Черепні нерви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Головний мозок людини (вигляд знизу). Позначені дванадцять пар черепних нервів

Черепні нерви, черепно-мозкові нерви (лат. nervi craniales) — нерви, що починаються безпосередньо у головному мозку. В людини наявні дванадцять пар черепних нервів: перші дві відходять від переднього мозку, решта десять — від стовбура.

12 пар черепних нервів разом з 31 парою спинно-мозкових нервів складають периферичну нервову систему.

Черепні нерви позначаються римськими цифрами починаючи із найбільш рострального до найбільш каудального, також кожен із них має власну назву, що відображає його розміщення або функцію.

Всі черепні нерви крім блукаючого іннервують обличчя та шию. Два із них (I і II) складаються виключно із чутливих волокон, решта мають також і моторні функції, при чому всі нерви, що іннервують скелетні м'язи також містять аферентні волокна від пропріорецепторів цих м'язів. Чотири із черепних нервів (III, VII, IX та X) несуть парасимпатичні волокна, що регулюють діяльність залоз та м'язів внутрішніх органів.

Тіла більшості сенсорних нейронів, аксони яких входять до черепних нервів, лежать у гангліях черепних нервів за межами головного мозку, тільки у випадку нюхового та зорового нерва тіла нейронів розташовуються всередині відповідного органа чуття. Деякі черепні нерви мають кілька сенсорних гангліїв, деякі — один, інші ж не мають жодного. Тіла нейронів автономних рухових нейорнів також розташовуються у гангліях, тоді як соматичних — у ядрах стовбура головного мозку.

Загальні принципи будови та функціонування[ред.ред. код]

Зображення ядер черепних нервів з волокнами, що надходять або виходять з них
Зображення трійчастого вузла
Зображення спірального вузла

Роглядати черепний нерв в контексті тільки нервового стовбура хибно. Черепний нерв – це система, яка складається з власне нерва та ядер, гангліїв, нервових шляхів, стовпів в довгастому мозку, кіркових аналізаторів, які пов'язані з цим нервом.

Ядра[ред.ред. код]

Ядро є сукупністю нейронів, які компактно розташовані серед білої речовини. Кожна сукупність нейронів виконує певні функції, тобто є моторні ядра (складаються з рухових нейронів, що іннервують м'язи), чутливі ядра (переважно другі нейрони чутливого нервового шляху) та вегетативні ядра (в контексті черепних нервів – парасимпатичні). За винятком оптичного, нюхового та термінального нервів, одне або більше ядер є у кожного нерва:

Гангліони[ред.ред. код]

Ганглій (вузол) є гомологом ядра, який винесений за межі ЦНС.

Черепні нерви пов'язані з гангліонами двох типів – чутливими та вегетативними. Перші наявні тільки тоді, коли до складу нерва входять волокна загальної чи спеціальної чутливості, другі – коли є парасимпатичні волокна:

  • Чутливі:
    • Трійчастий гангліон (лат. ganglion trigeminale (інші синоніми:semiulnare, Gasseri)) — містить первинні нейрони в системі трійчастого нерва
    • Спіральний гангліон — пов'язаний із завитковою (слух) частиною завитково-присінкового нерва
    • Вестибулярний гангліон — пов'язаний із присінковою (рівновага) частиною завитково-присінкового нерва
    • Колінчастий гангліон — пов'язанй з лицевим (точніше проміжним) нервом
    • Верхній та нижній вузли під'язикового нерва
    • Верхній та нижній вузли блукаючого нерва
  • Черепні нерви пов'язані з чотирьма вегетативними гангліями голови:

Стовпи довгастого мозку та типи інформації[ред.ред. код]

Не для всіх компонентів нервів існують окремі ядра. Наприклад, VII, IX та X пари черепних нервів несуть чутливі смакові волокна, але закінчуються вони в одному ядрі – ядрі одинокого шляху. Теж саме з трійчастими ядрами та подвійним ядром. Таким чином, в довгастому мозку нейрони ядер та пов'язані з ними волокна (які утворють тракти) утворюють функціональні та анатомічні структури – стовпи (колони). Стовпів є чотири і вони пов'язані з певними видами інформації (аферентною чи еферентною). Окрім того стовпи подібні за організацією до рогів спинного мозку, і також вказують на ембріональний розвиток компонентів нервів (чутливі стовпи розташовані дорсально і виникають з алярної пластинки нервової трубки, а моторні — розташовані вентрально і розвиваються з однойменної пластинки).

