Ніколаєв Юрій Олександрович
| Ніколаєв Юрій Олександрович | |
|---|---|
| рос. Юрий Александрович Николаев | |
 | |
| Дата народження | 16 грудня 1948 (75 років) |
| Місце народження | Кишинів, Молдавська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР Росія |
| Alma mater | Російський університет театрального мистецтва |
| Професія | актор, кіноактор, ведучий, виробник, телеведучий, телепродюсер, радіоведучий |
| Нагороди |
       |
| IMDb | ID 0631845 |
| nikolaevtv.ru | |
 Ніколаєв Юрій Олександрович у Вікісховищі | |
Юрій Олександрович Ніколаєв (нар. 16 грудня 1948, Кишинів) — радянський і російський теле — і радіоведучий, актор та пропагандист. Народний артист Російської Федерації.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 16 грудня 1948 року в Молдавській РСР, у місті Кишиневі.
Мати — Валентина Гнатівна була капітаном КДБ, а батько — Олександр Сильвестрович Ніколаєв — полковником МВС, був нагороджений багатьма орденами і медалями[1][2]. Його дід був репресований, переїхав жити до Канади, про що Юрій дізнався вже будучи дорослим[3] Є сестра Тетяна[4].
У шкільні роки відвідував театральний гурток і грав дитячі ролі на кишинівському телебаченні
У 1965 році закінчив школу і вступив до ГІТІСу[5], який закінчив п'ять років по тому за фахом «Актор театру і кіно». З 1970 по 1975 роки працював у Московському театрі ім. О. С. Пушкіна. З 1973 по 1975 роки позаштатно працював на телебаченні. З 1975 року — в штаті центрального телебачення Держтелерадіо СРСР у відділі дикторів. Перша передача, яку вів Юрій Ніколаєв, називалася «Вперед, хлопці!»[6].
З 1975 по 1991 рік — постійний ведучий щотижневої музичної програми «Ранкова пошта», однієї з найпопулярніших передач радянського телебачення. Нетривалий час був ведучим новинних програм центрального телебачення Держтелерадіо СРСР. Вів також популярні музичні програми: «Блакитний вогник», «Пісня року», фестивалі пісні з Юрмали, дитячі передачі «На добраніч, малюки!» та інші.
У 1991 році створює телевізійну продюсерську фірму «ЮНІКС» («Юрій Ніколаєв Студія»), що випускає щотижневу програму «Ранкова зірка». Був беззмінним ведучим цієї передачі з 1991 по 2003 рік. З березня 1995 року — один з продюсерів розважальної програми «Вгадай мелодію!».
Наприкінці 1995 року виступив одним із засновників творчого об'єднання «Квінт». З лютого 1996 року — генеральний продюсер Московської телекомпанії і художній керівник Московського телеканалу[7] (до лютого 1997 року).
У 1996 році Юрій Ніколаєв придумав і втілив на екрані першу національну премію дитячої творчості «Покликання». У червні 1996 року, під час передвиборної молодіжної кампанії «Голосуй, або програєш» за переобрання Президента РФ, разом з Якубовичем здійснив «Концертно-пізнавальний переліт „Єльцин — наш Президент!“».
З лютого 1997 року він ведучий відновленої музичної програми «Ранкова пошта». З 2003 по 2008 рік працював на телеканалі «Росія». У 2003—2005 роках вів програму про російську освіту «Велика перерва», а в 2006—2008 роках був ведучим телевізійних шоу «Танці на льоду» (2 сезони) і «Танці з зірками» (3 сезони) на цьому ж каналі.
Восени 2009 року повернувся на «Перший канал». З 6 вересня 2009 по 25 вересня 2016 року — ведучий шоу «Надбання республіки»[8]. З 2 вересня 2013 року по 2014 рік вів телепрограму «В наш час». З 9 липня 2017 року — ведучий ранкової програми «Чесне слово»[9] Також періодично веде на даному каналі святкові концерти.
Особисте життя[ред. | ред. код]
- Перша дружина — однокурсниця Галина[4].
- Друга дружина з 5 квітня 1975 року[6] — Елеонора Олександрівна Ніколаєва (у дівоцтві Гравіс[10], нар.. 28 листопада 1951), сестра його друга актора Рональда Гравіса (1943—2006)[11][10], донька джазового музиканта Олександра Гравіса, який грав на контрабасі в оркестрі Олега Лундстрема, і перекладачки англійської мови Кіри Петрівни. Познайомилися, коли Юрію було 18, а Елеонорі 14 років[6][4]. За фахом економіст, закінчила Московський фінансовий інститут[12] (фінансовий директор АТ «Юнікс»).
