Пааво Нурмі

Олімпійський медаліст
Нурмі на іграх 1920 року в Антверпені.
Медаль
Легка атлетика
Представник  Фінляндія
Олімпійські ігри
Золото	Антверпен 1920	Біг на 10000 метрів
Золото	Антверпен 1920	Крос 8000 метрів
Золото	Антверпен 1920	Командний крос 8000 метрів
Золото	Париж 1924	Біг на 1500 метрів
Золото	Париж 1924	Біг на 5000 метрів
Золото	Париж 1924	Крос 5000
Золото	Париж 1924	Крос 5000 метрів
Золото	Париж 1924	Камандний біг на 3000 метрів
Золото	Амстердам 1928	Біг на 10000 метрів
Срібло	Антверпен 1920	Біг на 5000 метрів
Срібло	Амстердам 1928	Біг на 5000 метрів
Срібло	Амстердам 1928	Стипль-чез

Пааво Йоханнес Ну́рми (фін. Paavo Johannes Nurmi; * 13 червня 1897, Турку, Фінляндія — † 2 жовтня 1973, Гельсінкі) — фінський стаєр, дев'ятиразовий олімпійський чемпіон, легенда олімпійського спорту.

В проміжку від 1920 по 1928 рік Пааво Нурмі виграв дев'ять золотих олімпійських медалей, сім індивідуальних та дві командні, а також три срібні медалі. Він вигравав медалі на дистанціях 1500 метрів, 3000 метрів (командну), 5000 метрів, 10000 метрів, у стипль-чезі та кросі.

Біографія

Дитинство

Народився в 1897 в Турку (до 1918 - Або), портовому місті на південному заході Фінляндії. Він був другою дитиною в бідній сім'ї дрібного фермера і пізніше столяра Йохана Фредеріка і Матильди Вільгельміни Нурмі. Дисципліну Нурмі виявив ще дитиною, спостерігаючи за підготовкою членів місцевого легкотлетіческого клубу. У віці дев'яти років, на місцевій ярмарку, Нурмі виграв гонку між однокласниками на 1500 метрів. Через рік, коли він показує 5 хв 43 сек, багато спостерігачів вже відзначають його волю і витривалість. У 1910 році 13 річний чемпіон школи Пааво змушений призупинити свою пристрасть до спорту через передчасну смерть батька у віці 49 років. 13-річний чемпіон школи, старший у родині, він кинув школу і став працівником прядильної фабрики. Нурмі ще не знав про свій потенціал.
Успіх Ханнеса Колемайнена на літніх Олімпійських іграх 1912 в Стокгольмі був джерелом натхнення для цілого покоління молодих фінських спортсменів. Юний Нурмі 31 травня 1914 у віці шістнадцяти років брав участь в свем першому офіційному матчі в Турку. Забіг юніорів на 3000 метрів він виграв з результатом 10.06,9.

Перші успіхи

Натхненний успіхами свого старшого брата, Пааво Нурмі вирішує відновити тренування. Ліцензіат Turun Urheiluliitto, легкоатлетичного клубу в Турку, якому він залишався вірним усе свою кар'єру, він вирішив почати сувору і інтенсивну підготовку, засновану на триразових тренуваннях, а також дотримуватися суворої вегетаріанської дієти. У 1919 році, на армійських змаганнях він виграв забіг на 15 км за 59.24 з відривом у півгодини від своїх конкурентів. Отримавши спеціальний дозвіл від свого начальства, Нурмі тепер тренується на дозвіллі у своєму полку. Йому вдалося поступово наблизитися до національних рекордів на 5000 м - 15.31 і 32.56 на 10 000 м. У 1920 році, після служби в армії, фін вступив у промислове училище в Хельсінкі. Він провчився три роки і отримав диплом інженера в галузі математики. Незадовго до Олімпіади в Антверпені, він поставив свій перший рекорд Фінляндії (8.36,2 на 3 000 м).

