Полакка
Полакка, полакра, полакр (італ. polacca, ісп. polacra, фр. polacre, нім. Polacker[1], походження слів у цих мовах невідомо[2]) — тип трищоглового вітрильного судна середніх розмірів, поширений у Середземному морі в XVI—XIX століттях. Корабель був схожий на шебеку, але більший за неї і, на відміну від шебеки, не використовував для руху весла.
Історія та конструкції[ред. | ред. код]
Згадки про полакку зустрічаються принаймні з XVII століття — в 1629 році Фуртенбах[3] пише:
«…крім „Nave“ італійці використовують інше „Vasselo“ (судно), яке вони називають „Polaca“, схоже на невелике „Nave“, на якому можна перевозити значну кількість товарів, переважно вино, зерно, сіль і деревину…»
Корабель мав довгий вузький корпус «галерного» типу і неглибоку осадку. Водотоннажність судна зазвичай не перевищувала 500 тон, екіпаж складав від 20 до 30 осіб. Судно мало три щогли, які виготовлялись з цільних стовбурів (стеньги та езельгофти не використовувались) і не несли марсів — так звані полакка-щогли.
_of_David_Steel.jpg)
Вітрильне озброєння полакки XVII століття було достатньо специфічним — латинське вітрило на нахиленій вперед фок-щоглі, до трьох прямих вітрил на грот-щоглі і пряме вітрило, розміщене над латинським вітрилом на бізань-щоглі. Берберські корсари і пірати Республіки Сале (зокрема Мурат-реїс молодший) використовували специфічні полакки, озброєні на усіх щоглах косими вітрилами.
Пізніше, наприкінці XVIII — на початку XIX століття вітрильне озброєння полакки суттєво змінюється. Судно набуває прямого вітрильного озброєння на фок- та грот-щоглах, на бізані замість латинського вітрила встановлюється гафельне вітрило.
Використання[ред. | ред. код]
Судно використовувалось як торгівельне для перевезення вантажів, як ескортне судно і, після встановлення на бортах гармат, — для здійснення бойових дій. Особливо часто полакки використовувались як швидкі бойові кораблі з низькою осадкою берберськими корсарами з узбережжя Магрибу, зокрема піратами марокканської Республіки Сале.
Венеційська республіка використовувала полакки для захисту своїх торговельних маршрутів в Адріатичному морі від далматинських та османських піратів.
В популярній культурі[ред. | ред. код]
У першому романі «Master and Commander» (1969 р.) англійського письменника Патріка О'Браяна з його військово-морського циклу «Обрі-Метьюрін» про пригоди капітана Джека Обрі і його друга суднового лікаря Стівена Метьюріна, Джек Обрі на своєму кораблі HMS Sophie захоплює французьку полакку з вантажем кукурудзи та інших товарів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ МЭС, 1994, с. 528.
- ↑ POLACRE : Etymologie de POLACRE. www.cnrtl.fr. Процитовано 7 травня 2022.
- ↑ Йозеф Фуртенбах — німецький конструктор і архітектор, в 1629 видав книгу «Architectura navalis» («Архітектура морських суден»), яка є найстарішою книгою з суднобудування німецькою мовою
Джерела[ред. | ред. код]
- Joseph Furttenbach. Architectura Navalis. — Ulm, 1629.
- Jean Jouve. Desseins de tous les Bâtiments qui Naviguent sur la la Méditerranée. — Paris, 1679. — С. pl.27-pl.28.
- David Steel. The Elements and Practice of Rigging And Seamanship. — London, 1794.
- Dominick Serres, J.T.Serres. Liber Nauticus, and Instructor in the Art of Marine Drawing. — 1805.
- Dudzus, Henriot, Krumrey. Das große Buch der Schiffstypen, Band 1, transpress Verlag für Verkehrswesen Berlin. — 1983, ISBN 3-344-00161-2
- Морской энциклопедический словарь. — Санкт-Петербург: Судостроение, 1994. — Т. 3. — С. [234] (стб. 2). — 488 с. — ISBN 5-7355-0282-4.