Дітей у Юрія Ніколаєва немає[13].
У книзі «Влад Лістьєв. Упереджений реквієм» розказано, що пара була дуже близька з родиною Владислава Лістьєва незадовго до вбивства останнього[14].
Телебачення[ред. | ред. код]
- «Вперед, хлопці!»[6]
- «Ранкова пошта» (1975—1991, 1997—1999)[15]
- «Блакитний вогник»
- «Пісня року» (1985)
- «На добраніч малюки!»
- Фестивалі пісні з Юрмали
- «Ранкова зірка» (1991—2003)[16]
- «Велика перерва» (2003—2005)[17]
- «Дитяче Євробачення 2005» — коментатор[18]
- «Танці з зірками» (2006—2008, три сезони, з Анастасією Заворотнюк)[19]
- «Танці на льоду» (2006—2007, два сезони, з Анастасією Заворотнюк)[20]
- «Надбання республіки» (2009—2016, з Дмитром Шепелєвим)[21][22]
- «У наш час!» (2013—2014, з Ангеліною Вовк і Тетяною Ведєнєєвою)[23]
- «Чесне слово» (з 9 липня 2017 року)[24]
Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]
Москва, Кремль, 21 травня 2015 року
- Член Спілки журналістів Російської Федерації
- Член редакційної ради журналу «Ведмідь».
- Член Московського Англійського клубу[1].
- З 1997 року — член опікунської Ради «ЮНЕСКО»[1].
- Двічі лауреат премії Спілки журналістів Росії (1992, 1996 рр.)[1].
- Заслужений артист Російської Федерації (13 вересня 1994 рік) — за заслуги в галузі мистецтва [25].
- Народний артист Російської Федерації (18 грудня 1998 року)[26].
- З 2007 року — член Академії Російського телебачення[1].
- Орден Дружби (9 травня 2007 року) — за заслуги у сфері культури, друку, телерадіомовлення і багаторічну плідну працю[27].
- Орден Пошани (14 січня 2014 року) — за великі заслуги в розвитку вітчизняного телебачення, радіомовлення, преси та багаторічну плідну діяльність[28].
- 8 червня 2018 року отримав спеціальний приз Премії Муз-ТВ 2018 «За внесок в життя»[29].
- Почесна грамота Президента Російської Федерації (25 вересня 2018 року)[30]
Факти[ред. | ред. код]
- Увечері 2 червня 1978 року Юрій Ніколаєв читав програму телепередач радянського телебачення в стані алкогольного сп'яніння[31]. Незважаючи на перспективу найжорсткіших наслідків для Ніколаєва, глава Держтелерадіо СРСР Сергій Лапін вирішив: «Строго покарати, але на телебаченні залишити».
- Підтримує прийняття закону, який забороняє пропаганду гомосексуальності[32].
- У 2015 році виконав пісню «Острів Юрій» на слова свого тезки і однофамільця Юрія Ніколаєва, батька Ігоря Ніколаєва. Музику до пісні написав Ігор Ніколаєв.
Захоплення[ред. | ред. код]
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1971 — «Великі перегони» — Ігор Шилов
- 1972 — «Дівчина з камери № 25»
- 1972 — «Льоди йдуть в океан (телеспектакль)» — Костя Байкін
- 1976 — «Дресирувальники»
- 1977 — «Ходіння по муках» — Шаригін
- 1981 — «Таємниця, відома всім» — Юрій Миколайович (камео)
- 1982 — «З кішки все і почалося» — тато Юри, артист
- 1984 — «Перш, ніж розлучитися»
- 1986 — «Як стати зіркою»
- 2009 — «Аннушка» — камео
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Юрий Александрович Николаев. Биографическая справка [Архівовано 25 листопада 2009 у Wayback Machine.].(рос.)
- ↑ Юрий Николаев: «Людей — „Подсвечников“ в храме уже нет» [Архівовано 9 лютого 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Телеведущий Юрий Николаев. «Самая большая беда телевидения — дилетантизм» — Новые Известия[недоступне посилання з квітня 2019].(рос.)
- ↑ а б в Юрий Николаев не стал отцом из-за грехов молодости | Собеседник.ру [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.].(рос.)
- ↑ ТВ [Архівовано 12 березня 2011 у Wayback Machine.].(рос.)
- ↑ а б в г Элеонора Николаева: «Николаев так воспитан — считает, мужчине негоже стонать и жаловаться»| Интервью | Звёзды | Tele.ru> [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Перемены на Московском телеканале. Московский телеканал готов бороться со званием аутсайдера. Коммерсантъ. 8 червня 1996. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
- ↑ До свидания, «Две звезды». Известия. 26 серпня 2009. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
- ↑ Первый канал запускает новое шоу с Юрием Николаевым. ТАСС. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка)(рос.) - ↑ а б Юрий Николаев: «То, что у нас с Леной нет детей, — наша большая беда» стр.7 — 7Дней.ру [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.].(рос.)
