Людвік Розенберґ-Чорний
| Людвік Розенберґ-Чорний | |
|---|---|
| Бернар-Людвік Ісаакович Розенберґ | |
| Народився | 1894 |
| Помер |
1940 Львів |
| Країна |
 Австро-Угорщина |
| Національність | єврей |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Військове звання |
 Сотник |
| Партія | КПЗУ |
Берна́р-Лю́двік Ісаакович Розенбе́рґ, Володимир Чорний (1894—1941, Львів) — український військовий та політичний діяч єврейського походження.
Життєпис[ред. | ред. код]
Вихованець української гімназії в Рогатині. У 1911 році член Поалей-Ціон, член Інтернаціональної Революційної Соціал-Демократії (попередниці КПЗУ). У 1914—1916 роках — Розенберґ у Легіоні УСС, розпочав свою службу в третій чоті першої сотні. Чотою, в якій Розенберґ розпочав свою службу в Легіоні, командував Л. Коберський, Командиром сотні був Василь Дідушок. 1916—1917 — у російському полоні, згодом сотник Січових Стрільців. Був членом проводу (Стрілецької ради) наддніпрянського Січового стрілецтва.
Очолював школу унтер-офіцерів під Білою Церквою та був одним із представників українських військових на переговорах з німцями наприкінці жовтня 1918 року.
Був одним з найближчих соратників полковника Євгена Коновальця. Згодом їх погляди розійшлися.
На початку 1920-х рр. Л. Розенберґ захопився комуністичними ідеями. У 1920 році член української секції Компартії Чехо-Словаччини. Після повернення до Галичини був членом УВО, вступив до Комуністичної партії Східної Галичини (КПСГ), яка восени 1923 отримала назву Комуністичної партії Західної України (КПЗУ). З 1922 року секретар ЦК КПСГ. проте його погляди не відповідали вказівкам Москви. Л. Розенберґ очолював напрямок, що відстоював національні ідеї. Через це згодом опинився поза компартією. Був в'язнем у польському концтаборі Береза Картузька[1]. В 1937—1938 роках видавав разом із Романом Роздольським та Степаном Рудиком часопис «Життя і слово».
Заарештований 06.10.1939 р. у Львові за ст. 54-13 КК УРСР. Під час арешту обшук не проводився. Перші допити відбувалися у Львові, згодом переправлений до Києва. Утримувався у внутрішній в'язниці УДБ НКВС УРСР. Звинувачений в участі в Легіоні УСС, у тому, що був особистим ад'ютантом Є. Коновальця, а також членом УВО-ОУН. Розстріляний за рішенням Наркома внутрішніх справ УРСР і Прокурора УРСР 07.07.1941 у Києві. [2] Ймовірним місцем поховання є територія НІМЗ "Биківнянські могили". Його історія оприлюднена у виставці Заповідника "Сини волі в часи несвободи".
Література[ред. | ред. код]
- Михайлів В. Сальцьо Ротенберг [Архівовано 27 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Украінський Скиталець. Ч. 12. — Йозефів, 1922. — С. 6-7;
- Гайдучок С. Кінна скорострільна сотня // ЛЧК. Ч.2. — Львів, 1930. — С. 16
- Томюк І. М., Опельбаум Ю. Ш. Добровольці єврейського походження у галицьких військових формаціях доби українських визвольних змагань (1914—1920 рр.) // Військово-науковий вісник Збірник наукових праць. — Вип. 16 (2011)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Роман Шухевич. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 19 червня 2016.
- ↑ ГДА СБУ. Ф.6. Спр. 75167.
Посилання[ред. | ред. код]
- Самбірський Б. До характеристики КПЗУ // Сучасність.
- Інтерв'ю із професором Ярославом Дашкевичем. УКРАЇНСЬКІ СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ ЛЮДВІК РОЗЕНБЕРГ І ЯКІВ НАСС [Архівовано 6 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Жидівський курінь та його шлях [Архівовано 20 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |