Оробець Леся Юріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леся Юріївна Оробець
Lesya Orobets meeting with voters.jpg
Леся Оробець виступає перед виборцями
Народилася 3 травня 1982(1982-05-03) (32 роки)
місто Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Проживання Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність політик
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Партія Безпартійна
Чоловік Олександр
Діти Соня, Еріка
Автограф Автограф — Леся Юріївна Оробець
Україна Народний депутат України
6-го скликання
безпартійна (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
безпартійна (ВО «Батьківщина») 12 грудня 2012

Ле́ся Ю́ріївна Оробе́ць (* 3 травня 1982, Київ, Українська РСР, СРСР) — український політик, Народний депутат України. Позапартійна з 26 березня 2014. Раніше — член партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», входила до Політради.[1] Дочка українського політика Юрія Оробця.

Освіта[ред.ред. код]

19961999 — Український гуманітарний ліцей Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спеціалізація: правознавство
19992005 — Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, магістр, міжнародник-юрист, перекладач з англійської мови.

Професійна діяльність[ред.ред. код]

Січень 2002 — березень 2004 — юрист ТОВ «Сота», Київ.

Березень — вересень 2004 — помічник-консультант народного депутата України.

Жовтень 2004 — жовтень 2005 — асистент з юридичних питань Міжнародної фінансової корпорації Групи Світового банку, Київ.

Жовтень 2005 — лютий 2007 — співробітник представництва юридичної фірми «Бейкер і Макензі — Сі-Ай-Ес Лімітед», Київ.

Лютий — листопад 2007 — приватний підприємець, Київ.

Листопад 2007 — грудень 2012 — народний депутат України VI скликання від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», голова підкомітету з питань базової освіти Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.

З грудня 2012 — народний депутат України VII скликання від ВО «Батьківщина», секретар Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.

Громадська і політична активність[ред.ред. код]

З 2004 — активний учасник підготовки до президентських виборів в Україні, заступник голови виборчої комісії.

З осені 2007 за підсумками позачергових парламентських виборів обирається народним депутатом від НУНС як позапартійний кандидат. З 2008 року — входить до складу Єдиного Центру. 13 листопада 2010 року, на знак протесту проти входження лідера ЄЦ Віктора Балоги до уряду Азарова залишає партію, звинувачуючи її керівництво в зраді інтересів виборців.

З 2011 — член команди «Фронту Змін».

За версією газети «Дело» (2010) визнана найвпливовішим політиком-блоґером. За версією журналу «Фокус» (2011 р., 54 місце, 2012 р., 26 місце) включена до сотні найбільш впливових жінок України. За версією журналу «Публичные люди» (2011) включена до десятки найбільш авторитетних діячів у сфері просвітництва.

За оцінкою аналітиків, може претендувати на рекордну кількість депутатських звернень, адресованих органам виконавчої влади різних рівнів упродовж каденції. Зокрема, в період 2011–2012 рр. депутатом надіслано понад 400 звернень, орієнтованих на захист прав громадян і протидію корупції під час тендерних закупівель. Завдяки цьому в співпраці з «Наші Гроші» і «Центр Протидії Корупції» вдалося зберегти від тендерних розкрадань впродовж 2012 року понад 850 млн грн. бюджетних коштів.

Зустріч з виборцями

У зв'язку з резонансними заявами й активною участю в правозахисних проектах неодноразово опинялася в епіцентрі уваги засобів масової інформації.

2008 року публічно звернулася до Президента країни Віктора Ющенка з вимогою припинити розкрадання земель особами, наближеними до владних структур, а також ініціювала створення тимчасової слідчої комісії з вивчення обставин скуповування землі в Київській області Богданом Губським.

У 2010 мобілізувала громадськість столичних Шулявки і Солом'янки на захист чистого довкілля в Києві в зв'язку з будівництвом сміттєспалювального заводу у густонаселеному районі столиці в порушення чинного законодавства, примусивши владу прийняти рішення про його закриття.

З 2010 запобігає формуванню жорсткої адміністративної вертикалі управління в сфері освіти і науки, а також курсу Дмитра Табачника на політизацію галузі в інтересах ПР.

У 2010–2012 активно протистоїть спробам фальсифікації рішень комітетів і нормативних актів. У 2011 публічно звертається до В.Литвина з вимогою відновити текст закону про заборону реклами тютюну, фальсифікований на етапі подання на підпис голові ВР.