Олімпійські ігри в Антверпені (1920)

На спортивній арені Нурмі вперше з'явився у 1920 році на Літніх Олімпійських іграх в Антверпені. Перший вид своєї олімпійської програми, забіг на 5000 м, він програв, через недосвідченість дозволивши французові Жозефу Гійемо (фр. Joseph Guillemot) обійти себе на фінішній прямій. Цей 20-річний ветеран, який щойно оговтався від отруєння газом під час війни, спуртував на останньому колі так, що навіть нездоланний Нурмі не зміг гідно відповісти.. Це буде єдина поразка в його олімпійській кар'єрі від іноземного конкурента. Проте, через три дні Нурмі отримав можливість відшкодувати втрачене на дистанції 10 000 м. І хоча першим зі старту пішов шотландець Джеймс Уілсон (англ. James Wilson ), за два кола до фінішу Нурмі вийшов вперед. Гійемо ненадовго обігнав його на останньому колі, але Нурмі випередив його на фініші. З часом 31.45,8, він покращив особистий рекорд майже на хвилину і заробив свій перший олімпійський титул. Це його перша велика міжнародна перемога, і Нурмі не відображав жодних ознак емоцій, як буде робити протягом всієї своєї кар'єри. За цим на іграх 1920 року пішли ще два золота - в особистому та командному кросі на 10 000 м.

Колемайнен виграв марафон

1921-1923 роки

Протягом 1921-1924 років Нурмі перевищив 24 світових рекорди на дистанціях від 1500 м до 20 км.

Після Ігор Нурмі переїхав в Гельсінкі і почав підготовку до побиття світових рекордів. У цей час він домінував на всіх довгих дистанціях. Він зумів залишитися непереможеним між 1921 і 1925 на дистанціях від 1 500 метрів до 10000 м. Перша спроба 20 червня 1921, 5 000 метрів у Стокгольмі, але погані умови завадили йому. Два дні потому, 22 червня 1921 року у Стокгольмі, він очищає світовий рекорд на 10000 м Жана Буена (фр. fr:Jean Bouin), показавши 30.40,2. У цьому ж забігу по ходу на шести милях було 29.41,2, також краще світового рекорду, але час не було ратифіковано. В 1922 Нурмі повернувся до полювання на рекорди. По-перше, він покращив 4 вересня світовий рекорд 1912 року Ханнеса Колемайнена на 2000 метрів, показавши 5.26,3. Потім слідують рекорди на 5000 м (14.35,4) і 3 км в 1922 році. Наприкінці 1923 року фін став першим спортсменом, що тримає світові рекорди на трьох головних дистанціях: міля, 5000 м і 10000 м. Наступного року, він додає до них 1500 м за 3.52,6.

Олімпійські ігри в Парижі (1924)

Коли почався стартовий відлік перед іграми 1924, Нурмі перейшов до інтенсивних тренувань. Крім довгою прогулянки і ранкових вправ, вранці він кілька разів пробігав від 80 до 400 м. Потім він долав милю, завжди виходячи з п'яти хвилин. І тільки після цього снідав.

У забігу на дистанції 1500 м Нурмі пробіг початкові 500 м швидше, ніж пробіжить їх Джим Райен (англ. Jim Ryun) у 1967 році. Потім Нурмі в спрінтовом темпі забезпечив собі відрив у сорок метрів, а після зберіг його і фінішував на півторакілометрівці з олімпійським рекордом 3:53,6.

Незабаром Нурмі зайняв своє місце на старті забігу на 5000 м поруч зі своїм співвітчизником Вілле Рітолой, який отримав перемогу в бігу на 10 000 м чотирма днями раніше. Нурмі, зачеплений тим, що фінське спортивне керівництво поставило в бігу на 10 000 м не його, а Рітолу, вирішив «бігти за себе, а не за Фінляндію» і довести всьому світові, що є кращим стаєром Олімпіади. Суперники з самого старту задали неймовірну швидкість. Однак Нурмі, який біг рівним і механічним кроком, витримав темп, очоливши забіг з половини дистанції. На останніх восьми колах він тримався за кілька ярдів попереду інших. Нарешті, Нурмі, в останній раз звірившись з секундоміром і кинувши його на траву, помчав до фінішної стрічки, на яку накотив з олімпійським рекордом 14:31,2.

