Прапор Перемоги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прапор Перемоги
Прапор Перемоги
Використання
Пропорції 82:188
Затверджений 1 травня 1945 року
Кольори
  Червоний
Тип Модифікація прапора СРСР

Пра́пор Перемо́ги — штурмовий прапор 150-ї ордена Кутузова II степені Ідрицької стрілецької дивізії. Символізує собою перемогу радянських військ над Німеччиною у Німецько-радянській війні. 1 травня 1945 року о третій годині ночі був установлений над будинком рейхстагу в Берліні радянськими солдатами українцем Олексієм Берестом, росіянином Михайлом Єгоровим та грузином Михайлом Кантарією[1][2].

Історія[ред.ред. код]

Опис та історія виникнення Прапора[ред.ред. код]

Фотографія Віктора Тьоміна для газети «Правда» «Прапор Перемоги над Рейхстагом 1 травня 1945 года в Берліні»

Прапор був створений розміром 82×188 см. Зліва на ньому було зображено п'ятикутну зірку, серп і молот. Зправа — містився напис російською мовою: «150 стр. ордена Кутузова II ст. Идрицк. див. 79 °C.К. 3 У. А. 1 Б.Ф»[3].

Наказав виготовити Прапор генерал-полковник Василь Кузнецов. Керівником виготовлення був С. Голіков. Художником був В. Бунтов, а держаки зробив О. Габов[2].

Слід додати, що вперше Прапор наказав виготовити Й. Сталін, на спеціальному засіданні, скликаному в 1944 році. Незабаром після цього Московська фабрика з вишивання виготовила спеціальний прапор, який і повинен був встати символом перемоги. Проте з невідомих причин цей Прапор Перемоги так і лишився в Москві[4].

Установлення Прапора Перемоги над рейхстагом[ред.ред. код]

Основна стаття: Установлення Прапора Перемоги над Рейхстагом

Установлення Прапора Перемоги відбулося в ході Берлінської операції 1 травня 1945 року о третій годині ночі. Прапор, який був установлений на даху рейхстагу, спочатку було прикріплено до кінної фігури кайзера Вільгельма, а згодом, (2 травня) було перенесено на купол будівлі. Встановили Прапор Перемоги Михайло Єгоров, Мелітон Кантарія та Олексій Берест[5][2].

У 1945-1990 роки[ред.ред. код]

Відповідно до договору з союзниками, район Берліна, в якому знаходився рейхстаг, ставав окупаційної зоною Великобританії. Тож невдовзі, у зв'язку з передислокацією з'єднань третій Ударною армії, Прапор Перемоги було знято з купола рейхстагу, а замість нього було поставлено великий червоний прапор.

Надалі Прапор Перемоги знаходилося в штабі 756-го стрілецького полку, потім зберігалося в політвідділі 150-ї стрілецької дивізії до 19 червня. У цей день за розпорядженням начальника політвідділу дивізії на полотнищі було зроблено напис: «150 стр. ордена Кутузова 11 стр. Идриц. Див.» Надписи: «79 Ск» і «3 УА 1 БФ» були зроблені в цей же день, після того як маршал Жуков розпорядився про доставку Прапора до Москви на Парад Перемоги[2].

За розпорядженням Головного політуправління Радянської Армії від 10 липня 1945 року Прапор Перемоги було поміщено в Центральний музей Збройних сил СРСР. Після 1945 року Прапор виносився 1965 року з нагоди 20-річчя Перемоги полковником К. Самсоновом, сержантом М. Єгоровим, молодшим сержантом М. Кантарією. В 1990 році прапор вивозився в Білорусію і в Україну під гаслом «Нас об'єднує Прапор Перемоги!».

Наш час[ред.ред. код]

Росія[ред.ред. код]

Символ Прапора Перемоги (з 16 квітня 2007 року вже не використовується)

15 квітня 1996 року президент Російської Федерації Б. М. Єльцин підписав указ під назвою «Про Прапор Перемоги». В ньому йшлося про те, що тепер Прапор Перемоги дозволялося виносити на парад лише 23 лютого та 9 травня, а для всіх інших заходів мали використовувати «символ Прапора Перемоги»[6].

