Пухлина головного мозку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пухлина головного мозку
Hirnmetastase MRT-T1 KM.jpg
Пухлина головного мозку на знімку МРТ
МКХ-10 C71, D33.0-D33.2
МКХ-9 191

, 225.0

DiseasesDB 30781
MedlinePlus 007222
eMedicine emerg/334
MeSH D001932

Пухлини головного мозку — це гетерогенна група різних внутрішньочерепних новоутворень, доброякісних або злоякісних, які виникають унаслідок запуску процесу аномального неконтрольованого ділення клітин, які у минулому були нормальними складовими самої тканини мозку (нейрони, гліальні клітини, астроцити, олігодендроцити, епендімальні клітини), лімфатичної тканини, кровоносних судин мозку, черепно-мозкових нервів, мозкових оболонок, черепа, залозистих утворень мозку (гіпофіза і епіфізу), або що виникають унаслідок метастазування первинної пухлини, що знаходиться в іншому органі.

Тип пухлини визначається клітинами, що її формують. Залежно від локалізації і гістологічного варіанту формується симптоматика захворювання.

Хворі на пухлини головного мозку становлять близько 4 % серед хворих з органічними ураженнями нервової системи. Пухлини головного мозку по частоті займають п'яте місце серед пухлин інших локалізацій, поступаючись пухлинам шлунку, матки, легень і стравоходу. Зустрічаються пухлини головного мозку у будь-якому віці, проте відзначається деяке переважання їх в пубертатному періоді (12-18 років) і у віці 45—50 років.

Походження пухлин головного мозку досі не встановлено. Передбачають, що вони розвиваються із клітин, які затримались на ранніх стадіях свого перетворення в зрілі форми. Рідше пухлини виникають із зрілих клітин. У розвитку пухлин головного мозку надають значення ендогенним і екзогенним факторам (гормональні впливи, інфекції, травми та інше).

Класифікація[ред.ред. код]

Пухлини головного мозку бувають:

  • первинними і вторинними (метастатичними),
  • доброякісними і злоякісними,
  • одиничними і множинними.

Залежно від розташування по відношенню до речовини мозку пухлини розрізняють:

  • позамозкові (екстрацеребральні)
  • внутрішньомозкові (інтрацеребральні).

Екстрацеребральні пухлини походять не з самої речовини головного мозку, а з тканин, що прилягають до нього (оболонки мозку, судини, кістки черепа).

За складом клітин виділяють:

  • Гліоми, що походять із глії — вони складають основну частину пухлин головного мозку. Гліома — специфічна пухлина головного мозку, що походить з мозкової речовини. Найчастіше вона характеризується інфільтруючим ростом. Розміри і консистенція її різноманітні: від дрібних до дуже великих, від м'якої до щільної консистенції. Гліозні пухлини можуть кістозно перероджуватись, інколи в них спостерігається відкладення вапна. Перебіг гліоми також різний, іноді доброякісний, іноді пухлина має характер злоякісного новоутворення. За своїми морфологічними особливостями гліому поділяють на кілька видів. Найчастіше зустрічається астроцитома, спонгіобластома, медулобластома.
  • Невриноми — пухлини черепних нервів. Невринома бере початок із шару нейролемоцитів (шванівської оболонки) нерва. В порожнині черепа, як правило, розміщується в ділянці мостомозочкового трикутника.
  • Менінгіоми або арахноідендотеліоми — пухлини оболонок мозку. Менінгіома (арахноїдендотеліома) складається з клітин ендотелію і сполучної тканини. Пухлина інкапсульована, доброякісна. Нерідко обумовлює зміни в кістках черепа відповідно місця її розташування.
  • Аденоми гіпофіза. Бувають трьох видів: еозинофільні, базофільні, хромофобні. Інколи аденома набуває характеру злоякісного новоутворення, це аденокарцинома.
  • Метастатичні пухлини (рак, саркома).
  • Інші пухлини, що спостерігаються рідше.

У нейрохірургії прийнято класифікацію пухлин головного мозку відносно їхнього розташування в порожнині черепа, оскільки з цим зв'язані оперативні підступи до пухлин. Згідно з цією класифікацією розрізняють пухлини:

  • супратенторіальні (розташовані вище мозочкового намету),
  • субтенторіальні (розташовані нижче мозочкового намету),
  • туберогіпофізарні.

Симптоматика[ред.ред. код]

Основні симптоми: прогресуючий головний біль, що може супроводжуватися втратою зору, частковим або повним паралічем кінцівок, розладами ходи, мови чи пам’яті, втратою звичних для людини навичок, раптовими психічними розладами чи епілептичними нападами.

Діагностика[ред.ред. код]

Основний метод діагностики: магнітно-резонансна томографія (МРТ).

Виявлення[ред.ред. код]

Обстеження[ред.ред. код]

Підтвердження[ред.ред. код]

Лікування[ред.ред. код]

Терапія[ред.ред. код]

Хірургічне втручання[ред.ред. код]

Променева терапія

Променева терапія використовує промені високоенергічних частинок, наприклад рентгенівські промені, для знищення клітин пухлини. Променева терапія може проводитися з апарату, розміщеного поза тілом пацієнта (дистанційна променева терапія) або в деяких випадках джерело випромінювання розміщене в організмі пацієнта поруч з пухлиною головного мозку (близькофокусна променева терапія).

Дистанційна променева терапія може фокусуватися тільки на ділянки головного мозку, де розташована пухлина або ж вона може впливати на весь головний мозок (опромінення всього мозку). Опромінення всього мозку іноді використовується після операції, щоб вбити пухлинні клітини, які можливо не були видалені. Опромінення всього мозку може використовуватися як варіант лікування за наявності декількох неоперабельних пухлин головного мозку. Опромінення всього мозку часто застосовується в ситуаціях, коли метастази раку поширилися в головний мозок.

Побічні ефекти променевої терапії залежать від типу терапії та дози отриманого опромінення. Звичайно може з'явитися відчуття втоми, головний біль, слабкість та подразнення шкіри голови.

Нині традиційні методи дистанційної променевої терапії замінюються новими методами, такими як: гама-ніж, лінійний прискорювач, кібер-ніж.

Хіміотерапія

При хіміотерапії застосовуються лікарські препарати, що вбивають клітини пухлини. Препарати для хіміотерапії можна приймати перорально або їх вводять у вену (внутрішньовенне введення), таким чином вони проходять по всьому організму. Препарати для хіміотерапії також можуть вводитися в хребет, таким чином лікування впливає тільки на центральну нервову систему пацієнта.

Існує ще один вид хіміотерапії, коли препарат вводиться під час операції. Під час видалення всієї або частини пухлини головного мозку, хірург може ввести одну чи кілька дископодібних капсул у вільний простір, що залишився після пухлини. Ці капсули повільно вивільняють хіміотерапевтичний препарат протягом наступних кількох днів.

Побічні ефекти хіміотерапії залежать від типу і дози прийнятого препарату. Системна хіміотерапія може викликати нудоту, блювоту і випадання волосся.

Хіміотерапія[ред.ред. код]

Диспансеризація[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Михеев В.В. Мельничук П.В. Нервные болезни — М.: Медицина, 1981.
  • Нейрохірургія /Ромоданов А.П. та ін. — К.: Спалах, 1998.
  • Цимбалюк В.В. Хонда О.М. Третяк I.Б. Нейрохірургія. Курс лекцій. — К., 1998.
  • Ярош А.А. Нервные болезни — К.: Высшая школа, 1985.


Таблетки Це незавершена стаття з онкології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.