Бучаччини на схід від річки Стрипи була під пануванням Росії (входила до складу Тернопільського краю), потім знову прилучена до Австрійської імперії, ввійшла до Станіславського округу (циркулу). В листопаді 1918 р.- липні 1919 р. входила до ЗУНР. Від 15 вересня 1920 р. до 18 вересня 1939 р. перебувала під владою Польщі. Вересень 1939 р. — серпень 1991 р. — в складі УРСР. 7 липня 1941 р. район захопила нацистська Німеччина; окупація тривала до 21 липня 1944 р.

На території теперішнього району проживали представники великих польської, жидівської громад, меншої вірменської (зокрема, в Язловці, Бучачі[7]).

Видатні люди[ред.ред. код]

Народилися:

Перебували:

Пам'ятки[ред.ред. код]

Архітектурні пам'ятки[ред.ред. код]

Дерев'яні церкви[ред.ред. код]

Село Назва церкви Рік побудови
Верб'ятин Чудо Михаїла 1889
Губин Усікновення голови Іоанна Предтечі 1849
Космирин св. Архистратига Михаїла 1886
Помірці Пресвятої Трійці 1898
Сокілець Покрови Божої Матері 1635: збудували монахи
Трибухівці Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI-XVII ст.
Цвітова Введення в Храм Пресвятої Богородиці 1888

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

Стоянка в с. Миколаївка (30-12 тис. р. до н.  е.), могильник у с. Жнибороди (9-13 ст.), городище в с. Стінка (9-13 ст.), ранньохристиянські печерні храми біля сіл Стінка і Рукомиш. У районі — Придністровський ландшафтний заказник, багато пам'яток природи місцевого значення: Переволоцькі джерела з водоспадами, Переволоцькі травертинові скелі (с. Переволока); Рукомиські скелі (с. Рукомиш); регіональний ландшафтний парк «Дністровський каньйон», до якого належать природ. пам'ятки печера «Жолоби» (с. Миколаївка), «Скелі семи джерел» (с. Скоморохи), «Рівна скеля» (с. Миколаївка), «Каскад русилівських водоспадів» (с. Русилів), «Вадівська бучина» (с. Стінка); «Берем'янська наскельно-степова ділянка» (с. Берем'яни); «Монастирська скеля», «Сокілецькі водоспади», «Сокілецька колонія чапель» (с. Сокілець).

Музеї[ред.ред. код]

Районний історико-краєзнавчий, музей-меморіал імені В. Стуса, історії агроколеджу та СПТУ-26, туристично-краєзнавчі у школах с. Сновидів і смт Золотий Потік, а також меморіальні кімнати С. Крушельницької в с. Білявинці та Мар'яна Крушельницького в с. Пилява.

Пам'ятки природи[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Розпорядження Президента України № 477/2014-рп «Про призначення В. Вонсяка головою Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області»
  2. Й. Свинко. Бариш // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2004. — T. 1: А — Й. — ISBN 966-528-197-6.  С. 85.
  3. Й. Свинко. Вільхівець (Ольховець) // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2004. — T. 1: А — Й. — ISBN 966-528-197-6.  С. 281.
  4. Розпорядження Президента України № 477/2014-рп
  5. ДОВІДКА ПРО АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ / Державний архів Тернопільської області. Путівник С. 345.
  6. Найчук І. А. Боротьба подолян проти наступу польських військ у першій половині 1649 року
  7. В. Уніят. Вірмени на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2010. — T. 4: А — Я (додатковий). — ISBN 978-966-528-318-8.  С. 106
  8. Б. Мельничук, В. Уніят. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. 280 с. ISBN 978-966-457-087-6 с. 245
  9. Б. Мельничук. Балюк Іван // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2004. — T. 1: А — Й. — ISBN 966-528-197-6.  С. 72
  10. Б. Мельничук. Бард Петро // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2004. — T. 1: А — Й. — ISBN 966-528-197-6.  С. 85
  11. Б. Мельничук. Вільгушинський Роман Казимирович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2004. — T. 1: А — Й. — ISBN 966-528-197-6.  С. 280
  12. Василь Кархут. Лікар-пластун-письменник

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.