Охримівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Охримівці
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Байковецька сільська громада
Основні дані
Засноване 1478
Населення 176 (2023)
Територія 1.702 км²
Густота населення 141.01 осіб/км²
Поштовий індекс 47370
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°35′23″ пн. ш. 25°45′09″ сх. д. / 49.58972° пн. ш. 25.75250° сх. д. / 49.58972; 25.75250Координати: 49°35′23″ пн. ш. 25°45′09″ сх. д. / 49.58972° пн. ш. 25.75250° сх. д. / 49.58972; 25.75250
Водойми Гнізна
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Шляхтинці
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 47711, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Байківці, вул. Січових Стрільців, буд. 43
Карта
Охримівці. Карта розташування: Україна
Охримівці
Охримівці
Охримівці. Карта розташування: Тернопільська область
Охримівці
Охримівці
Мапа
Мапа

CMNS: Охримівці у Вікісховищі

Охри́мівці — село в Україні, у Байковецькій сільській гродаді Тернопільському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Гнізна, в центрі району. До 2020 року - адміністративний центр Охримівської сільської ради.

Населення — 176 осіб (2023).

Назва[ред. | ред. код]

У 1989 р. назву села Охрімівці було змінено на одну літеру.

Географія[ред. | ред. код]

Гідрографія[ред. | ред. код]

Біля села знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення Велике болото.

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена рішення сесії сільської ради №8/28/3 «Про внесення змін в рішення Байковецької сільської ради від 26.02.2021р. № 8/6/11."[1]

Герб[ред. | ред. код]

Щит розділений двома горизонтальними білими смугами з низками червоних ромбиків. У середній частині розміщено основні елементи герба Корибут: на червоному полі золотий півмісяць рогами додолу з золотою 6-променевою зіркою під ним; на півмісяць спирається золотий хрест з перехрещеними боковими та верхнім кінцями. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша написи «ОХРИМІВЦІ» і«1463» (перша письмова згадка про село).

Прапор[ред. | ред. код]

Прапор села Охримівці – квадратне полотнище, на якому розміщені всі елементи герба, але без картуша і корони. На Прапорі повторюються кольори Герба.

Тлумачення символіки[ред. | ред. код]

За основу Герба та Прапора взято основні елементи та кольори гербу Корибут. До герба Корибут належали князі Збаразькі – перші відомі власники села, котрі володіли ним майже 2,5 ст. Червоні ромбики на білому тлі відповідно до традицій української вишивки символізують плідність, родючість. Саме так з давньоєврейської перекладається ім’я Охрим».

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.

Перша писемна згадка — 1463.

На 01.01.1939 в селі проживало 930 мешканців, з них 670 українців-грекокатоликів, 245 українців-римокатоликів, 10 поляків і 5 євреїв[2].

1946 внаслідок пожежі згоріло більше половини будівель.

Архітектура[ред. | ред. код]

Насипана символічна могила УСС (1991).

Скульптура святого Яна Непомука

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Розташована в північно-східній околиці.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (1862 р.).

Розміри: скульптура — 1,4 м, постамент — 1,5х1,2х1,2 м, площа — 0,0004 га.[3][4]

Культура

Є клуб, біблоітека, ФАП, торговельний заклад. У зв’язку з дуже малою кількістю дітей шкільного віку початкова школа припинила свою діяльність.

Відомі люди[ред. | ред. код]

В Охримівцях перебував Іван Франко.

Уродженці[ред. | ред. код]

  • Демків Михайло — селянин, громадський діяч, посол до Галицького сейму й австрійського Райхсрату.
  • Василь Ростоцький, п'ятиразовий чемпіон України з ралі.
  • Любомир Дармограй, доктор наук, професор Львівського національного університету ветеринарної медицини імені Степана Гжицького.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про внесення змін в рішення Байковецької сільської ради від 26.02.2021р. № 8/6/11. bsr1653.gov.ua (ua) . Процитовано 12 січня 2024.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 100.
  3. Наказ департаменту культури, релігій та національностей Тернопільської ОДА від 15 травня 2014 року № 76-од.
  4. Наказ Міністерства культури України від 18 квітня 2017 р. № 323.

Джерела[ред. | ред. код]