Після цього Пааво виграв ще три золоті медалі на Іграх 1924 року - особистий крос, командний крос і командний біг на 3000 м.

Гастролі в США (1925)

Джой Рей, ліворуч, та Пааво Нурмі, праворуч, під час зустрічі з президентом США Калвіном Куліджем в Білому домі 21 лютого 1925 року

Тур Нурмі по США почався в кінці 1924 року і тривав п'ять місяців. З 55 стартів він програв лише два. Перший забіг відбувся в критому спортивному комплексі Медісон-сквер-гарден 6 січня 1925. Нурмі виграв в ту ніч милю з часом 4.13,6 км і 5 000 м (14.44,6). Обидва рази були поліпшені старі рекорди і переможені вже знайомі по Олімпіаді суперники. Джой Рей (англ. en:Joie Ray (athlete)) посів друге місце на милю і Вілле Рітола на 5000 метрів.

За п'ять місяців, проїхавши 50 000 км по всій території Сполучених Штатів, він удень виступає в школах, університетах або військових казармах, і змагається ввечері, здебільшого на критому треку, і на відстані в метрах або ярдах. Змагання, запропоновані промотерами Нурмі, іноді незвичайні. Він біг проти естафети, що складається з членів індіанського племені. 17 квітня був забіг з гандикапом. Через п'ять місяців, Пааво Нурмі нараховує 51 перемогу в 55 стартах (45 в приміщенні), один схід і дві поразки у гандикапі, 12 нових світових досягнень на традиційних і безліч на рідкісних дистанціях. Він зазнав своєї єдиної поразки в останньому старті 26 травня 1925 року в Нью-Йорку на 880 ярдів проти найсильнішого мілевіка (англ. en:Mile run world record progression ) США Алана Хелфріча (англ. en: Alan Helffrich ).

Американці закохалися в людину, у якої був "низький пульс, але високий рівень", і дали йому прізвисько Фантом. Тур був економічні вигідний не тільки для Нурмі, але також і для його рідної країни, тому що загальний вигляд того, як працює Нурмі, переконав керівництво США надати Фінляндії кредит в 400 мільйонів DM.

Повернення в Європу

Нурмі (номер 1), на старті забігу на 3000 м у Берліні в 1926 році

Повернувшись в Європи, Пааво Нурмі бере участь у різних змаганнях, але його панування на олімпійських дистанціях зникає. Незважаючи на свої успіхи в забігах на 1500, 5000 і 10000 метрів, він не зможе поліпшити свій власний світовий рекорд і його перемоги стають менш переконливими.

Олімпійські ігри в Амстердамі (1928)

На Олімпіаді 1928 року Нурмі завоював ще одну золоту медаль і дві срібні, вигравши дистанцію 10 000 м. На Олімпійськіх іграх 1928 в Амстердамі, Нурмі вирішив сконцентруватися на довгих дистанціях. На 10 000 м, йому вдається утримувати відрив від свого земляка Вілле Рітола і фінішувати з часом 30.18,8. Без будь-якої демонстрації радості, не звертаючи уваги на старання його суперника, він зникає зі сцени відразу після гонки. Рітола отримує реванш кілька днів по тому, чинячи опір фінішному прискоренню Нурмі на 5000 метрів. Швед Едвін Віде залишається третім. Після гонки, Пааво Нурмі сидів на траві кілька хвилин, скаржачись на біль стегна і висловлюючи в перший раз втому. Третій акт фінського двобою відбудеться на 3000 м з перешкодами. Рітола позбувся боротьби через раннє падіння Нурмі, однак, той значно випереджає інших фінів у фіналі. Тим не менш він виграв свій третій олімпійську медаль на цих іграх. Восени 1928 року, Нурмі заявляє про намір покласти кінець своїй спортивній кар'єрі наприкінці сезону: «Це мій останній сезон на треку. Я старію».