- ↑ Рональд Гравис [Архівовано 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Николаева Элеонора Александровна — финансовый директор АОЗТ «ЮНИКС» [Архівовано 8 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Почему у Юрия Николаева нет детей. Дни.ру. 25 листопада 2013. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018. (рос.)
- ↑ Влад Листьев — чужой среди своих // KP.RU [Архівовано 7 квітня 2012 у Wayback Machine.].(рос.)
- ↑ Гори, гори, его звезда! Юрий НИКОЛАЕВ: «Сейчас много групп, солистов, да и вообще музыки, которая, по сути, одна и та же, во всяком случае, отличить «Белок» от «Стрелок» весьма трудно, а раньше каждая песня Шульженко или Бернеса — это была новелла, сюжет, судьба, философия». Бульвар Гордона. 11 жовтня 2011. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
- ↑ «Утренняя звезда»: как все начиналось. Радио Дача. 21 листопада 2014. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
- ↑ Юрий Николаев: «Никогда не думал, что попаду на телевидение». Лениздат. 16 грудня 2008. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
- ↑ Победители детского «Евровидения» мечтают спеть с Басковым. Правда.ру. 6 червня 2006. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
- ↑ «Танцы со звездами-2»: Оксана Федорова была самой красивой, а Настя Мельникова — самой заводной. Канал «Россия» приступил к съемкам нового сезона популярного шоу. Комсомольская правда. 25 жовтня 2006. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
- ↑ «Танцы на льду» закончились странным образом. Утро.ру. 16 жовтня 2006. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
- ↑ Шоу «ДОстояние РЕспублики»: Юрий Николаев и Дмитрий Шепелев поют в электричках. На Первом запускается новый музыкальный проект. Комсомольская правда. 5 вересня 2009. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
- ↑ Дмитрий Шепелев остался без работы. Шоу «ДОстояние РЕспублики» закрыли, а новых проектов телеведущему пока не предлагают. Комсомольская правда. 8 червня 2016. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
- ↑ СЕЗОН ОХОТЫ. The New Times. 11 вересня 2013. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
- ↑ Юрий Николаев: «На ТВ много мишуры, но оно стало лучше». Собеседник. 20 липня 2017. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 жовтня 2018.(рос.)
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 13 сентября 1994 года № 1895 «О присвоении почетных званий Российской Федерации творческим работникам Российской государственной телерадиокомпании „Останкино“» [Архівовано 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 18 декабря 1998 года № 1602 «О присвоении почётного звания „Народный артист Российской Федерации“ Николаеву Ю. А.» [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 9 мая 2007 года № 605 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 14 января 2014 года № 18 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [Архівовано 19 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Сообщение о награждении на сайте премии [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Распоряжение Президента РФ от 25.09.2018 № 284-рп «О поощрении» [Архівовано 25 вересня 2018 у Wayback Machine.].(рос.)
- ↑ «Я вышел в прямой эфир в невменяемом состоянии»: откровения Юрия Николаева [Архівовано 30 вересня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Юрий Николаев: я «за» закон о пропаганде гомосексуализма. Тем более, я давно в шоу-бизнесе представляю меньшинство [Архівовано 27 березня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ 7DN.RU / Светская хроника / Леонид Якубович: «По профессии я — хороший…»
Посилання[ред. | ред. код]
- Відомі персони Росії. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Юрій Ніколаєв [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Миколаїв знову з Настею. (рос.)
- Ехо Москви: Юрій Ніколаєв [Архівовано 27 листопада 2007 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Юрій Миколаїв peoples.ru [Архівовано 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Юрій Ніколаєв на сайті Першого каналу [Архівовано 1 листопада 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Організація виступів [Архівовано 10 березня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Інтерв'ю програмі «Майстри»: текст, аудіо, відео (автор проекту Діана Берлін) — 3 лютого 2010 року (рос.)
|
- Народились 16 грудня
- Народились 1948
- Уродженці Кишинева
- Випускники Російського інституту театрального мистецтва
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Кавалери ордена Дружби (Російська Федерація)
- Народні артисти Російської Федерації
- Заслужені артисти Росії
- Нагороджені Почесною грамотою Президента Російської Федерації
- Російські актори
- Радянські актори
- Телеведучі Першого каналу
- Російські телеведучі
- Російські пропагандисти
- Телеведучі СРСР