Отже, залежно від інформації стовпи пов'язані з чотирьма основними видами інформації (двома чутливими (аферентними) та двома руховими (еферентними)):

  • Чутливі стовпи
    • загальна соматичний стовп (англ. general somatic afferents (GSA)) – стовп утворений трійчастими ядрами та сприймає тактильну, больову та температурну інформацію (забезпечується V, VII, IX та X парами нервів)
    • загальна вісцеральний стовп (англ. general visceral afferents (GVA)) — стовп утворений ядром одинокого шляху, сприймає чутливу інформацію від органів шиї, грудної порожнини, живота, привушної залози (забезпечується IX та X парами нервів)
  • Окрім цих двох основних стовпів та видів інформації, які характерні і для спинномозкових нервів, для черепних нервів розрізняють ще два спеціальних чутливих стовпи (і типи інформацій):
    • спеціальна вісцеральний стовп (англ. special visceral afferents (SVA)) — частина ядра самотнього шляху, яка сприймає смак (так зване «смакове ядро»); забезпечується VII, IX та X парами черепних нервів
    • спеціальна соматичний стовп (англ. special somatic afferents (SSA)) — стовп утворений вестибулярними та завитковими ядрами, пов'язаний з VIII парою нервів (а у тварин з бічною лінією – з нервами, які її іннервують)

Є декілька нюансів пов'язаних з класифікацією інформації. Перше, спеціальна та загальна інформація не різняться за способом аналізу чи утворення. Це є штучний поділ, який склався історично. Друге, такі відчуття як зір та нюх теж відносять до спеціальних чутливих (хоч у нервів, які забезпечують ці чуття ядер нема).

  • Моторні
    • загальний вісцеромоторний стовп (англ. general visceral efferents (GVE)) — стовп утворений всіма парасимпатичними ядрами (III, VII, IX та X пара нервів) та іннервує орагани голови, шиї, грудної клітки, черевної порожнини (виділення слюни, сповільнення серцебиття, спазм бронхів, тощо)
    • загальний соматомоторний стовп (англ. general somatic efferent (GSE)) — стовп, який іннервує м'язи, що утворилися із сомітів і забезпечується окоруховми нервами та під'язиковим нервом

Як і у випадку з аферентними стовпами є спеціальний еферентний стовп:

    • спеціальний соматомоторний (брахіомоторний) стовп (англ. special somatic efferent (SSE)) — забезпечує іннервацію м'язів, що утворилися з глоткових дуг (жувальні, мімічні, м'язи горла); нерви, які йому належать — V, VII, IX та X.

Спеціальна моторна іннервація не відрізняється за своєю суттю від загальної; цей поділ також утворився штучно та історично.

Черепні нерви та гіпотетичні сегменти голови[ред.ред. код]

Будова теоретичного сегмента[ред.ред. код]

Тіло хребетних побудоване за сегментарним типом. Особливо помітна така побудова у спинному мозку, де візуально помітно, що кожен сегмент відповідає за певну частину (сегмент) тіла. Для голови (і головного мозку) визначення сегментів залишається спірним. Спираючись на особливості ембріогенезу (топіку плакод, сомітів, глоткових дух, наявність певної «ромбомерної» сегментизації та їх похідних) можна визначити п'ять теоретичних сегментів голови.

У кожного сегмента теоретично наявні чотири пари нервів з певними компонентами (типами волокон):

  • передня – еферентні (загальні вісцеромоторні або загальні соматомоторні нерви)
  • передньобічна – спеціальні вісцеральні аферентні нерви
  • задньобічна – спеціальні соматичні аференті нерви
  • задня – загальні соматичні афернетні, загальні вісцеральні аферентні, спеціальні соматичні еферентні, загальні вісцеральні еферентні

Не в кожному сегменті наявні усі чотири нерви; деякі нерви, через наявні волокна, виступають у ролі двох нервів теоретичного сегмента.

Сегменти і черепні нерви[ред.ред. код]

Нерви GSA GVA SSA SVA GSE GVE SSE
Оптичний X
Нюховий X
Окоруховий X X
Блоковий X
Трійчастий X X
Відвідний X
Лицевий X X X X
Присінково-завитковий X
Язико-глотковий X X X X X
Блукаючий X X X X X
Додатковий X
Під'язиковий X
Бічної лінії X


Ембріогенез[ред.ред. код]

Глоткові дуги

Під час розвитку нервової трубки (похідне ектодерми, з якої утворюється в подальшому вся ЦНС), її бічна пластинка ділиться на передню, з якої виникатимуть рухові компоненти, та задню (алярної, крилової), з якої виникатимуть чутливі компоненти. Таким чином, моторні (сомато- та вісцеро-) ядра викають у передній пластинці, а чутливі – у задній.

При подальшій диференціації тканин, утворенні трьох шарів та їх ембріональних утворів, черепні нерви у своєму розвитку пов'язані з глотковими дугами, сомітомерами та плакодами з нервовим гребенем.

Нервовий гребінь – це скупчення нейробластів між нервовою трубкою та шкірною ектодермою. З нього (в контексті черепних нервів) утворюються чутливі плакоди (нюхова – для нюхового та лемішево-носового нерва, трійчаста – для трійчастого, октавальна – для присінково-завиткового, язико-глоткова – для язико-глоткового, блукаюча – для блукаючого), з яких утворюватимуться чутливі вузли.

Сомітомери – похідні мезодерми, з яких на голові утворються окорухові м'язи та м'язи язика. З сомітомерами пов'язані III, IV, VI та XII пари черених нервів.

Глоткова дуга – це ембріональне утворення, яке складається з мезенхіми, ззовні покритої ектодермою, а внутрішньо – ендодермою. Глоткових дуг є п'ять; нерв, який пов'язаний з нею, іннервує її похідні.

