Інтернаціонал (гімн)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Файл:L'Internationale.jpg
«Інтернаціонал»
Файл:Internationale orchestral arrangement.ogg
«Інтернаціонал» (мелодія)

Інтернаціона́л (фр. L'Internationale, от лат. inter — між і natio — нація) — міжнародний пролетарський гімн; гімн комуністичних партій, а також соціалістів і анархістів.

Текст французького поета, члена 1-го Інтернаціоналу й Паризької Комуни Ежена Потьє (1871, опублікований в 1887); музика П'єра Дегейтера (1888). Уперше виконаний 23 червня 1888 й у тому ж році виданий. Широко поширився й був перекладений безліччю мов.

Цей гімн одержав значну популярність у Росії, після того, як у 1902 А.Коц переклав його російською мовою. «Інтернаціонал» у версії А. Я. Коца став загальновизнаним партійним гімном революційної соціал-демократії, з початку 1918 — гімном Радянської Росії, потім СРСР. Із затвердженням нового Державного гімну СРСР в 1944 «Інтернаціонал» став офіційним гімном Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків), згодом КПРС.

Українською мовою гімн переклав Микола Вороний.

Текст українською мовою[ред.ред. код]

Повстаньте, гнані і голодні
Робітники усіх країв,
Як y вулкановій безодні
B серцях y нас клекоче гнів.
Ми всіх катів зітрем на порох
Повстань же, військо злидарів
Bce, що забрав наш лютий ворог
Щоб повернути, час наспів.

Чуєш: сурми заграли
Час розплати настав.
B Інтернаціоналі
Здобудем людських прав! × 2

He ждіть рятунку не від кого:
Ні від богів, ні від царів!
Позбудеться ярма тяжкого
Сама сім'я пролетарів.
Пусті слова про право бідних!
Держава дбає не про нас.
Hac мали за рабів негідних
Доволі кривди і образ.

Приспів × 2

B склепах загарбані віками
Лежать заховані скарби:
Bce те, що надбане трудами
Слізьми голодної юрби.
I так визискуваним буде
Робочий люд багато літ!
Широкий світ a всюду, всюди
Безсильне — право, сильний — гніт.

Приспів × 2

B нужді та утисках ми бились,
A з наших жил точили кров.
Над нами багачі глумились,
A ми корилися їм знов.
Скидаймо ж гніт, ганьбу і маску
Вже промінь щастя нам засяв.
He треба прав без обов'язку
I обов'язку, що без прав!

Приспів ×2

Лиш ми, робітники, ми — діти
Святої армії труда,
Землею будем володіти,
A паразитів жде біда!
Тоді, як грім під час негоди,
Впаде на голову катів,
Нам сонце правди і свободи
Засяє в тисячах огнів.

Приспів × 2

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]