1929—1932 роки

У 1929 році, після нового комерційного турне по США, він встановлює в Лондоні новий світовий рекорд, пробігши 20 км за 1:04.38. Повернувши собі форму, він знову стверджує, що бажає зосередити увагу на підготовці до марафону на Олімпійських іграх 1932, дисципліні, яку виграв в 1920 році кумир його дитинства, Ханнес Колемайнен.

Усунення (1932)

У 1932 році його дискваліфікували, звинувативши в професіоналізмі, тому йому не вдалося додати до своїх медалей медаль у марафоні, в якому він вважався фаворитом змагань.

Подальша спортивна кар'єра

Хоча на домашніх змаганнях йому повернули аматорський статус, на міжнародні турніри доступ був закритий. До кінця життя він відчував гіркоту від такого рішення. Чемпіон Фінляндії на 1500 м в 1933 році, він закінчив свою спортивну кар'єру 16 вересня 1934, вигравши 10 000 метрів (31.39,2) у Виборзі. Проте він повернувся на олімпійську арену в 1952 році, на Олімпіаді в Гельсінкі, де йому доручили нести олімпійський факел.

Досягнення

Рекорди

Незрівняний «летючий фін» встановив 22 офіційних рекорди світу. Під час свого турне по США в 1925 році Пааво Нурмі встановив 29 неофіційних світових рекордів для критих приміщень. Однак ІААФ не затвердить офіційні світові рекорди для критих приміщень до 1987 року. Наприкінці ХХ століття, стрибун з жердиною Сергій Бубка, встановивши 35 світових рекордів (17 рекордів для відкритих стадіонів і 18 в залах), наблизився до цього рекорду.

Відстань	Час	Місце і рік	Побиті
1 500 м	3.52,6	Гельсінкі, 1924	Отто Пельтцер, 1926
1 миля	4.10,4	Стокгольм, 1923	Жюль Лядумег, 1931
2000 м	5.26,3	Тампере, 1922	Едвін Віде, 1925
	5.24,6	Куопіо, 1927	Ейно Пур'є, 1927
3000 м	8.28,6	Турку, 1922	Едвін Віде, 1925
	8.25,4	Берлін 1926	Пааво Нурмі, 1926
	8.20,4	Стокгольм, 1926	Януш Кусоціньські, 1932
2 милі	8.59,6	Гельсінкі 1931	Дональд Лаш, 1936
3 милі	14.11,2	Стокгольм, 1923	Лаурі Лехтінен, 1932
5000 м	14.35,4	Стокгольм, 1922	Пааво Нурмі, 1924
	14.28,2	Гельсінкі 1924	Лаурі Лехтінен, 1932
4 милі	19.15,4	Виборг, 1924	Януш Кусоціньські, 1932
5 миль	24.06,2	Виборг, 1924	(останній затверджений рекорд; був повторений)
6 миль	29.36,4	Лондон 1930	Ілмарі Салмінен, 1937
10000 м	30.40,2	Стокгольм, 1921	Вілле Рітола, 1924
	30.06,2	Куопіо, 1924	Ілмарі Салмінен, 1937
15000 м	46.49,6	Берлін 1928	(останній затверджений рекорд; був повторений)
10 миль	50.15,0	Берлін 1928	Вільо Хейно, 1945
20000 м	1.04.38,4	Стокгольм, 1930	Хуан Забала, 1936
<19210 м>	Годинний біг	Берлін 1928	Вільо Хейно, 1945
4x1500 м	16.26,2	Стокгольм, 1926	Фінляндія, 1926
	16.11,4	Виборг, 1926	Великобританія, 1931
Не затверджені офіційно
6 миль	29.41,2	Стокгольм, 1921