Класифікація[ред.ред. код]

Отже, в залежності від ембріонального розвитку, анатомічної будови, функцій, топографії існує багато класифікацій черепних нервів.

Насамперед, розрізняють справжні черепні нерви та несправжні – 0, I та II, які розвиваються як вирости головного мозку на периферію. Їхній мієлін (центрального типу) також відмінний від мієліну інших нервів (периферійний тип), що пояснює таке часте залучення цих нервів в патологічний процес при розсіяному склерозі.

Функціонально нерви ділять на три великі групи:

  • рухові (містять тільки соматоматорні та вісцеромоторні волокна) – III, IV, VI, XI та XII пари черепних нервів
  • чутливі (містять тільки чутливі волокна) – 0, I, II та VIII пари черепних нервів
  • змішані (місять волокна обох типів) – V, VII, IX та X пари черепних нервів

Топічно нерви ділять на:

  • нерви кінцевого мозку – 0, I та II пара нервів
  • нерви середнього мозку – III та IV пари нервів
  • нерви моста – V, VI, VII та VII пари нервів
  • нерви довгастого мозку (бульбарні) – IX, X, XI та XII пари нервів

Клінічно нерви (справжні) поділяють на:

  • окорухові нерви – III, IV та VI пари нервів
  • нерви мосто-мозочкового кута – V, VI, VII та VII пари нервів
  • каудальні нерви – IX, X, XI та XII пари нервів

Ембріологічно існує такий поділ нервів:

  • вирости кінцевого мозку – 0, I та II пари черепних нервів
  • нерви глоткових дуг – V, VII, IX, X та XI пари нервів
  • нерви пов'язані з сомітами – III, IV та VI пари нервів
  • нерви пов'язані з міотомами – XII пара черепних нервів

Порівняльна анатомія[ред.ред. код]

Черепні нерви коня

Для всіх хребетних тварин також характерна наявність черепних нервів, у анамніот їх переважно десять пар, тоді як в амніот з'являється XI та XII пари, які еволюціонували від спинномозкових нервів до черепних. Це пов'язано з поступовим розвитком черепа та шийного відділу хребта. Таким чином вони віддалялися від спинного мозку.

Однак, твердження про десять пар в анамніот є хибним (як і про дванадцять в амніот). Насамперед, в анамній розвинуті нерви бічної лінії (різна кількість в різних видів); наявний епіфізіальний нерв, який можна розділити на два нерви; наявний нерв Якобсона; не у всіх видів глибокий очноямковий нерв і його ганглій приєднався до трійчастого нерва. У амніотів теж є термінальний нерв та нерв Якобсона.

Спільні нерви[ред.ред. код]

Серед «канонічних» дванадцяти пар черепних нервів у анамній знаходять десять відповідних (XI та XII пари є складовою X пари). Решту десять пар мають лише деякі незначін модифікації. Так, у сламандр наявних окремий глибокий очноямковий нерв (у більшості тварин він разом зі своїм вузлом об'єднався з першою гілкою трійчастого нерва). У акул наявна четверта гілка тірйчастого нерва – поверхневий очноямковий нерв. Невеликі модифікації пов'язані з окоруховими м'язами, кількість яких різниться у різних видів та класів. В більшості випадків III пара іннервує медіальний, нижній та верхній прямі м'язи та верхній нижній косий м'яз. IV пара іннервує верхній косий м'яз. VI пара іннервує зовнішній прямий м'яз. У міксин відсутні м'язи ока, а у мурен відсутній медіальний прямий м'яз – це відбивається на кількості та функції нервів. Окрім очей ці нерви відповідають за рухи повік. Зазвичай рухати можливо тільки верхню повіку, але у анамній рхаються обидві: верхня іннервується III парою черепних нервів, а нижня – V (трійчастим нервом). В амфібій, птахів, плазунів та деяких ссавців (зайці, кролі) наявна «третя» повіка. В ящірок та птахів вона іннервується VI парою (основний нерв, іннервує м'яз-втягувач очного яблука) та III парою (додатковий, іннервує квадратний м'яз). У крокодилів та черепах III нерв теж допоміжний, але іннервує інший м'яз (пірамідний)

Епіфізіальний нерв[ред.ред. код]

Окрім оптичного нерва у багатьох хребетних є ще один світлосприймаючим нерв. Це епіфізіальний нерв, який прямує до епіфізу. Однак це світлосприйняття не використовується для візуального аналізу в ЦНС, а забезпечує регулювання циркадних ритмів.

Нерв складається з немієлінізованих волокон і онтогенитично дуже подібний до оптичного нерва, тобто теж є відростком переднього мозку на периферію. Саме тому багато авторів не вважають його нервом, а лише нервовим шляхом.

Сам епіфізіальний нерв може бути розділений на пінеальний та власне епіфізіальний нерви. Поділ залежить від будови епіфізу: у деяких тварин окім пінеальної залози наявний ще світлочутливий парієтальний орган («третє око»). У міног, кісткових риб, амфібій та плазунів (окрім алігаторів) наявні обидві частини, тому нерви в них два. У хрящових риб, алігаторів наявна лише одна чатсина, тому нерв в них один. У птахів і ссавців нерв або сильно редукований, або відсутній.

