Збараж
| Збараж | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон |  Тернопільська область |
||||
| Район/міськрада | Збаразький район | ||||
| Рада | Збаразька міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 6122410100 | ||||
| Засноване | 1211 | ||||
| Магдебурзьке право | 1689 | ||||
| Статус міста | з 1939 року | ||||
| Населення | ▲13949 (01.01.2012)[1] | ||||
| Площа | 7 км² | ||||
| Густота населення | 1988 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 47300—47304 | ||||
| Телефонний код | +380-3550 | ||||
| Координати | 49°40′17″ пн. ш. 25°46′15″ сх. д. / 49.67139° пн. ш. 25.77083° сх. д.Координати: 49°40′17″ пн. ш. 25°46′15″ сх. д. / 49.67139° пн. ш. 25.77083° сх. д. | ||||
| Водойма | Гнізна | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Збараж | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - залізницею | 24 км | ||||
| - автошляхами | 18 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 47302, Тернопільська обл., м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4 | ||||
| Веб-сторінка | http://vk.com/zbarazh http://zbarazh-forum.at.ua/ http://www.03550.te.ua/ | ||||
Зба́раж — (пол. Zbaraż) — місто у Тернопільській області, центр Збаразького району.
Збараж віднесено до 39 міст України з найбільшою кількістю історичних пам'яток.
Населення — 16,2 тис. осіб (2003), 13949 ос. (2012).
Зміст |
Географія [ред.]
Залізнична станція на лінії Тернопіль-Шепетівка. Поряд зі Збаражем пролягла магістраль Одеса-Брест.
Розташоване на Волино-Подільській височині, серед гір Медобори на обох берегах річки Гнізна — притоки Серету.
Історія [ред.]
Це спершу волинське, а тепер галицьке місто вперше згадується в літописах під 1211 роком, але задовго до цього місто на р. Гнізна було одним з найбільш укріплених удільних центрів Галицько-Волинського князівства. Відомо, що в 13 ст. місто належало польському королю Лешку Білому (до 1219 р.)
1393 кн. Вітовт дав Збараж — сіверському кн. Корибуту (хрещ. Дмитро) г. Корибут, він збудував тут замок (за Стрийковським).
Коли 1474 року під стіни міста підійшла татарська орда, захисники Збаража згоріли разом із фортецею. За це татари знищили замок, розібрали навіть мури. Син Корибута кн. Іван Збаразький був убитий, його дружину з наймолодшим сином погнали татари з ін. мешканцями в неволю. Замок перейшов кн. Василеви, який в 1481 відав його сину Семену.
1587 — на місці старого замку збудований новий.
Ще раз зруйнували татари місто 1598 року.
В липні 1617 під Збаражем стояв табором Владислав IV Ваза.
Збараж був родовим гніздом князів Збаразьких. Єжи (Юрій) Збаразький — останій представник — помер у Кракові 1630. Після нього місто перейшло до гілки князів Вишневецьких. З 1636 р. Збараж належав князям Вишневецьким — позаяк попередній власник міста, Єжи Юрій Збаразький не мав ні дітей, ні спадкоємців.
Найбільше місто відоме подіями періоду Українсько-польської війни 1648-57 рр., а саме облогою 1649 р. Тоді війська Б.Хмельницького взяли в облогу сильний польський гарнізон у Збаражі. На допомогу оточеним вийшла добірна армія, очолена самим королем Яном ІІ Казимиром. Гетьман атакував поляків під Зборовом (це недалеко від Збаража) і мало не взяв короля в полон. На заваді став союзник Хмельницького, кримський хан Іслам-Гірей III, що пригрозив переходом на бік Яна Казимира, якщо бойові дії не будуть припинені. Результатом став Зборівський договір, за яким реєстр козацького війська було скорочено з 60 до 40 тисяч, а в складі гетьманської держави залишились Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. Волинь, Поділля та Полісся залишилися під владою Речі Посполитої.
Під мурами Збаразького замку загинув корсунський наказний полковник, уродженець Теребовлянщини С.Мрозовицький (Нестор Морозенко), був тяжко поранений Іван Богун.
