Пінкензон Абрам Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пінкензон Абрам Володимирович
Народився 5 грудня 1930(1930-12-05)
Бєльці, Бессарабія, Румунія
Помер листопад 1942 (11 років)
Усть-Лабінська, Краснодарський край, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність піонери-герой, розстріляний німцями, музикант
Учасник німецько-радянська війна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пінкензон.
Пам'ятник у місті Усть-Лабінськ

Абрам Володимирович (Муся) Пінкензон (5 грудня 1930, Бєльці, Бессарабія, Румунія — листопад 1942, Усть-Лабінська, Краснодарський край, СРСР) — піонер-герой, розстріляний німцями.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син лікаря-хірурга[1] Володимира Борисовича (Вольфа Берковича) Пінкензона (1900—1942)[2] та його дружини Фейги Мойсеївни (Ушер-Мойшевни) Стопудіс (1904—1942), уродженки Кишинева[3]. Його пращур Яків Львович Пінкензон, один із засновників медичної династії Пінкензонів, був найпершим лікарем Бєльцької земської лікарні з моменту її створення у 1882 році. Прадід, Шая Вігдорович Стопудіс, був кишинівським купцем першої гільдії, лісозаготівельником та орендарем, якому належали тютюнова фабрика, прибуткові будинки в Кишиневі та вотчини в Ізмаїльському повіті[4][5].

З дитинства вчився грати на скрипці, і коли йому було п'ять років, місцева газета вже писала про нього як про скрипача-вундеркінда.

У 1941 році Володимир Пінкензон отримав направлення у військовий госпіталь у станиці Усть-Лабінській. Влітку 1942 року станицю зайняли німецькі війська, до того ж настільки стрімко, що госпіталь не встигли евакуювати. Незабаром сім'ю Пінкензонів заарештували як євреїв. Разом з іншими засудженими на смерть їх вивели на берег Кубані, куди зігнали мешканців з усієї станиці. Солдати розставляли засуджених уздовж залізної огорожі перед глибоким ровом[6]. Перед розстрілом Муся заграв на скрипці «Інтернаціонал»[прим. 1] і одразу був убитий[7].

Після німецько-радянської війни подвиг Мусі Пінкензона став широко відомий спочатку через статті у центральній пресі та радіопередачі. Зокрема, в 1945 році інформація про його вчинок та загибель була опублікована в газеті «Правда»[7][8]. А потім вона була підхоплена не тільки в багатьох куточках СРСР, а й у Європі та Америці. На місці розстрілу скрипаля було встановлено обеліск[9], який наприкінці 1970-х років було замінено на бетонну пам'ятку.

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

  • Ім'я Мусі Пінкензона носила піонерська дружина школи № 1 міста Усть-Лабінська[10], в ній діє експозиція про відважного уродженця Бессрарабії. На школі встановлена меморіальна дошка пам'яті Мусі з написом: «У цій школі навчався герой-піонер Муся Пінкензон. Розстріляний гітлерівськими фашистами у січні 1943 року». [11]
  • Письменник Саул Іцкович (1934—1988) написав про нього книги «Муся Пінкензон» (видавництво Малюк, 1967)[12] з серії « Піонери-герої» (згодом ця книга була перекладена декількома мовами[13]) та «Розстріляна скрипка».
  • За мотивами подвигу Мусі Пінкензона в СРСР було поставлено мультфільм « Скрипка піонера» (Союзмультфільм, 1971, режисер Борис Степанцев, автор сценарію Юрій Яковлєв, оператор Михайло Друян. 8 хв.).
  • Колишній провулок Пушкіна в молдавському місті Бєльці з 2007 року носить його ім'я[14], а на нещодавно збудованому общинному будинку «Хесед Яаків» розміщено меморіальну дошку.
  • У провулку на вулиці Руставелі у місті Тбілісі (Грузія) близько 34-го будинку встановлено пам'ятник Мусі Пінкензону.

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі
  1. ↑ До 1944 року «Інтернаціонал» був гімном СРСР.
Джерела
  1. ↑ Каменкович, 1975, с. 78.
  2. ↑ Свидетельские показания племянника в музее Яд-Вашем (Иерусалим). Архів оригіналу за 16 лютого 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  3. ↑ Владимир Бровко «Дети войны». Архів оригіналу за 16 лютого 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  4. ↑ Особняк с вензелем. Архів оригіналу за 16 лютого 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  5. ↑ Доходный дом братьев Стопудисов. Архів оригіналу за 16 лютого 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  6. ↑ Каменкович, 1986.
  7. ↑ а б Альтман И. А. Жертвы ненависти. Холокост в СССР, 1941—1945 гг. — М. : Фонд «Ковчег», 2002. — С. 315. — (Анатомия Холокоста) — 2000 прим. — ISBN 5-89048-110-X.
  8. ↑ Кононенко, 1945.
  9. ↑ Первоначальный вид обелиска Мусе Пинкензону. Архів оригіналу за 4 січня 2014. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=1 (довідка)
  10. ↑ в 2000-х сама школа была названа в честь А. В. Суворова
  11. ↑ Каменкович, 1975, с. 76.
  12. ↑ Инесса, 2003
  13. ↑ Стенографический отчет, Volume 6. — Советский писатель, 1976. — С.334-335
  14. ↑ Виктория Воронцова (30 липня 2015). В память о маленьком скрипаче-герое - переулок М. Пинкензона. Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 28 липня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Гершон Шапіро . Нариси єврейського героїзму. -Київська єврейська міська громада, 1994. - ISBN 978-5-7707-6643-1. — С. 397
  • Виховання школярів, Volumes 7-8. — Вид-во Просвітництво, 1972.
  • Григорьева И. Жизнь и смерть семьи Пинкензон. — Сельская новь. — 2014. — 21 червня.
  • Расстрелянная скрипка : Повесть : [Для мл. шк. возраста] / Саул Ицкович; Пер. с рус. Г. Блэнару; [Худож. Э. Майденберг]. — Кишинёв : Лит. артистикэ, 1986. — 61 с.
  • Ицкович С. Н. Муся Пинкензон. — М. : Малыш, 1969. — 32 с. — (Пионеры-герои).
  • Ицкович С. Н. Муся Пинкензон. — М. : Малыш, 1980. — 26 с. — (Пионеры-герои). — 150 000 екз.
  • Каменкович И. И. Ночь плачущих детей. — Издание второе, дополненное. — Азербайджанское государственное издательство, 1970. — С. 75—79.
  • Каменкович И. И. Жить воспрещается : рассказы, очерки и повесть. — Гянджлик, 1975. — 184 с.
  • Каменкович И. И. Жить воспрещается : рассказы, очерки и повесть. — Гянджлик, 1986.
  • Кононенко Е. Слава советским детям!. — Правда. — 1945. — № 121 (9892) (21 травня). — С. 3.
  • Сидорчик А. Музыка как оружие. Последний концерт Муси Пинкензона. — Аргументы и факты. — 2014. — 31 березня.

Посилання[ред. | ред. код]

Про Мусю Пінкензона. Свідчення очевидців на YouTube

́

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пінкензон_Абрам_Володимирович&oldid=38556890