Нерви бічної лінії[ред.ред. код]

Докладніше: Бічна лінія

У анамніотів окрім загальних для всіх хребетних органів відчуттів є ще бічна лінія, яка забезпечує електрорецепцію та механорецепцію, що дозволяє краще орієнтуватися у водному середовищі. Нервовий апарат бічної лінії складається з нервів бічної лінії, чиї дендрити закінчуються в нейромастах – механічних рецепторах бічної лінії – та ампулярних чи горбкових рецепторах (це електрорецептори бічної лінії).

Зазвичай цих нервів є шість і вони поділяються на дві групи: передвушна (розміщена між трійчастим та лицевим нервами) та післявушна (розташована між язико-глотковим та блукаючим нервами). До першої групи належать передньозадній нерв бічної лінії, задньозадній нерв бічної лінії та вушний нерв бічної лінії. До другої групи відносять середній нерв бічної лінії, надскроневий нерв бічної лінії та задній нерв бічної лінії. У деяких тварин, наприклад в амбістом, відсутній вушний нерв.

Окрім сполучення з рецепторами нерви дають комунікативні гілки до інших нервів: очні та щічні гілки задньозаднього нерва до перших двох гілок трійчастого нерва, передньозадній нерв разом з лицевим формує під'язиконижньощелепний стовбур.

Центральні закінчення нервів прямують до структур мозочка.

Список черепних нервів людини та їх функції[ред.ред. код]

У людини, як і у решти амніот, наявні тринадцять пар черепних нервів – дванадцять «класичних» та термінальний нерв:

Назва нерва Чутливі /Рухові волокна[a 1] Шлях Функція
0, N Термінальний
(лат. nervus terminalis)
Чутливі Починається від носової перегородки та прямує до термінальної пластинки головного мозку поруч з нюховим нервом Фукція до кінця нез'ясована; вважається, що відповідає за сприйняття феромонів і таким чином впливає на сексуальну поведінку
I Нюховий
(лат. nervus olfactorius)
Чутливі Починається із нюхових рецепторів носа, нервові волокна через отвори в решітчастій кістці піднімаються до нюхових цибулин, звіки починається нюховий тракт, що проходить до первинної нюхової кори. Передача інформації від рецепторів нюху.
II Зоровий
(лат. nervus opticus)
Чутливі Починається у сітківці ока, пучки волокон від кожного ока прямують до головного мозку, де частково перетинаються, утворюючи зорове перехрестя, і продовжуються як зоровий тракт до таламуса. Від таламуса починається зорова променистість, що складається із волокон, направлених до первинної зорової кори у тім'яній частці півкуль. Передача інформації від паличок та колбочок.
III Окоруховий
(лат. nervus oculomotorius)
Рухові Починається у вентральній частині середнього мозку, проходить через верхню очноямкову щілину, після чого розгалужується на кілька гілок, що іннервують різні м'язи. Соматичні рухові волокна іннервують чотири м'язи, що забезпечують рух очей: нижній косий, нижній, медіальний і верхній прямі. Парасимпатичні рухові волокна іннервують м'яз-звужувач зінниці та війковий м'яз, що регулює опуклість кришталика. Містить також аферентні нервові волокна від пропріорецепторів м'язів, що іннервуються цим нервом.
IV Блоковий
(лат. nervus trochlearis)
Рухові Починається у дорзальній частині середнього мозку, прямує вперед до верхньої очноямкової щілини, через який проходить разом із окоруховим нервом. Соматичні рухові волокна іннервують верхній косий м'яз ока, також містить аферентні нервові волокна від пропріорецепторів цього м'яза.
V Трійчастий
(лат. nervus trigeminus)
Чутливі та рухові Очний нерв (V1) (лат. nervus ophthalmicus) — гілка трійчастого нерва, що починається від верхньої частини обличчя, проходить через верхню очноямкову щілину і прямує до мосту. Передає сенсорну інформацію від верхньої частини обличчя, верхніх повік, носа, слизової оболонки носової порожнини, рогівки та слізних залоз.
Верхньощелепний нерв (V2) (лат. nervus maxillaris) — гілка трійчастого нерва, що починається від середньої частини обличчя і прямує до мосту через круглий отвір клиноподібної кістки. Передає сенсорну інформацію від слизової оболонки носової порожнини, піднебіння, верхніх зубів, верхньої губи, щік, нижніх повік.
