Оначко Наталія Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оначко Наталія Іванівна
Народження 20 серпня (2 вересня) 1900
Опішня, Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть 1988
  Москва, СРСР
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Діяльність художниця
Вчитель Лебіщак Юрій Іванович
Відомі учні Линник Зінаїда Петрівна
Працівник Завод «Художній керамік»

Наталія Іванівна Она́чко (нар. 2 вересня 1900, Опішня — пом. 1988, Москва) — українська радянська майстриня декоративного розпису кераміки.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 20 серпня [2 вересня] 1900(19000902) року в містечку Опішні (нині селище міського типу Полтавського району Полтавської області, Україна). Протягом 1915—1917 років навчалася в Опішнянськшому навчально-показовому пункті у Юрія Лебіщака.

У першій половині 1920-х років працювала в майстерні гончаря Омеляна Ковпака; в другій половині — у гончарній майстерні при Опішнянській керамічній кустарно-промисловій школі. У 1927—1931 роках викладала мальовку в Опішнянській керамічній професійно-технічній промисловій школі. Упродовж 1929—1956 років працювала в пром­артілі «Художній керамік»[1].

З 1987 року жила в Москві[1]. Померла в Москві у 1988 році.

Творчість[ред. | ред. код]

Розмальовувала вжитковий і декоративний посуд, керамічні плитки яскравими візерунками з рослинним орнаментом, зображеннями свійських птахів, риб, баранів тощо.

Брала участь у виставках у Полтаві (1948), Києві (1949, 1954), Москві (1951), українського народного мистецтва у Франції (1957), міжнародних виставках і ярмарках у Марселі (1957), Брюсселі (1958), Лейпцизі.

Твори майстрині зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, Національному музеї у Львові, Канівському музеї народного декоративного мистецтва та приватних колекціях в Україні й за кордоном.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]