Олишівська селищна громада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олишівська селищна громада
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Чернігівський район
Код КАТОТТГ UA74100290000084770
Утворена 3 травня 2017 року
Адмін. центр Олишівка
Територія та населення
Площа 153,94 км²
Населення 2850 осіб (2018)
Густота 18,51 осіб/км²
Населені пункти
Міста 0
Селища 0
Села 5
Органи влади
Адреса Олишівська селищна рада
Голова громади Сергій Вікторович Малець

Мапа

Олишівська селищна територіальна громада — територіальна громада в Україні, на територіях Куликівського та Чернігівського районів Чернігівської області. Адміністративний центр — смт Олишівка.

Площа громади — 153,94 км², населення — 2850 мешканців (2018).[1]

Утворена 3 травня 2017 року шляхом об'єднання Смолянської сільської ради Куликівського району та Олишівської селищної ради Чернігівського району.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», до складу громади була включена територія Серединської сільської ради Чернігівського району [2].

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», громада увійшла до новоствореного Чернігівського району[3].

Населені пункти[ред. | ред. код]

До складу громади входять 1 смт (Олишівка) і 5 сіл: Коростень, Серединка, Сіножацьке, Смолянка, Топчіївка.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 280-р «Про затвердження розподілу обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об'єднаних територіальних громад у 2019 році»
  2. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області
  3. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 8 грудня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

  • ВВРУ, 2018, № 8, стор. 56