Нижньощелепний нерв (V3) (лат. nervus mandibularis) — гілка трійчастого нерва, що починається у нижній частині обличчя і прямує до мосту через овальний отвір клиноподібної кістки Передає сенсорну інформацію від нижньої частини обличчя, підборіддя, передньої частини язика (крім смакових цибулин), нижніх зубів. Рухові волокна іннервують жувальні м'язи.
VI Відвідний (лат. nervus abducens) Рухові Проходить від нижньої частини мосту до ока через верхню очноямкову щілину. Містить соматичні рухові волокна, що іннервують латеральний прямий м'яз ока, а також чутливі волокна від пропріорецепторів цього м'яза.
VII Лицевий
(лат. nervus facialis)
Чуливі та рухові Відходить від мосту, входить до скроневої кістки через внутрішній слуховий прохід, деяку відстань проходить всередині кістки, після чого виходить через шило-соскоподібний отвір і розгалужується, іннервуючи бокові частини обличчя Соматичні рухові волокна іннервують мімічні м'язи, рухові волокна парасимпатичної нервової системи іннервують слізні залози, залози носової порожнини та піднебіння, підщелепні та під'язикові слинні залози. Чутливі волокна передають інформацію від смакових бруньок двох передніх третин язика.
VIII Присінково-завитковий
(лат. nervus vestibulocochlearis)
Чутливі та рухові Присінковий та завитковий нерви починається від волоскових клітин апарату рівноваги та слухового апарату внутрішнього вуха відповідно, проходять через внутрішній слуховий прохід, зливаються в один присінково-завитковий нерв, що входить до мозку на межі між мостом та довгастим мозком. Передає сенсорну інформацію від органів слуху та рівноваги. Також містить чутливі волокна, що іннервують зовнішні волоскові клітини внутрішнього вуха.
IX Язико-глотковий
(лат. nervus glossopharyngeus)
Чутливі і рухові Починається від довгастого мозку, через яремний отвір прямує до горла Соматичні рухові волокна іннервують верхні м'язи глотки, парасимпатичні еферентні волокна — привушні слинні залози. Чутливі волокна передають інформацію від смакових рецепторів та загального чуття (дотику, тиску, болю) від глотки і задньої третини язика, хеморецепторів каротидного тільця і барорецепторів каротидного синусу.
X Блукаючий
(лат. nervus vagus)
Чутливі і рухові Починається у довгастому мозку, виходить із черепа через яремний отвір, після чого його гілки розгалужуються в область шиї, горла, та тулуба. Єдиний із черепних нервів, що виходить за межі голови і шиї. Соматичні рухові волокна іннервують м'язи глотки та гортані, більшість еферентних волокон парасимпатичні, вони передають нервові імпульси до серця, легень та органів черевної порожнини. Чутливі волокна доносять інформацію від органів черевної та грудної порожнини, барорецепторів дуги аорти, хеморецепторів каротидного та аортального тілець, смакових рецепторів задньої частини язика.
XI Додатковий
(лат. nervus accessorius)
Рухові Утворений двома корінцями: черепномозковим, що відходить від довгастого мозку, та спинномозковим, що відходить від верхньої частини (C1—C5) спинного мозку. Спинномозковий корінець входить у череп через великий отвір, об'єднується із черепномозковим у єдиний додатковий нерв, який після виходу із черепа через яремний отвір знову ділиться на дві гілки: черепномозкова приєднується до блукаючого нерва, а спинномозкова іннервує великі м'язи шиї. Черепномозкова гілка іннервує м'язи глотки, гортані та м'якого піднебіння, сипнномозкова — трапецієподібний та грудинно-ключично-соскоподібний.
XII Під'язиковий
(лат. nervus hypoglossus)
Рухові Починається рядом корінців у довгастому мозку, виходить із черепа через канал під'язикового нерва і прямує до язика. Іннервує м'язи язика, котрі забезпечують перемішування їжі, ковтання та утворення звуків під час мовлення.
  1. Чутливі волокна пропріорецепторів не беруться до уваги

