Сабіха-Султан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сабіха-Султан
тур. Rukiye Sabiha Sultan
осман. رقیه صبیحه سلطان (osmańsko-turecki)‎
Народилася 19 березня 1894(1894-03-19)
Ortaköyd, Artuklud, Мардін, Туреччина, Стамбул, Османська імперія або Османська імперія
Померла 26 серпня 1971(1971-08-26) (77 років)
Çengelköyd, Derelid, Ґіресун, Туреччина
Поховання Ашіянd
Країна  Туреччина
 Османська імперія
Титул принцеса
Рід Османи
Батько Мехмед VI
Мати Еміне Назікеда
Брати, сестри Фатьма Улвіє Султан
У шлюбі з Şehzade Ömer Farukd
Діти Несліша-Султан, Некла-Султан і Ханзаде-Султан (донька Омера Фарука)

Сабіха-Султан (тур тур. Rukiye Sabiha Sultan; осман. رقیہ صبیحه سلطان‎ ; 2 квітня 1894 — 26 серпня 1971) — османська принцеса, дочка султана Мехмеда VI та його першої дружини Назікеди Кадин. Вона була першою дружиною Шехзаде Омера Фарука, сина Абдулмеджида II і Шехсувар-Ханим.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Сабіха Султан народилася 2 квітня 1894 року в палаці свого батька в Ортакьой.[1] Її батьком був Мехмед VI, син Абдулмеджида I і Гюлюсту-Ханим. Її матір'ю була Назікеда-Кадин, дочка Хасана Маршана та Фатми Хорекан Аредба.[2] Вона була третьою донькою, яку народили її батько та мати. У неї було дві сестри, Феніре-Султан, на шість років старша за неї, і Ульвіє-Султан, на рік старша за неї.[3][4][5]

Учителем Сабіхи та її старшої сестри Ульвіє-Султан був призначений Рефік Бей, син Міхріфелек-Ханим, другий калфа султана Абдул-Меджида I.[6] Грі на фортепіано дівчата вчилися у мадам Вочіно.[7]

Шлюб[ред. | ред. код]

Залицяльники[ред. | ред. код]

Коли її батько зійшов на престол у 1918 році, Сабіха була ще неодружена, але мала кількох шанувальників. Ті, хто її знав, завжди казали, що вона не була схожа на інших жінок родини Османів. «Сабіха Султан була іншою», — сказав турецький поет Ях'я Кемаль.[8]

Вважається, що її першим залицяльником був Рауф Орбай[8], родич дружини султана Абдул-Гаміда II, Сазкар-Ханим.[9] За ним пішов Махмуд Кемаль-паша. Іншим був Фуад-Бей з клану Бабанзаде. Капітан Сафвет Арикан, лейтенант Суфі-Бей з Дамаска були іншими женихами, але жоден з них не був прийнятий.[8] Іншим залицяльником був Мехмед Алі-паша, племінник Ахмеда Мухтара-паші.[10]

Її заручини з Ахмадом Шахом Каджаром, останнім правлячим членом династії Каджарів, і Мустафою Кемалем Ататюрком були втрачені на користь її троюрідного брата Шехзаде Омера Фарука, таким чином вона втратила свій шанс стати першою «Першою леді» новонародженої Турецької Республіки.[11]

Весілля[ред. | ред. код]

Сабіха (третя справа) у день свого весілля

Сабіха та на чотири роки молодший за неї Шехзаде Омер Фарук, син Абдулмеджида II, останнього халіфа Османського халіфату та Шехсувар-Ханим, були закохані одне в одного. Коли Абдул-Меджид попросив руки Сабіхи для свого сина, Мехмед категорично відмовився, оскільки не існує такого поняття, як шлюб між двоюрідними братом та сестрою.[12] Шехсувар-Ханим, мати принца, звернулася до Назікеди та зуміла її переконати.[13]

Шлюб відбувся 5 грудня 1919 року[14] в павільйоні священних реліквій палацу Топкапи. Вінчання здійснив Шейхуліслам Хайзаде Ібрагім Ефенді. Заступником Сабіхи-Султан був Башкатіп Алі Фуад Бей, а заступником Омера Фарука — Омер Явер-паша.[15] Весілля відбулося через чотири місяці, 29 квітня 1920 року в палаці Їлдиз.[16][17][18][19]

У травні 1920 року, через десять днів після весілля, Сабіха і Фарук переїхали в маєток Румеліхісарі. У жовтні того ж року її батько купив два будинки для своїх дочок[20] у Нішанташі.[21] Маєтки були відомі як палаци-близнюки. Один будинок він подарував Ульвіє-Султан, а другий Сабісі. Сабіха та Фарук вирішили жити в Нішанташі взимку та в Румеліхісарі влітку.[20]