1675 — Шішман Ібрагім Паша (Şişman İbrahim Paşa) з турецько — татарським військом знищив Поділля,Волинь,Червону Русь.(Бар,Теребовлю,Тернопіль,Підгайці).27 липня 1675 взято Збаражський замок, був значно знищений, місто повністю спалене, мешканців винищили, тільки молодь погнали в яссир. Місто було звільнене від податків на 12 років. Місто нал. .Останім до 1744 з Вишневецьких був віленський в-да Михайло Вишневецький (?-1744).Від нього місто перейшло до Потоцьких.
1707 року тут побував гетьман Іван Мазепа (з Петром I).
1772 місто увійшло до складу володінь Габсбургів (згодом — Австрійська, від 1869 — Австро-Угорська) імперія). 1797 цісар Франц ІІ підтвердив герб міста — на ньому зображений верхи на коні св. Юрій, який убиває дракона.
На околицях міста тривають археологічні розкопки; віднайдені мезолітична стоянка (8 тисяч років до нашої ери), поселення трипільської, черняхівської, Лука-Райковецької, давньоруської культур, могильник 8-9 ст..
Промисловість [ред.]
Діють промислові підприємства:
- завод продтоварів,
- ТОВ «Збаражцукор»,
- ТОВ «KALGANOFF»,
- ЗАТ «Хлібозавод»,
- ТОВ «Інтер»,
- ВАТ «Квантор»,
- СП «Тарний комбінат» та ін.
Освіта і культура [ред.]
Професійну освіту в Збаражі можна в професійно-технічному училищі № 25[2].
У місті діє Збаразький районний краєзнавчий музей.
Засоби масової інформації [ред.]
- Періодичні видання:
- газета «Амвон» — обласний релігійно-громадський часопис. Зареєстрована 12 серпня 1991. Засновник — Тернопільська духовна семінарія св. рівноапостольних Кирила і Мефодія в м. Збараж. Редактор — о. Р.Сливка[3].
- Збаразька районна комунальна газета «Народне слово»
Архітектурно-історична спадщина [ред.]
Храми [ред.]
Пам'ятники архітектури:
- синагога (1537)
- Спасо-Преображенська церква (1600, збудована на місці монастиря святого Онуфрія; нині — парафіяльна церква села Залужжя)
- костел і монастир отців Бернардинців (1627)
- Успенська (1755) та Воскресенська (1764; її фундатор — міщанин-швець Г.Гимонюк) церкви.
1887 під час великої пожежі храми були пошкоджені; невдовзі відреставровані.
1990-ті споруджена церква святих Петра і Павла, триває будівництво церкви Покрови Пресвятої Богородиці в селищі цукровго заводу.
Збаразький замок [ред.]
Збаразький замок 1994 року оголошено Державним історико-архітектурним заповідником.
Пам'ятники [ред.]
У Збаражі споруджено пам'ятники:
- А.Міцкевичу (1898)
- Б.Хмельницькому (1954; скульптор Я. Чайка, архітектор В. Скочеляс)
- I.Франку (1992; скульптор В. Одрехівський)
- Д.Клячківському (Климу Савуру, 1994; скульптор В. Мельник, архітектор В. Скочеляс);
- Меморіал слави воїнам, полеглим у німецько-радянській війні (1965; архітектор В.Скочеляс).
Меморіальні таблиці [ред.]
У місті встановлено меморіальні таблиці на честь:
- виступу І.Франка 1895 на вічі (будинок школи; 1970) — в грудні 1895 року на центральній площі Збаража відбулося передвиборне віче з участю Ів. Франка та місцевих діячів радикального руху А.Шмигельського. А.Грицуняка, Я.Остапчука. Тут письменник робив доповідь про еміграцію селян, застерігав від неї. Він також порушував питання народної освіти, виборчої реформи, вимагаючи їх докорінної зміни. Вдруге Іван Франко виступив на цій площі 1897 року на передвиборному вічі. З цієї нагоди на вулиці Шевченка перед площею навпроти середньої школи № 2 1970 року встановлено меморіальну дошку з написом: «На майдані біля школи 26 грудня 1895 року і в червні 1897 року виступав Іван Франко на передвиборних вічах»[4].
- та його перебування в місті (будинок Народного Руху; 1991)
- полковника Нестора Морозенка (замкова стіна; 1975)
- 125-річчя «Просвіти» (колишній будинок товариства; 1996)
- фундаторів Українського народного дому В. та І. Телев'яків (будинок СШ № 1; 1996)
- перебування в місті Симона Петлюри (залізничний вокзал; 1997).