Клініка[ред.ред. код]

Обстеження та діагностика[ред.ред. код]

Таблиця Головіна-Сівцева для визначення готроти зору
Відхилення язичка при ураженні блукаючого нерва
Відхиляння язика при ураженні під'язикового нерва

Кожен нерв виконує специфічну функцію, яку перевіряють для визначення правильного фукціонування нерва та відсутності ураження. Тестування виконується в порядку, який відповідає номеру черепного нерва. У разі знаходження порушення воно диферинціюється з всіма можливими, які, однак, пов'язані з ураженням інших відділів нервової системи. Нижче наведені тести для кожного нерва:

  • Оскільки нюховий нерв відповідає за сприйняття запахів, то для його перевірки пацієнта просять закрити одну ніздрю, а до іншої підносять подразник (запах). Хворий має вказати, який запах він відчуває. Не можна використовувати речовини, накшталт аміаку чи бензину. Порушення, які можуть знайти – аносмія (втрата нюху), гіпосмія (зниження нюху), гіперосмія (підвищення нюху).
  • Для дослідження функціонування зорового нерва використовують таблиці Головіна-Сівцева (визначення гостроти зору), поля зору (периметроскопія), таблиці Рабкіна (кольоросприйняття), дослідження очного дна та диску зорового нерва, перевірка зіничного рефлексу (також для окорухового нерва). Можливі порушення – амавроз, амбліопсія, геміанопсія, порушення кольоросприйняття, скотоми, застійні диски.
  • Щоб дослідити фукцію окорухового нерва насамперед звертають увагу на позицію очного яблука; якщо наявна зовнішня косина, це може вказувати на порушення іннервації цим нервом. Також звертають увагу на повіку (чи наявний птоз – її опущення). Також перевіряють реакцію зіниці на світло, акомодацію, рухи очима. Можливі порушення – зовнішня косина, анізокорія (внаслідок нечутливості до світла), відсутність акомодації, птоз і двоїння при погляді в протилежний до ураження бік.
  • Якщо уражений блоковий нерв, людина не може направити око вниз і латерально, також виникатиме двоїння
  • При дослідженні трійчастого нерва первіряють поверхневу та глибоку чутливості, рефлекси, ланкою якого є трійчастий нерв (набрівний, підборідний, корнеальний, кон'юнктивальний), жувальні рухи. Тактильну чутливість перевіряють ваткою в зонах іннервації гілок нерва і в зонах Зельдера, больову – завдяки гострому предмету і в тих самих зонах. Пацієнта просять зціпити зуби, порухати нижньою щелепею. Можливі порушення – анастезія, гіпестезія, гіперстезія, біль, відсутність жувальних рухів, тризм.
  • Відвідний нерв забезпечує рух ока назовні. Саме цю функцію тестують при перевірці нерва. Можливі порушення — двоїння, внутрішня косина.
  • Лицевий нерв містить і чутливі, і рухові, і парасимпатичні волокна. Перевіряють загальну чутливість вушної мушлі (аналогічно до трійчастого нерва); смакову чутливість перевіряють наносячи на язик певний смаковий подразник (солодке, гірке, кисле, солене); просять пацієнта усміхнутися, зімкнути очі — перевіряють функцію мімічних м'язів; перевіряється слух (функція стремінцевого м'яза, який іннервується нервом); тест Ширмера для перевірки іннервації слізної залози, перевірка слиновиділення. Можливі порушення – агевзія, лицеві парези або паралічі, гіперакузія
  • Слух і рівновага залежать від присінково-завитикового нерва. Для превірки слуху лікар може прошепотіти слово чи речення, а пацієнт має повторити за ним; проводять тест Рінне, тест Вебера; лікар спостерігає за ходьбою пацієнта, стійкісю в позі Ромберга, поводиться тест Міттельнаєра. Можливі порушення – гіпо- або гіперакузія, атаксія (з ністагмом), повна глухота.
  • Дев'ятий та десятий нерви перевіряються одночасно. Перевіряють стан м'якого піднебіння, просять пацієнта ковтнути, говорити, прислуховуються до голосу пацієнта (чи він не хрипкий), перевіряють глотковий рефлекс. Можливі порушення: звисання піднебіння (половини або тотальне звисання), порушення ковтання, хриплість голосу.
  • Тестування додатковго нерва полягає в просьбі до пацієнта повернути голову в бік, підняти плечі, тобто перевірити іннервацію цих м'язів. У випадку порушення рухи будуть обмежені або відсутні.
  • Щоб перевірити функцію під'язикового нерва пацієнта просять висинути язик (в нормі висувається по середній лінії), дивляться на стан язика (відсутність чи наявність атрофій, фасцикуляцій).

Захворювання[ред.ред. код]

Нейропатії та невралгії[ред.ред. код]

Під нейропатією розуміють будь-який (запальний (неврит) та незапальний) процес в стовбурі нерва, який веде до погіршення або випадіння іннервації цим нервом та больових відчуттів. При цьому причинами запалення можуть бути найрізноманітніші чинники: бактерії, віруси (герпевіруси), травматичні ушкодження, фізичні чинники (наприклад, переохолодження чи стиснення нерва), радіація, пухлини. Як вже було сказано, неврит веде до випадіння іннервації нерва: при невриті лицевого нерва випадатиме міміка обличчя, порушуватиметься функції слюнних та слізних залоз. При невриті присінково-завиткового нерва – випадитиме слух, погіршуватиметься координація та рівновага.

Незапальними причинами нейропатії можуть бути демілінізуючі захворювання (такі як розсіяний склероз), метаболічні хвороби (цукровий діабет).

Невралгія – це стан, при якому у зоні іннервації чутливого нерва виникає сильний біль. Найчастішим захворюванням цього типу є невралгія трійчастого нерва. При ній виникатиме пекучий різкий біль в ділянці іннервації трійчастого нерва. Язико-глоткова невралгія проявлятиметься болями в ділянці глотки, мигдаликів, язика, тобто в зоні іннервації однойменного нерва. Інколи в процес залучаються тільки окремі гілочки нервів.

Інсульти[ред.ред. код]

Оскільки окрім стовбуру в систему нерва входять шляхи в ЦНС, ядра та кіркові центри, то їх ушкодження також проявлятиметься випадінням іннервації. Якщо геморагічний чи ішемічний інсульт трапляється в ділянці стовбура і впливає на ядра, то нерв може бути залучений до альтернуючого синдрому – випадіння функції певного черепного нерва на стороні ураження та паралічі чи парези на протилежній стороні на тілі. Якщо інсульт трапляється в ділянці внутрішньої капсули чи променистого вінця, то випадатиме уся чутливість та моторика на протилежньому до сторони ураження боці, в тому числі і та, що забезпечується черепними нервами. При ураженні кіркового аналізатора, якщо ушкодження розташоване в ділянці, яка сприймає інформацію від черепних нервів, випадатиме їх функція.

