Кліпер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кліпер (від англ. clipper або нід. klipper) — вітрильне судно з розвиненим прямим вітрильним оснащенням і вузькими обводами корпусу.

Катті Сарк у сухому доці в Грінвічі

Перші кліпери з'явилися в США. На початку XIX століття так називали різновид шхун та бригантин, що будувалася в місті Балтімор. Гострі обводи корпусу, збільшена остійність, нахилені до корми щогли, велика площа вітрил дозволили кліперам розвивати відмінну швидкість, чудово утримувати курс, але за це довелося заплатити зменшенням обсягу вантажних трюмів і збільшенням осідання. Висока швидкість також досягалася за рахунок збільшеного відношення довжини до ширини корпусу в середньому менш ніж 6:1, у той час як на звичайних парусних судах цей показник варіювався від 3:1 до 4:1. Кліпери Балтімора активно застосовувалися у комерційних рейдерів, для контрабанди і прориву блокади, для перевезення африканських рабів.

В 1833 році на воду було спущено великий трищогловий кліпер «Енн Мак-Кім». Він став безпосереднім попередником класичних кліперів. В 1845 році був побудований кліпер «Рейнбоу» («Веселка»), який показав небачену швидкість, а за рік до нього «Хокуа», два останніх і називають першими справжніми кліперами.

Назва «кліпер» походить від англійського «clipper», що спочатку значило «швидкій кінь» (від «clip» - «швидкість») .

Чайні гонки[ред.ред. код]

Китайський чай, що перевозився на старих судах, подовгу знаходячись у дорозі, просякувався вологою і запахами трюму.

У 1834 році Ост-Індійська компанія втратила монополію на торгівлю з Китаєм. У 1849 році було скасовано дію Навігаційного Акту. У цьому ж році у першому рейсі до Гонконгу американський кліпер «Орієнталь» на зворотний шлях витрачає 81 день. Наступного року - 80 днів. Після цього англійські купці зафрахтовують його на перевезення у Лондон. У 1850 році на виконання цього переходу кліпер витратив 97 діб. На верфі в Блекуоллі з нього зняли мірку (приклад промислового шпигунства).

Вже наступного року із шотландської верфі Худа в Абердині сходять кліпери «Сторнеуей» і «Крізелайт». У 1852 році з верфі Гріна в Блекуоллі сходить побудований за кресленнями зроблених з «Оріенаталя» - кліпер «Челленжер».

«Гончі пси океану» — таке прізвисько отримали кліпери на Британських островах — доставляли вантажі з Китаю за три-чотири місяці.

Кліпер «Принц Альберт»

Кількісно ще довгий час американський кліперний флот перевершував англійський і протягом ще декількох років на частку американських суден діставалася великий прибуток (англійцям доводилося фрахтувати американські судна).

З 1860 року американські кліпери не фрахтувати англійцями, і кліпер «Флайінг Клауд» був останнім американським судном, яке доставило чай у Лондон.

Починаючи з 1859 року регулярно проводилися гонки чайних кліперів. Найяскравіша з них пройшла в 1866 році. 28 травня 1866 з рейду міста Фучжоу (Китай) стартували 16 кліперів. Після довгого шляху 5 вересня кліпери «Аріель» і «Тайпін» з різницею в 8 хвилин пришвартувалися біля причальної стінки в лондонському порту.

«Катті Сарк» — єдиний збережений представник класу кліперів. За пропорціями, конструкцією і розмірами корабель майже в точності відповідає неперевершеному за швидкістю - кліперу «Фермопіли». Кліпер «Катті Сарк» побудували в 1869 році на шотландській верфі «Лінтон енд Скотт» на спеціальне замовлення судновласника Джона Вілліса, для участі в чайних перегонах.

Кліпер «Forteviot»

З 1870 року «Катті Сарк» експлуатувався на «чайній» лінії, але показані результати оцінювалися як середні. Найвищим досягненням стало третє місце в гонці 1871 року, коли «Катті Сарк» пропустив вперед тільки «Титан» і «Фермопіли». В даний час «Катті Сарк» стоїть на вічній стоянці в сухому доці в Грінвічі (Великобританія).

Занепад[ред.ред. код]

1860 році пароплав «Скотленд» здійснив перший рейс із Шанхая в Ханькоу. 1863 році пароплав «Роберт Лоу» доставив з Ханькоу в Лондон вантаж, більшою частиною якого був чай.

Ймовірно в 1867 році «Агамемнон» подолав шлях із Ліверпуля до Шанхаю за 80 діб, а назад - за 86 діб. У цьому ж році до нього приєдналися «Аякс» і «Ахілл» («Оушн Стім Компані»).

У 1869 році було відкрито Суецький канал і для пароплавів шлях значно скоротився. Вони стали приходити першими, возити кращий вантаж, отримувати більший прибуток, великим парусникам довелося піти на інші маршрути.

У російському флоті значився один «чайний кліпер» - «Велика княжна Марія Миколаївна» - англійський кліпер «Хесперус» із залізним корпусом, куплений в 1899 р. і переданий Одеському училищу торгового мореплавання (зник близько 1917 р.). Крім того, гвинтовими кліперами в російському флоті називали ранні типи крейсерів з розвиненим вітрильним озброєнням, призначені для дій на Тихому океані (переважно для охорони кордонів).

Посилання[ред.ред. код]