Некрополі [ред.]
На міському цвинтарі поховані УСС, жертви сталінських репресій (перепоховання).
У парку імені Богдана Хмельницького є меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, полеглих при визволенні м. Збараж і прилеглих сіл у березні 1944 р. Поховано понад 680 воїнів. Спочатку вояки були поховані на цвинтарях, у міському парку. У 1984 р. у парку ім. Б. Хмельницького створено меморіальний комплекс, куди перенесені останки воїнів з індивідуальних могил та з цивільного цвинтаря. На комплексі розміщено 32 братські та індивідуальні могили, на яких встановлені лабрадоритові плити з викарбуваними прізвищами[5].
Персоналії [ред.]
Відомі діячі міста і Збаражчини: В. і Т. Білинські, о. С.Тесля, Т.Стрільбицький та ін.
Уродженці [ред.]
У Збаражі народилися:
- Антін Батюк — старшина Армії УНР, громадські діячі в діаспорі.
- письменник і церковний діяч Н.Верещинський,
- польські діячі I. та Ф. Дашинські,
- літературознавець і громадський діяч В.Жила,
- письменниця Іда Финк
- Клячківський Дмитро (Роман) (Клим Савур), — полковник, перший командуючий УПА.
- єпископ I.Прашко,
- Ігумен Святополк (Канюка), намісник Замкового Свято-Архангельського монастиря м. Луцька Волинської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.
- композитор Петро Любович,
- актор, режисер Я.Стадник;
- маляр і карикатурист Томасевич Степан,
- живописець Марія Тушицька,
- найкращий ведучий та справжній патріот своєї країни Сергій Притула,
- К. та Ф. Сребро, С.Стефановська — одні з праведників народів світу[6]
- Вільгельм Фельдман — польський публіцист, історик літератури та драматург[7].
У місті перебував курфюст Саксонії та король Польщі Август III Фрідріх[8].
Див. також [ред.]
- Готичний фестиваль "Некрополіс"
- Збаразький замок (1626–1631 рр.)
- Збаражське слово
- Збаражчина
- Збаразька ділянка первоцвіту весняного
- Збаразька облога 1649
- Збаразьке князівство
- Збаразький курінь
- Збаразький район
- Збаразькі гімназії
Примітки [ред.]
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
- ↑ Професійно-технічне училище № 25 м. Збараж на www.proftekhosvita.org.ua (Професійно-технічна освіта в Україні))
- ↑ Х. Весна. «Амвон» // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том 1, 2004.
- ↑ Тернопільська обласна організація українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Пам'ятники Івану Франку на Тернопільщині. — Тернопіль: Редакційно видавничий відділ управління по пресі, 1981
- ↑ Богдан Андрушків. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль: Підручники і посібники, 1998, стор. 20
- ↑ стаття Е.Бергера про Праведників народів світу на Тернопільщині, поміщена у газеті «Русалка Дністрова» за грудень 1994 року
- Сергій Дмитрович Притула — кращий учасник українського Comedy club UA, активний патріот України, кращий ведучий Нового каналу. Має величезну кількість прихильників в Україні.
- ↑ Feldman, Wilhelm. The Yivo Encyclopedia of Jews in Eastern Europe.
- ↑ В. Ханас. Август ІІІ // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том 1, 2004.
Література [ред.]
- Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том 1, 2004.
- Коваленко Сергій. Збараж//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. — Том 2. — Київ: Видавництво «Стікс», 2008
- Скочеляс В. Це просто — українська Швейцарія: [Збараж] // Збараж — місто в Медоборах. — 1997. — № 2. -С.5.
- Маціпура А. Ой Морозе, Морозенку…: [З історії Збаража] // Ровесник. — 1997. — 7 листоп.
Посилання [ред.]
 |
Подивіться Збараж у Вікісловнику, вільному словнику. |
- Офіційний сайт міста
- Замки і храми України. Збараж
- Мандри Україною. Збараж
- Районна газета «Народне слово»
- Історична довідка та мапа Збаража
- Замок у Збаражі реставрують до 800-річчя міста // zaxid.net
|
||||||||
|
||||||||||||||||
|
|||||||||||
