Латиніна Лариса Семенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Спортивні медалі
Center
Латиніна Лариса Семенівна
Спортивна гімнастика

УССР

Олімпійські ігри
Золото 1956 Мельбурн Командний залік
Золото 1956 Мельбурн Абсолютний залік
Золото 1956 Мельбурн Опорний стрибок
Золото 1956 Мельбурн Вільні вправи
Золото 1960 Рим Командний залік
Золото 1960 Рим Абсолютний залік
Золото 1960 Рим Вільні вправи
Золото 1964 Токіо Командний залік
Золото 1964 Токіо Вільні вправи
Срібло 1956 Мельбурн Різновисокі бруси
Срібло 1960 Рим Різновисокі бруси
Срібло 1960 Рим Вправи на колоді
Срібло 1964 Токіо Абсолюний залік
Срібло 1964 Токіо Опорний стрибок
Бронза 1956 Мельбурн Командні змагання з предметом
Бронза 1960 Рим Опорний стрибок
Бронза 1964 Токіо Різновисокі бруси
Бронза 1964 Токіо Вправи на колоді

Лариса Семенівна Латиніна (при народженні Дирій, нар. 27 грудня 1934, Херсон[1] ) — дев'ятиразова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики. З 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор — 18 (9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових). В 1966-77 роках Л. Латиніна (Дирій) була старшим тренером жіночої збірної команди СРСР.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство Лариси Семенівни припало на роки війни. Батько загинув на фронті. Мати сама виховувала доньку у повоєному Херсоні. Спочатку займалася балетом, але перейшла в спортивну гімнастику, коли балетмейстер виїхав з Херсону. Першим тренером став вчитель фізичної культури школи №14 Михайло Сотніченко. Закінчивши в 1953 році школу, вона поступила в КПІ і продовжила тренуватися в спортивному товаристві «Буревісник» у тренера Олександра Мишакова[2].

На дебютному для себе чемпіонаті світу в Римі в 1954 році вона виграла золоту медаль командних змагань в складі збірної СРСР. На Олімпіаді 1956 року Лариса виграла абсолютну першість, золоті медалі в команді, золото у вільних вправах і опорному стрибку, срібло на брусах, бронзу в командних вправах з предметом (тепер такої дисципліни немає). Радянські газети в липні 1958 повідомляли, що на чемпіонаті світу з гімнастики київська спортсменка Лариса Латиніна вийшла на перше місце і завоювала золоту медаль і звання абсолютної чемпіонки світу.

На Олімпіаді 1960 року в Римі Латиніна виграла абсолютну першість, золото в командній першості, вільних вправах, срібло на колоді і брусах, бронзу в опорному стрибку.

На токійській Олімпіаді 1964-го року вона не змогла виграти абсолютну першість, задовольнившись сріблом, проте виграла в команді і вільні вправи, та ще дві бронзові медалі.

Після завершення кар'єри в 1966 році вона була тренером збірної СРСР з гімнастики до 1977 року, відповідала за організацію змагань з гімнастики на московській Олімпіаді 1980 року.

Латиніна громадянка Росії, живе в місті Семенівське в Московській області.

В 1998 Латиніну включили до Міжнародної зали слави спортивної гімнастики[3].

Л. Латиніна (Дирій) — восьмикратна чемпіонка світу з гімнастики, учасниця трьох олімпійських ігор (1956, 1960, 1964), володарка 18 медалей: 9 золотих, 5 срібних, 4 бронзових — рекорд олімпіад.

Рішенням сесії Херсонської міської ради XXIII скликання від 27 квітня 2000 року Ларисі Латиніній присвоєно звання «Почесний громадянин міста Херсона».[4]

Автор книг «Рівновага» (1975), «Гімнастика крізь роки» (1977). В останні роки Л. Латиніна (Дирій) — часта гостя на батьківщині — в Україні, з якою її пов'язують крім патріотичних почуттів, ділові й дружні взаємини.

Родина[ред.ред. код]

Батько — Дирій Семен Андрійович (1906–1943), учасник Великої Вітчизняної війни, загинув у Сталінградській битві. Мати — Барабанюк Пелагея Онисимівна (1902–1975). Чоловік — Фельдман Юрій Ізраілович (1938 року народження), доктор технічних наук, професор, академік Російської та Міжнародної академії електротехнічних наук, в минулому — президент, генеральний директор ВАТ "Акціонерна електротехнічна компанія «Динамо», нині — радник генерального директора ВАТ АЕК «Динамо». Дочка — Латиніна Тетяна Іванівна (1958), Протягом 15 років танцювала в хореографічному ансамблі «Берізка». Онуки: Костянтин (1981), Вадим (1994).

Нагороди[ред.ред. код]

СРСР[ред.ред. код]

Україна[ред.ред. код]

  • Орден княгині Ольги III ст. (29 листопада 2002) — за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в Україні, досягнення найвищих спортивних результатів на Олімпійських іграх[5]

Російська Федерація[ред.ред. код]

Міжнародні[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов „Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті“ — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Інтернет[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]