25 квітня 2007 року Прапор Перемоги був схвально прийнятий Державною думою Росії в редакції спеціально скликаної для цього комісії, схвалений Радою Федерації Федеральних Зборів 4 травня і врешті підписаний президентом Росії В. В. Путіним 7 травня 2007 року. Також указом В. В. Путіна від 16 червня того ж року було відмінено указ президента Б. М. Єльцина від 15 квітня 1996 року[7].

Україна[ред.ред. код]

6 травня 2005 року Указом Президента України Віктора Ющенка Олексію Прокоповичу Бересту було посмертно присвоєно звання Герой України із удостоєнням ордена «Золота Зірка» «за бойову відвагу у Великій Вітчизяній війні 19411945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над Рейхстагом»[8].

21 квітня 2011 парламент України ухвалив закон про використання копії прапора Перемоги під час святкування 9 травня. 5 травня голова Верховної Ради України Володимир Литвин підписав документ і направив його на підпис президенту.[9] Після цього стало відомо, що закон був направлений на експертизу до Міністерства юстиції.

20 травня 2011 Президент України Віктор Янукович підписав закон України „Про внесення змін до Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги“.[10]

Відповідно до закону, прапор Перемоги може підніматися на флагштоках поряд з державним прапором України. Законом встановлюється порядок офіційного використання прапора Перемоги. Прапор Перемоги трактується в документі як «символ перемоги радянського народу, його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни». Відповідно до закону, зовнішній вигляд копій прапора Перемоги має відповідати виду штурмового прапора 150-й ордена Кутузова другого ступеня Ідрицької стрілецької дивізії. Закон також встановлює порядок використання прапора Перемоги біля Вічного вогню, могил невідомого солдата і невідомого матроса, а також під час урочистих заходів, присвячених Дню Перемоги.[11]

Символіка[ред.ред. код]

Прапор Перемоги як символ Російської могутності (2009)

Прапор наразі має кілька пластів символічного навантаження:

  • символ перемоги над нацизмом, як антигуманним режимом (при цьому не зазначається, що інший антигуманний режим — радянський — залишився панувати над народами СРСР і Східної Європи);
  • символ перемоги СРСР (при цьому під СРСР часто мають на увазі Росію, так, прапор стає символом величі Росії);
  • символ радянського народу (так, прапор стає цементуючою ланкою збереження ментальних впливів Росії);
  • символ радянської окупації (для народів Східної Європи з поваленням фашизму свобода не настала, окрім того, під подібним прапором ще до Другої світової війни чинилися злочини проти людей в СРСР і за його межами).

Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Центральний музей ЗС України видав чергову сторінку "Історичного календаря", присвячену Герою України Олексій Бересту
  2. а б в г Правда о знамени Победы
  3. Донесение командующего 3-й ударной армией начальнику главного политического управления Красной Армии о бое за Рейхстаг и водружении над ним знамени Победы
  4. Пять загадок Знамени Победы
  5. «30 апреля 1945 года над Рейхстагом в Берлине было водружено Знамя Победы» // газ. «Данкор» (рос.)
  6. Указ № 561 президента Российской Федерации "О знамени победы"
  7. Собрание законодательства Российской Федерации.- М.: Юридическая литература, 18 июня 2007 года, № 25, ст. 3012
  8. Указ Президента України № 753/2005 від 6 травня 2005 року «Про присвоєння О. Бересту звання Герой України»
  9. Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" (щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги) // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України
  10. Глава держави підписав Закон України щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги // Офіційне інтернет-представництво Президента України
  11. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1684-14&zahyst=4/UMfPEGznhh.Yx.ZirWC9EGHI4.Es80msh8Ie6

Посилання[ред.ред. код]