Піщана ефа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Піщана ефа
Піщана ефа
Піщана ефа
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Serpentes
Родина: Гадюкові
Рід: Ефа
Вид: Піщана ефа
Біноміальна назва
Echis carinatus
(Schneider, 1801)
Синоніми
Pseudoboa carinata
Echis multisquamatus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Echis carinatus
ITIS logo.jpg ITIS: 634967
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 40353
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Echis carinatus

Піщана ефа (Echis carinatus) — отруйна змія з роду Ефа з родини Гадюкові. Має 5 підвидів. Інша назва «середньоазійська ефа».

Опис[ред.ред. код]

Загальна довжина досягає 87 — 90 см. Голова дуже велика, різко позначене шийне перехоплення. Морда закруглена. Луска спини з різко виступаючими реберцями. Навколо середини тулуба є 34 — 40 рядків луски. Черевних щитків: 169 — 199. Підхвостових щитків: 27 — 38. Хвіст короткий. З боків тіла проходять 5 — 7 рядків дрібної та вузької луски, спрямованих косо вниз і наділені зубчастими реберцями.

Зверху забарвлення сірувато-коричневе, світло-жовто-піщане. На голові світлий хрестоподібний малюнок, який нагадує силует птаха, що летить. По тулубу з кожного боку проходить по одній білій зигзагоподібній смузі. Зверху поперек спини йдуть білуваті витягнуті плями, розташовані між вершинами зигзагоподібних смуг. Черево білого кольору без плям.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Полюбляє аридні біотопи від горбистих пісків з саксаульниками до лесових й глинистих пустель. Нерідко дотримується річкових обривів, колоній піщанок, рідкісних чагарників чагарників. Зустрічається на висоті до 1000 м над рівнем моря. Вихід із зимівлі відбувається наприкінці лютого — березні. Більшу частину активного сезону веде нічний спосіб життя. Вдень гріється на поверхні тільки ранньою весною чи пізньою осінню. На зимівлю йде наприкінці жовтня — напочатку листопада. Найчастіше зимові хованки знаходить в норах гризунів, тріщинах й вимоїнах в урвищах.

Ці змії володіють «бічним ходом», тобто пересуваються, відкидаючи голову вбік, потім виносять задню частину тулуба вбік й вперед, а потім підтягують передню частину тіла. Створюється враження, що змія рухається не вперед, а у бік. Такий спосіб пересування на сипучому субстраті дуже ефективний.

Це дуже небезпечна, отруйна змія. Укуси становлять велику небезпеку для домашніх тварин й людини. Ця отрута різко знижує рівень фібриногену в крові, що викликає рясні кровотечі в районі укусу, із слизових оболонок очей, носа і рота. Крововиливи у внутрішні органи теж мають різко виражений характер.

Стривожена ефа приймає характерну оборонну позу «тарілочка», згортаючись у 2 півкільця й ​​тримаючи голову в середині. В цей час півкільця труться одна об одну й бічна луска з зазубреними реберцями видає гучний шиплячий звук.

Основна їжа — дрібні гризуни, птахи, ящірки, дрібні змії, озерні жаби, зелені жаби, скорпіони. Молоді змії живляться дрібними ящірками й різними членистоногими.

Це живородна змія. Парування відбувається у березні-квітні. Самиці у липні-серпні приносять 4 — 12 молодих еф довжиною 140 — 170 мм.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає у Туркменістані, Узбекістані, південно-західному Таджикістані, Афганістані, східному Ірані, Іраку, Об'єднаних арабських еміратах, Омані, Пакистані, Індії, о.Шрі-Ланка, Бангладеші, М'янмі.

Підвиди[ред.ред. код]

  • Echis carinatus astolae (Mertens, 1970)
  • Echis carinatus carinatus (Schneider, 1801)
  • Echis carinatus multisquamatus (Cherlin, 1981)
  • Echis carinatus sinhaleyus (Deraniyagala, 1951)
  • Echis carinatus sochureki (Stemmler, 1969)

Джерела[ред.ред. код]

  • Begbie, Arundel 1908. Flying Snakes. J. Bombay nat. Hist. Soc. 18: 919
  • Словник-довідник із зоології. — К., 2002.