Олімпійські ігри

Нурмі завоював найбільше олімпійських медалей з легкої атлетики, 12. Як і Лариса Латиніна, Марк Спітц (en:Mark Spitz) (7 золотих в Мюнхені-1972) і Карл Льюїс (en:Carl Lewis), з дев'ятьма золотими олімпійськими медалями (шість в Парижі), він поступається лише Майклу Фелпсу з його чотирнадцятьма (8 золотих в Пекіні). У зв'язку з цим, він часто вважається найкращим легкоатлетом всіх часів.

Останні роки

Могила сім'ї Пааво Нурмі на кладовищі Турку

Нурмі недовго (1932-35) був одружений з Сільвією Лааксонен. Їхній син Матті (р.н. 1932) у 1950-х роках був бігуном на середні дистанції національного рівня. Незважаючи на приписувані йому журналістами висловлювання,Пааво Нурмі часто наводиться як приклад чесного спортсмена, ніколи не вживавшого допінг. Нурмі переніс інфаркт міокарда в кінці 1950-х, проте, він продовжує свою справу до нового нападу в 1967 році, після якого він був паралізований на одну сторону. У цей час він назвав спорт марною тратою часу, у порівнянні з наукою та мистецтвом. Перенісши напад, він вирішив фінансувати науково-дослідний центр серцево-судинних захворювань. Пааво Нурмі помер 2 жовтня 1973 в Хельсінкі, абсолютно сліпий і майже німий, після довгої хвороби.

Вшанування

В рідному місті Пааво Нурмі, Турку, на його честь споруджений пам'ятник роботи Вайно Аалтонена 1925 року. Інші пам'ятники видатному стаєру стоять у Гельсінкі, перед Олімпійським стадіоном та в парку Олімпійського музею в Лозанні.

Цікаві факти

Пааво Нурмі з 12 років — вегетаріанець.

Див. також

Список багаторазових чемпіонів Олімпійських ігор

Посилання

• Олімпійське досьє
• Пааво Нурмі на сайті МОК (англ.)
• Пааво Нурмі — біографія, історії з життя, досягнення

Література

• Пааво Нурми. Детальна біографія від Вели-Матті Аутіо. Переклад з фінської Оригінал (фін.)
• Сто замечательных финнов. Калейдоскоп биографий = 100 suomalaista pienoiselämäkertaa venäjäksi / Ред. Тимо Вихавайнен (Timo Vihavainen); пер. с финск. И. М. Соломеща. — Хельсинки : Общество финской литературы (Suomalaisen Kirjallisuuden Seura), 2004. — 814 с. — ISBN 951-746-522-X. — Електронна версія (рос.) (Перевірено 26 січня 2009)
• Raevuori, Antero: Paavo Nurmi, juoksijain kuningas ISBN 951-0-21850-2 (sid.) (фін.)
• Syvänen, Juhani : HS-tähdet. Vuosisadan 100 parasta urheilijaa (Топ 100 спортсменів століття) Helsinki. (WSOY. 2000) ISBN 951-0-24592-5 (фін.)
• Paavo Nurmi, Erkki Vettenniemi: Täpärin voittoni (Teos, 2010) (фін.)
• Robert Parienté et Alain Billouin, La fabuleuse histoire de l'Athlétisme, Paris, Minerva 2003 ISBN 2830707273 (фр.)
• Gilles Navarro, Athlétisme, les records du siècle - Le Livre d'or, Solar 1999 ISBN 2263027866 (фр.)
• G. Vigarello, Techniques d’hier… et d’aujourd’hui, Robert Laffont-Revue EPS, 1988 ISBN 2221055403 (фр.)
• Robert Parienté et Guy Lagorce, La fabuleuse histoire des Jeux olympiques, Paris, Minerva 2004 ISBN 2830707745 (фр.)