Острів Лазаретто
| Острів Лазаретто | |
|---|---|
 | |
| Географія | |
| 39°38′56″ пн. ш. 19°52′50″ сх. д. / 39.64888889002777717° пн. ш. 19.88055556002777990° сх. д.Координати: 39°38′56″ пн. ш. 19°52′50″ сх. д. / 39.64888889002777717° пн. ш. 19.88055556002777990° сх. д. | |
| Акваторія | Іонічне море |
| Група островів | Іонічні острови |
| Площа | 0,7 км² |
| Довжина | 0,4 км |
| Ширина | 0,2 км |
| Країна | |
 Греція[1] | |
| Адм. одиниця |
Municipality of Central Corfu and Diapontia Islandsd Керкіра[d] Commune of Kerkyra, Kerkyrad |
| Населення |
0 осіб (2011) |
  Острів Лазаретто Острів Лазаретто (Греція) | |
 | |
 Острів Лазаретто у Вікісховищі | |
Острів Лазаретто (раніше відомий як острів Святого Дмитрія) — нежилий острів, розташований за 2,5 морські милі на північний схід від узбережжя острова Керкіра (Корфу) і займає площу 7 гектарів.
Назва острова[ред. | ред. код]
Щодо назви острова є два джерела її погодження. Так, на острові розташовувався карантин, та він неодноразово використовувався як військовий лазарет росіян, французів та англійців. За окремою інформацією він використовувався як лепрозорій[2][3].
Інша думка щодо назви острова пов'язана з тим, що це було найменування всіх подібних островів в Середземномор'ї, які використовувались як карантинні. Перший такий карантин на острові було запроваджено на маленькому острові під назвою Назаретум (на острівці знаходилась церква Санта-Марія-ді-Назарет) напроти Венеції у 1413 році. Там була створена створена лікарня, для заражених чумою, діяльність якої спрямовувалась на обмеження поширення хвороби. Назва Nazaretum, з часом перетворилась у Лазаретто. Отже всі такі острова, пов'язані з венеційцями з часом почали називатись «Лазаретто», зокрема на Ітаці та на Закінфі[4].
Використання острова[ред. | ред. код]
За часів венеційського правління на початку XVI століття на острові був побудований монастир, а пізніше там був створений лепрозорій[2]. Як зазначалось острів використовувався як карантин для екіпажів та пасажирів кораблів, які побували в інших країнах, де виявлялася чума чи інші інфекційні захворювання. Кораблі перебували на острові не менше 40 днів. Якщо за цей період не було виявлено ознак хвороби корабель отримував право ввійти в порт міста Керкіра. На Керкірі було три посадові особи, відповідальні за питання охорони здоров'я, які мали титул «Pronoitwn of Ygeionomeioy» (з грец. той що передбачає здоров'я), двох з них обирала міська рада, а третього — голова місцевої клініки «Loimokathartirioy», призначений органами охорони здоров'я Венеції. Вони спільно з солдатами та священниками працювали на острові[4].
У 1798 р. під час французької окупації острів захопив російсько-турецький флот, який використовував його як військовий госпіталь. Під час британської окупації в 1814 році після реконструкції знову було відкрито лепрозорій. Після об'єднання Іонічних островів з Грецією з 1864 року острів періодично також використовувався як лепрозорій.
Під час Другої світової війни Лазаретто було перетворено в концтабір для в'язнів грецького руху опору. Він став місцем тортур та страт. Під час грецької громадянської війни (в період 1946—1954 років) в Лазаретто, за підрахунками, було страчено понад 118 в'язнів, що перебувають у тюрмах Керкіри. Більшість з них були політв'язнями, комуністами та їх тіла були поховані в масових безіменних могилах.[3][4]
Будівлі[ред. | ред. код]
На острові є залишки будівель майже всіх історичних етапів острова. Збережена церква, що має особливий історичний та архітектурний інтерес без даху, двоповерхова будівля з цегли, яка використовувалась як штаб італійських військ, стіни лепрозорію, що використовувалась для страт, мармурові хрести, які замінили дерев'яні як меморіал страченим на острові[4].
Лазаретто оголошено історичним місцем, де відбуваються меморіали та події примирення[3][4].
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||