Остапов Василь Дмитрович
| Остапов Василь Дмитрович | |
|---|---|
 Василь Дмитрович Остапов | |
| Народився |
11 березня 1950 смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область |
| Помер |
8 березня 2009 (58 років) Вінниця Вінницька область |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | Українська література, публіцистика, драматургія |
| Відомий завдяки | прозаїк, драматург, публіцист |
Васи́ль Дми́трович Оста́пов (* 11 березня 1950 — †8 березня 2009) — український прозаїк, драматург, публіцист. Член Національної спілки письменників України (2001–2009). Перебував на обліку Вінницької обласної організації НСПУ.
Біографія[ред. | ред. код]
Василь Дмитрович Остапов народився у смт. Брошнів-Осада, Рожнятівського району, Івано-Франківської області.[1] У 1972 році закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету. У 1971–1972 рр. працював стажистом редакції газети «Прикарпатська правда» в Івано-Франківську, згодом — інженером Івано-Франківського інституту нафти й газу, кореспондентом газети «Студент Прикарпаття». У 1974–2001 рр. — на журналістській роботі в редакціях молодіжних газет в Івано-Франківську і Вінниці, працював заступником редактора районної газети «Життєві обрії» у Хмільнику. Згодом обіймав посаду інженера з науково-технічної інформації ВАТ «Вінницягаз»,[2] працював у Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області.[3]
Творчість[ред. | ред. код]
Прозаїчні твори і драми, передусім, присвячені долі співвітчизників, історії українського села, апокрифам козаччини і викривають злочинну сутність тоталітаризму. Вишуканий стиліст. Його герої часто промовляють говіркою, яка побутує в Західній Україні, голосом українців з Канади, підкарпатської України, подільським суржиком, столичним «новоязом».[4]
Займався фотомистецтвом. Виставляв роботи на виставках художньої фотографії в Чернівцях, Івано-Франківську, Вільнюсі; здобув першу премію на міжнародному фотоконкурсі в Софії (1973).
Твори[ред. | ред. код]
Автор книжок[5]:
- Будь мені теплою, земле. Сценарій амторського фільму про відродження українського села. — Полтава, 1993;
- Гиблик. П'єса. — 1996;
- Будіть синів. Книга нарисів. — 1997;
- Бриндушки з-під Сивулі. Роман. — К.: Український письменник, 1997;
- Кожна пелюстка вогню. Некомерційна кіносповідь. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 1999. — 32с. (ISBN 966-516-077-X).
- Вони не чули про Клааса. П'єса. — Вінниця: АКВІЛОН, 1999. — 96 с. (ISBN 966-7571-02-5);
- Оголена шабля Богдана. П'єса. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2000. — 88 с. (ISBN 966-516-086-9);
- А якщо вони повернуться. Повість. — К.: Український письменник, 2001. — 112 с. (ISBN 966-579-077-3);
- Та понеси з України. Кіноповість. — К.: Український письменник, 2001. — 72 с. (ISBN 966-579-079-X).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Біографія В. Д. Остапова на сайті City Council. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 1 лютого 2013.
- ↑ Вінницька обласна організація НСПУ. Василь Дмитрович Остапов
- ↑ Він любив життя і Україну. [про смерть письменника, журналіста і громадського діяча Василя Дмитровича Остапова] // Вінниччина. — 2009. — 17 березня. — С. 3
- ↑ Лазаренко, В. Соборність уже і ще. Про книгу В. Д. Остапова «А якщо вони повернуться?». Архів оригіналу за 30 травня 2009. Процитовано 1 лютого 2013.
- ↑ З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 250–251.
Джерела і література[ред. | ред. код]
- 11 березня 2015 р. — 65 років від дня народження Василя Дмитровича Остапова // Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2015 року: хронол. довід. / уклад.: О. Ю. Антонюк, Г. М. Авраменко ; ред. С. В. Лавренюк ; відп. за вип. Н. І. Морозова ; Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. — Вінниця: ПП Балюк І. Б., 2014. — 312 с. — С. 75.
- З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — 408 с.
- Василь Остапов. Біографія прозаїка і публіциста. // Квіт подільського слова: Антологія творів сучасних письменників Вінниччини. — Вінниця: ДП ДКФ, 2006. — С. 363–376.
- Остапов, Василь Дмитрович. Навстріч до Прометеєвих кайданів? [про творчість В. Лазаренка] // В. І. Лазаренко. Благослови мене. Поезії. — Вінниця, 2002. — С. 3 — 22. — ISBN 966-621-085-1.
- Лазаренко, В. Соборність уже і ще. [Про книгу В. Д. Остапова «А якщо вони повернуться?»
- «В селі сталася новина» [про українського журналіста В. Д. Остапова, який працює у Хмільнику та його нову книгу «А якщо вони повернуться?»] // Подолинний А. М. Жити Україною: статті, рецензії, есе. — Вінниця, 2007. — С. 279–282.
- Він любив життя і Україну. [про смерть письменника, журналіста і громадського діяча Василя Дмитровича Остапова]. // Вінниччина. — 2009. — 17 березня. — С. 3.
- Сердунич, Любов. Шабля Василя Остапова залишається оголеною. // Пульсуючі джерела. — 2009. — 24 березня. — С. 8.
- Інтерв'ю В. Д. Остапова з онукою автора третього перекладу Біблії українською (опублікувала Любов Сердунич) [1]
Посилання[ред. | ред. код]
- Вінницька обласна організація НСПУ. Василь Дмитрович Остапов
- Некролог на В. Д. Остапова
- Біографія В. Д. Остапова на сайті City Council