Походження видів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Титульна сторінка «Походження видів», 1859 рік

«Похо́дження ви́дів шляхо́м приро́дного добо́ру або збере́ження о́браних рас у боротьбі́ за життя́» (англ. On the Origin of Species by Means of Natural Selection, or the Preservation of Favoured Races in the Struggle for Life) — праця англійського природознавця Чарльза Дарвіна, опублікована 24 листопада 1859 року, що є одним з найзнаменитіших творів в історії науки й основоположним у сфері еволюційного вчення.

У цій науковій праці Дарвін наводить довгий ланцюжок аргументів (one long argument) для підтвердження своєї теорії. Згідно з нею, групи організмів (називані сьогодні популяціями) поступово розвиваються завдяки природному відбору. Саме в цій праці природний відбір був вперше представлений широкій громадськості. Згодом сукупність принципів, викладених Дарвіном, почали називати дарвінізмом. Зокрема, Дарвін продемонстрував докладні наукові докази, зібрані під час його подорожі в Південну Америку, на Галапагоські острови і в Австралію на борту корабля Бігль, що тривала з 1831 по 1836 рік. Одночасно він спростовував теорію «створених видів» (created kinds), на якій ґрунтувалася вся біологія його епохи.

Книга була зрозумілою і пересічному читачеві й уже при першій публікації викликала великий інтерес. Перший тираж накладом 1250 екземплярів був розкуплений в перший день. Представлені в ній положення досі залишаються основою наукової теорії еволюції.

Номер 27 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[1].

Ювілейне перевидання[ред.ред. код]

1959 року видавництво Пенсільванського університету випустило ювілейне видання «Походження видів» за редакцію Морса Пекхема з підведенням варіантів перших шести прижиттєвих публікацій праці Дарвіна. Варіативний текст був призначений не для читання, а для дослідження розвитку думки, текстуальної історії перевидань. Пекхем підрахував, що в друге видання було внесено 7% усіх авторських виправлень, в третє — 14%, в четверте — 21%, в п’яте — 29% правок Дарвіна. У передмові Пекхем зазначає: «З понад 3878 речень першого видання, близько 3000 або 75%, були переписані від одного до п’яти разів кожне. Було додано понад 1500 речень, і близько 325 оригінальних фраз були викреслені. Всього існує близько 7500 різного виду варіантів оригінальних і внесених раніше речень. Шосте видання на третину розлогіше за перше завдяки додаткам». Пекхем зробив висновок, що текст перевидань не перенабирався цілком, видавці змінювали тільки окремі рядки та параграфи, коли це було потрібно [2].

Додаток[ред.ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Патрік Меттью
Оригінальний текст (англ.)

Майк Уїлл з факультету медичної та молекулярної генетики Кінгс-коледжу в Лондоні повідомив, що шотландець Патрік Меттью (en:Patrick Matthew) майже на три десятиліття раніше Чарльза Дарвіна висловив основні ідеї еволюції. Результати своїх досліджень автор опублікував у журналі «Biological Journal of the Linnean Society», а коротко з ними можна ознайомитися на сайті навчального закладу.

Меттью (народився в 1790 році і помер в 1874-му) був землевласником і цікавився агрономією, а також політикою. У своєму маєтку в графстві Перт у центральній Шотландії він мав великі сади з яблуневими та грушевими деревами.

На відміну від Дарвіна, Меттью використовував дедуктивний підхід і лаконічним чином виклав свою теорію в опублікованій в 1831 році книзі «Стройовий корабельний ліс і деревонасадження», тоді як докладна книга Дарвіна «Походження видів» вийшла в світ тільки в 1859 році.

У своїй книзі, крім корабельної справи, шотландець повідомляє, що відбір забезпечує не тільки виживання найбільш пристосованих дерев, а й призводить до змін видів, що їх представляють, у процесі зміни поколінь. Крім того, вчений вважав, що катастрофи можуть призводити до виживання найбільш примітивних організмів, тоді як за відсутності конкуренції після катастрофи, еволюція йде більш високими темпами. Однак Меттью, на відміну від Дарвіна та Альфреда Уоллеса - ще одного творця теорії еволюції, був прихильником ламаркизму: він вважав, що прискорення еволюції залежить від волі організму.

Дарвін публічно оцінив заслуги Меттью лише в 1860 році, тоді як ще один з першовідкривачів еволюційного підходу, Уоллес, зробив це тільки в 1879 році, назвавши шотландця одним з найоригінальніших мислителів XIX століття. Як зазначає Уїлл, вклад Меттью досі не оцінений сучасними генетиками.[3]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік(рос.)
  2. Peckham M. Introduction. В кн.: Darwin Ch. The Origin of Species A Variorum Text. (Ed. by Morse Peckham). Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1959. P. 9, 19, 20-24
  3. Генетик оспорил приоритет Дарвина в разработке теории эволюции