Історія відкриття та найменування[ред.ред. код]

Відкриття[ред.ред. код]

Античний час та Середньовіччя[ред.ред. код]

Клавдій Гален
Андреас Везалій
Самуель Томас Зьоммерінг

Вважають, що вже Герофіл розрізняв деякі черепні нерви (точно відомо, що він описав оптичний нерв, але назви не дав і вважав, що це не нерв, а канал (poroi)). Однак перші документальні описи черепних нерів знаходять в працях Клавдія Галена. Він описав (але не дав сучасної назви) сім пар черепних нервів. За черепні нерви він визнавав не тільки власне черепні нерви, але й корінці трійчастого нерва:

  • I – оптичний;
  • II – окоруховий;
  • III – чутливий корінець трійчастого нерва;
  • IV – моторний корінець трійчастого нерва;
  • V – лицевий нерв + вестибуло-кохлеарний нерв;
  • VI язико-глотковий нерв + блукаючий нерв + додатковий нерв;
  • VII – під’язиковий нерв

Нюховий нерв він не вважав нервом, а лише відростком мозку.

Також він класифікував чутливі та рухові нерви: перші були «м’якими», другі – «твердими».

Така система класифікації зберігалася дуже довго, аж до початку Ренесансу. Цьому сприяло декілька факторів: розтини людських тіл були заборонені як у Римській імперії, так і під час Середньовіччя, Гален мав дуже великий авторитет у світі тогочасної медицини, Церква пильно стежила за наукою, а зі створенням інквізиції збільшила свій вплив.

Після загибелі Римської імперії центр наукових пошуків змістився на Близький Схід. Однак, праці Галена використовувалися і тут, тому класифікація черепних нервів залишалася незмінною.

Новий час[ред.ред. код]

Зміни настали з приходом епохи Відродження, коли почався збільшуватися доступ до тіл і можна було превірити вірність старих ідей.

Перша, відмінна від Галенової, класифікація була створена Алессандро Бенедетті у його Historia corporis humani 1502 року. Так VII нерв Галена став II у його класифікації, нюхова цибулина та нюховий тракт стали III парою черепних нервів, окоруховий та зоровий нерв утворювали I пару черепних нервів.

Андреас Везалій у своїй De humani corporis fabrica (1543) теж дещо змінив класифікацію нервів: два корінця трійчастого нерва утворювали III пару черепних нервів, IV парою ставала піднебінна гілка верхньощелепного нерва. Інші нерви були на тих позиціях, що і у Галена. Також Везалій був першим, хто описав відвідний та блоковий нерви, однак вважав їх частиною окорухового нерва.

Вклад у розуміння будови та галуження нервів зробив Фаллоппій, який описав усі три сучасні гілки трійчастого нерва, лицевий канал скроневої кістки та барабанну струнну.

Перша класифікація, яка вийшла за межі семи нервів стала класифікація Вілліса у його праці Cerebri anatome (1664). Він виділяв такі нерви:

  • I пара – нюхові тракт та цибулина
  • II пара – оптичний нерв
  • III пара – блоковий нерв
  • IV пара – трійчастий нерв
  • V пара – відвідний нерв
  • VII пара лицевий нерв + слуховий нерв
  • VIII пара – язико-глотковий нерв + блукаючий нерв + додатковий нерв
  • IX пара – під’язиковий нерв

Робота Вілліса була дуже популярною в Європі. Користуючись нею голандський хірург Годефрой Бідлоо описав вже 11 черепних нервів: окремо описав язико-глотковий, блукаючий та додатковий нерви. Однак ця класиікація не набула особливої популярності і до Зьомерінгі користувалися класифікацією Вілліса.

Остання класифікація (сучасна) належить Самуелю Томасу Зьоммерінгу, який у 1778 році описав усі 12 черепних нервів та розставив їх згідно сучасної класифікації. Саме така класифікація була прийнята за стандарт під час затвердження BNA у 1895 році. Незмінною вона залишилася і при прийнятті PNA (1955) та при затвердженні останньої анатомічної термінології в Ріо-де-Жанейро у 1997 році.

Однак, у 1878 році Фрітіш описав знайдений у риб найростральніший нерв, який згодом назвали термінальним. У 1905 році досліди де Врієса на людських ембріонах, а у 1914 (за іншими даними у 1913) – досліди Бруковера та Джонстона на дорослих підтвердили наявність цього нерва у людини. Оскільки усі нерви вже мали своє число від I до XII від отримав неримський символ «0», або римський «N».

