Бучацький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бучацький район
Gerb buchach rayon.png
Герб
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Тернопільська область Тернопільська область
Код КОАТУУ: 6121200000
Утворений: 1940 рік
Населення: 64 087
(на 1.08.2013)
Площа: 802 км²
Густота: 79.8 осіб/км²
Тел. код: +380-3544
Поштові індекси: 48400—48480
Населені пункти та ради
Районний центр: Бучач
Міські ради: 1
Сільські ради: 37
Міста: 1
Смт: 1
Села: 57
Селища: 1
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 48400, Тернопільська область, м. Бучач, майдан Волі, 1, 2-11-43
Веб-сторінка: Бучацька РДА
Голова РДА: Вонсяк Василь Богданович[1]
Голова ради: Михайлів Олег Михайлович

Бу́чацький райо́н — адміністративний район у південно-західній частині Тернопільської області.
Районний центр: Бучач. Площа 802 км². Населення 65 тис. осіб (на 01 січня 2003 р.). Залізничні станції: Бучач, Пишківці.

Розташування[ред.ред. код]

Район лежить у межах Опілля. Поверхня рівнинна, розчленована глибокими [долина]]ми річок.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Вапняки (понад 100 родовищ), пісковики, травертин.

Річки, ставки[ред.ред. код]

Найбільші ріки — Дністер, його притоки Стрипа, Бариш[2] і Вільховець[3]. Створено 28 ставків.

Ґрунти[ред.ред. код]

Переважають чорноземи опідзолені й темно-сірі опідзолені ґрунти. Ліси займають 129,5 тис. га, багато реліктових та рідкісних рослин.

Історія[ред.ред. код]

Початки заселення району сягають 40-25 тис. років тому, періоду палеоліту — пізньої старокам'яної доби. На березі р. Стрипа виявлено залишки 2-х ранніх поселень племен трипільської культури та поховання бронзового віку. На території району було давнє слов'янське поселення, яке до середини XIV ст. входило до Галицько-Волинської держави. Наприкінці цього століття внаслідок тривалої боротьби між Польщею і Литвою Галичину, в тому числі Бучаччину, захопило Польське королівство (від 1569 р. — Річ Посполита). В 1434 році Східна Галичина, Західне Поділля остаточно були приєднані до Королівства Польського. Після Люблінської унії 1 липня 1569 р. територія району увійшла до складу Галицького повіту Руського воєводства.[4]

Під час Хмельниччини загін під командуванням І. Кияшка громив коронні підрозділи біля Бучача (тоді Теребовельского повіту Руського воєводства)[5].

У 1772 р. після першого поділу Польщі територія нинішнього Бучацького району відійшла до Імперії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської імперії, від 1867 р. — Австро-Угорщина). У 1810-15 рр. частина Бучаччини на схід від річки Стрипи була під пануванням Росії (входила до складу Тернопільського краю), потім знову прилучена до Австрійської імперії, ввійшла до Станіславського округу (циркулу).

В листопаді 1918 р.- липні 1919 р. входила до складу ЗУНР. Від 15 вересня 1920 р. до 18 вересня 1939 р. перебувала під владою Польщі. Вересень 1939 р. — серпень 1991 р. — в складі УРСР. 7 липня 1941 р. район захопила нацистська Німеччина; окупація тривала до 21 липня 1944 р.

На території теперішнього району проживали представники великих польської, жидівської громад, меншої вірменської (зокрема, в Язловці, Бучачі[6]).

Населені пункти[ред.ред. код]

У районі — м. Бучач, смт Золотий Потік та 59 сіл, з яких Бариш, Порохова, Старі Петликівці, Язловець раніше мали Магдебурзьке право.

Економіка[ред.ред. код]

У районі розвинуті харчова промисловість та виробництво будматеріалів. Діють 11 промислових підприємств, найбільші з яких: механічний завод ЗАТ «Астрон», ливарно-механічний «Квант», цукровий, хлібзавод, сироробний та мальтозний заводи, комбінат хлібопродуктів, фабрика «Берізка»; 45 сільськогосподарських підприємств та 74 фермерські господарства (на 01 січня 2003).

Освіта[ред.ред. код]

Діють 59 ЗОШ, художня і музична школи, ПТУ, Бучацький агроколедж, Бучацький інститут менеджменту і аудиту, відділення 7-и банків, 53 дитсадки, 2 Будинки школяра, станція юних техніків, 54 бібліотеки, 57 клубних установ. У с. Скоморохи — державна туристична база «Лісова»,

Здоров'я, спорт[ред.ред. код]

В Бучачі — стадіон «Колос», на якому виступає однойменний футбольний клуб — 3-разовий володар Кубка СССР «Золотий колос» (1969–1971 роки), 8-разовий чемпіон Тернопільської області (1966–1973 роки), 4-разовий володар Кубка Тернопільської області. Має свою спортивну школу.

Релігія[ред.ред. код]

У районі зареєстровано 106 релігійних громад.

Очільники району[ред.ред. код]

Голова Бучацької райдержадміністрації (з квітня 2014 р.) — Вонсяк Василь[7][8].

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Перебували[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятки природи[ред.ред. код]

Ботанічні пам'ятки природи[ред.ред. код]

Геологічні пам'ятки природи[ред.ред. код]

Гідрологічні пам'ятки природи[ред.ред. код]

Зоологічні пам'ятки природи[ред.ред. код]

Заказники[ред.ред. код]

Комплексні пам'ятки природи[ред.ред. код]

  • Космиринська травертинова скеля
  • Порохівська травертинова скеля

Ландшафтний парк[ред.ред. код]

Архітектурні пам'ятки[ред.ред. код]

Дерев'яні церкви[ред.ред. код]

Село Назва церкви Рік побудови
Верб'ятин Чудо Михаїла 1889
Губин Усікновення голови Іоанна Предтечі 1849
Космирин св. Архистратига Михаїла 1886
Помірці Пресвятої Трійці 1898
Сокілець Покрови Божої Матері 1635: збудували монахи
Трибухівці Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI-XVII ст.
Цвітова Введення в Храм Пресвятої Богородиці 1888

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

Музеї[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Розпорядження Президента України № 477/2014-рп «Про призначення В. Вонсяка головою Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області»
  2. Й. Свинко. Бариш // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2004. — T. 1: А — Й. — ISBN 966-528-197-6.  С. 85.
  3. Й. Свинко. Вільхівець (Ольховець) // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2004. — T. 1: А — Й. — ISBN 966-528-197-6.  С. 281.
  4. ДОВІДКА ПРО АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ / Державний архів Тернопільської області. Путівник.— С. 345.
  5. Найчук І. А. Боротьба подолян проти наступу польських військ у першій половині 1649 року
  6. В. Уніят. Вірмени на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2010. — T. 4: А — Я (додатковий). — ISBN 978-966-528-318-8. — С. 106
  7. Розпорядження Президента України № 477/2014-рп
  8. Під приймальнею Хоптяна постійно сидить cвободівець Вонсяк Василь, якого звільнили з посади через корупцію в Бучачі
  9. Б. Мельничук, В. Уніят. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. 280 с. — С. 245. ISBN 978-966-457-087-6
  10. Б. Мельничук. Балюк Іван // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2004. — T. 1: А — Й. — ISBN 966-528-197-6. — С. 72
  11. Б. Мельничук. Бард Петро // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2004. — T. 1: А — Й. — ISBN 966-528-197-6. — С. 85
  12. Б. Мельничук. Вільгушинський Роман Казимирович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2004. — T. 1: А — Й. — ISBN 966-528-197-6. — С. 280
  13. Василь Кархут. Лікар-пластун-письменник

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.