У 2012 захищає волевиявлення громадян міста Черкаси від фальсифікацій на 194 виборчому окрузі під час виборів до ВР.

З грудня 2012 — народний депутат України 7-го скликання від партії «Батьківщина» (№ 26 у списку).

В листопаді 2013 — березені 2014 — бере активну участь в подіях єврореволюції, зокрема була на Майдані в ході штурму в ніч на 11 грудня[2], зазнала нападу беркутівців 19 січня[3], 18-20 лютого тощо[4].

У травні 2014 року посіла друге місце серед 19 кандидатів на пост Київського міського Голови, набравши 8,46% голосів виборців. За результатами виборів, до Київської міської ради пройшли два члени команди Лесі Оробець: Галушка Олена та Олег Петровець.

Погляди[ред.ред. код]

На своїй сторінці в Facebook Олеся Оробець наступним чином охарактеризувала Протистояння_в_Одесі_(2014) "Цей день увійшов в історію. Одесити, попри зраду щонайменше частини міліції, відстояли Одесу і всім довели, що Одеса - це Україна. Ціною життів патріотів здобута видатна перемога. Колорадські скопища ліквідовані. Агресори, які перші напали, отримали більш ніж адекватну відповідь."

Законодавчі ініціативи[ред.ред. код]

Серед законотворчих пріоритетів — реформування шкільної і вищої освіти, забезпечення прозорої та ефективної системи виборів до органів представницької влади, стимулювання благодійницької діяльності та здорового способу життя.

Впродовж каденції VI скликання підготовлено 35 проектів нормативних актів, у тому числі проекти реформування системи вищої освіти України, унормування незалежного оцінювання (ЗНО) як єдиного критерію зарахування до ВНЗ, розширення прав суб'єктів дошкільної освіти, а також фундаментальний проект врегулювання діяльності благодійних організацій, розроблений спільно з ключовими експертами вітчизняних і міжнародних благодійних фондів.

8 нормативних актів, ініційованих депутатом, уже набули чинності, зокрема «Про громадські об'єднання», «Про впровадження мораторію на закриття загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів)» тощо.

Експерти відзначають високу ефективність нормативних нововведень у сфері запобігання корупції і тютюнопаління, у тому числі, орієнтованих на заборону реклами виробів із тютюну (перший і другий закони), підвищення тютюнового акцизу, заборона куріння в громадських місцях (перший і другий закони).

Як наслідок — рівень щоденного паління упродовж останніх 5 років зменшився на 17% серед українських чоловіків та вдвічі серед жінок, лише за січень — вересень 2012 р. за рахунок акцизних надходжень від тютюну бюджет отримав 12,8 млрд гривень, з 16 вересня 2012 р. було повністю заборонено будь-яку рекламу тютюнових виробів, а з 16 грудня 2012 р. набула чинності повна заборона паління в закладах громадського харчування.

Родина[ред.ред. код]

З родиною

Батько: український політик Оробець Юрій Миколайович — народний депутат України у 19941998 та 20022006 роках, Герой України (посмертно). Відомий правозахисною діяльністю і протистоянням режиму Кучми. Під час виборів мера Мукачева у 2004 році брав активну участь у боротьбі проти використання владою адмінресурсу і виборчих фальсифікацій. Загинув у ДТП за підозрілих обставин напередодні звіту спеціальної слідчої комісії стосовно незаконних виборів у місті Черкаси.

Мати: Оксана — інженер-хімік.

Заміжня, виховує 2 доньок: Соню (16 грудня 2008) та Еріку (25 серпня 2010). Чоловік: Олександр Омельчук. В епіцентрі уваги ЗМІ опинився після парламентських виборів 2012 р. у зв'язку зі звинуваченнями в ухиленні від сплати податків та обшуком офісу його компанії, які було розцінено експертами як інструмент тиску на дружину з метою вплинути на формування її політичної позиції напередодні формування більшості у ВР.

Цитати[ред.ред. код]

« Не можна хвалити політиків — вони від цього псуються.  »

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Мікроблог у Twitter (укр.)
  2. http://lesyaorobets.livejournal.com/50863.html
  3. Леся Оробець вийшла з партії Єдиний центр
  4. У «Фронт змін» вступила Леся Оробець

Посилання[ред.ред. код]