Історія найменувань нервів[ред.ред. код]

Нерв Етимологія назви Вперше названий Науковець, який дав назву Причина назви
Термінальний нерв лат. nervus terminalis від лат. terminalis – крайній 1905 PSM V82 D208 William Albert Locy.png

Альберт Вільям Лосі

Нерв спочатку був названий додатковим нюховим, однак через не вивчену ще функцію його назву змінили на термінальний, через близькість до термінальної пластинки головного мозку
Нюховий нерв (лат. nervus olfactorius) класичне лат. olfacere – нюхаю, посткласичне olfactorius (два суфікси -tor (суфікс, який вживається в субстантивованих прикмениках) та -ius (вказує на приналежність до функції)) 1651 Thomas bartholin.jpg

Томас Бартолін

Нерв отримав свою назву через зв’язок з функцією нюху
Зоровий нерв (лат. nervus opticus) від дав.-гр. ὀπτικός (optikos) точно не відомо; Гален надає інформацію, що деякі його сучасники називали нерв оптичним ???? Нерв названий так, через приналежність до фукції зору
Окоруховий нерв (лат. nervus oculomotorius) посткласичне латинське слово, комбіноване з двох слів: oculus – око та motore – рухаю; також додані два суфікси: -tor та -ius 1783 Йоган Пфеффінгер Названий так, через свою функцію (іннервує м’язи очного яблука і, таким чином, рухає ним)
блоковий нерв (лат. nervus trochlearis) від trochlea – блок 1670 Вільям Молінс Нерв названний через те, що він іннревує верхній косий м'яз, який через свій перегин, нагадує блок
Трійчастий нерв (лат. nervus trigeminus) від лат. trigeminus – потрійний 1732 Jacob Winsløw.jpg

Якоб Вінслов

Назву отримав через свою форму: основний стовбур, який виходить з мосто-мозочкового кута, ділиться на три масивні гілки
Відвідний нерв (лат. nervus abducens) від лат. abducere – відводити, з додаванням суфікса -ens, характерного для недоконаних дієприкметників 1778 Wendelin Moosbrugger, Samuel Thomas Soemmerring, 1813 aus A.jpg

Самуель Томас Зьоммерінг

Нерв отримав назву через функцію, яку забезбечує, а саме відведення ока назовні
Лицевий нерв (лат. nervus facialis) від лат. faciei – обличчя; посткласичне facialis – те, що відноситься до обличчя 1778 Wendelin Moosbrugger, Samuel Thomas Soemmerring, 1813 aus A.jpg

Самуель Томас Зьоммерінг

Свою назву нерв отримав через іннервацію мімічних м'язів обличчя, свою «приналежність» до обличчя
Проміжний нерв (лат. nervus intermedius)

частина лицевого нерва

від (лат. intermedius) – проміжний 1778 Henricus Augustus Wrisberg.jpg

Генріх Август Врізберг

Через близьке розташування лицевого та присінково-завиткового нервів їх дового вважали одним нервом; в цьому випадку проміжний нерв розглядався як єднальна гілочка між ними, тобто проміжна
Присінково-завитковий нерв (лат. nervus vestibulo-cochlearis) від (лат. vestibulum) – присінок;

від (лат. cochlea) – завиток, закрутка та суфікс -ar

1961 Колегія на перегляді PNA Назва пішла від двох анатомічних структур, з якими нерв комунікує у внутрішьому вусі
Язико-глотковий нерв (лат. nervus glossopharyngeus) від дав.-гр. γλῶσσα (glossa) – язик та від дав.-гр. φάρυγξ (pharynx) – глотка, горло 1753 Albrecht von Haller 1736.jpg

Альбрехт фон Галлер

Назва пішла від того, що анатомісти, які досліджували нерв, описували, що він вплітається в глотку та корінь язика
Блукаючий нерв (лат. nevus vagus) від лат. vagus – блукаючий, подорожуючий, розповсюджений 1651 Thomas bartholin.jpg

Томас Бартолін

Назву отримав через своє величезне галуження в тілі людини
nervus accesorius) від посткласичного латинського слова accesorius – додатковий 1666 Thomas Willis ODNB.jpg

Томас Вілліс

Через близьке розміщення до блукаючого та гілочки до нього розглядався як «додаток» до сучасної X пари
Під'язиковий нерв (лат. nervus hypoglossus) від дав.-гр. γλῶσσα (glossa) – язик та з додаванням префікса hypo- – під- 1732 Jacob Winsløw.jpg

Якоб Вінслов

Характеризує відношення до фукції язика та анатомічне розміщення

Мнемоніка[ред.ред. код]

Для запам'ятовування черепних нервів часто використовуються менмонічні техніки, наприклад порядок черепних нервів українською мовою можна запам'ятати використавши речення (перші букви слів відповідають першим буквам назв нервів):

  • Наш звір обов'язково буде тут валятись, лякаючи перехожих, як бегемот дрімаючих птахів.

Для запам'ятовування головних функцій (S — sensory, чутливий, M — motor, руховий, B — both, обидві функції) черепних нервів можна використати англійське речення:

  • Some say marry money, but my brother believes big brains matters most.

Джерела[ред.ред. код]

  • Неттер Ф. (2004). У Чайковський Ю.Б. Атлас анатомії людини [Цегельский А.А.]. Львів: Наутілус. с. 592. ISBN 966-95745-8-7. 
  • Marieb EN, Hoehn K (2006). Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. ISBN 978-0805359091. 
  • Hickman CP Jr., Roberts LS, Larson A (2001). Integrated principles of zoology (вид. 11th). McGraw-Hill Higher Education. ISBN 0–07–290961–7.