Випуск і заслання[ред. | ред. код]

Сабіха та її чоловік Омер Фарук

Старша донька пари, Несліши-Султан, народилася 4 листопада 1921 року в палаці Нішанташі.[22] Через два роки за нею народилася Ханзаде-Султан, яка народилася 19 вересня 1923 року в палаці Долмабахче.[23]

Під час вигнання імператорської родини в березні 1924 року Сабіха з двома доньками покинула Туреччину. 11 березня вона залишила свій маєток у Румеліхісарі та сіла на Східний експрес, щоб приєднатися до свого чоловіка та тестя у Швейцарії.[24] Пізніше вони переїхали до Ніцци, де 15 травня 1926 року народилася її молодша дочка Некла-Султан.[5][25][18]

У 1930 році Шехзаде Ібрагім Тевфік, який тепер був безгрошівцем, разом із сім'єю приїхав жити до Ніцци в маленький котедж в сусідньому селі.[26] Потім він переїхав до своєї двоюрідної сестри Сабіхи та Омера Фарука, де й помер у 1931 році[27].

Її мати також приїжджала з нею в Ніццу. Раніше їй відводили велику кімнату, яку вона ділила з принцом Ертугрулом, своїм пасинком, щоразу, коли він повертався з Грасса.[27] У 1938 році після тяжкої хвороби матері вона разом із матір'ю та сестрою переїхала до Александрії.[28]

У 1940 році вона була присутня на весіллі своєї дочки Несліші-Султан і принца Мохамеда Абдель Монейма, сина останнього хедива Єгипту Аббаса Хільмі II.[29][30] Дві інші її дочки, Ханзаде-Султан і Некла-Султан, також стали дружинами єгипетських принців, Мехмеда Алі Ібрагіма в 1940 році та Амра Ібрагіма в 1943 році відповідно.[5]

Розлучення[ред. | ред. код]

Чоловік Сабіхи Омер Фарук проявив підвищений інтерес до своєї двоюрідної сестри Міхріши-Султан, доньки наслідного принца Шехзаде Юсуфа Іззеддіна. Також було відомо, що між Фаруком і Сабіхою не все добре.[31]

У 1944 році Міхріша навіть стала на бік Фарука, коли рада обрала принца Ахмеда Ніхада главою родини. Тоді як Сабіха підтримала рішення ради та схвалила вибір очільника.[32] Її дочки також стали на її бік. Фарук звинуватив Сабіху в тому, що вона налаштувала їхніх дочок проти нього. Але він уже був закоханий у Міхрішу, і питання ради було лише приводом.[33]

І ось 5 березня 1948 року, після двадцяти восьми років шлюбу, Омер Фарук розлучився із Сабіхою та одружився з МіхрішеюСултан.[29] Однак їхній шлюб не тривав довго, і через кілька років Міхріша з Фаруком розлучилася.[34]

Пізні роки[ред. | ред. код]

Після розлучення Сабіха-Султан покинула свій дім у Мааді на іншому кінці Каїра, щоб бути ближче до своєї старшої доньки, принцеси Несліші. Взявши з собою кілька речей, вона переїхала в маленьку квартиру в Геліополісі. Вона відправила свої меблі в будинок своєї другої доньки принцеси Ханзаде в Каїрі, коли та жила в Парижі. Але після єгипетської революції 1952 року все, що вона там мала, було конфісковано разом із усім майном її доньки та зятя.[35]

Пізніше на деякий час Сабіха поїхала до Парижа, щоб жити з принцесою Ганзаде.[36] Певний час Сабіха також проживала з Неслішою в Монтре. Тут вона відвідала свого двоюрідного брата Султанзаде Сабахаддін-бея, сина Сеніхи-Султан.[37] Але як тільки жінкам-членам османської родини дозволили повернутися до Туреччини в 1952 році, вона переїхала до Стамбула. На вулиці Куюку Бостан у районі Нішанташі вона винайняла невелику квартиру, а ті кілька речей, які вона ще мала в Єгипті, відправила до Стамбула.[36]

Смерть[ред. | ред. код]

Сабіха-Султан померла 26 серпня 1971 року у віці сімдесяти семи років у своєму маєтку в Ченгелькей, Стамбулі, і була похована на кладовищі Асіян Асрі.[25][18]

Почесті[ред. | ред. код]

Діти[ред. | ред. код]

Ім'я Народження Смерть Примітки
Несліша-Султан 4 лютого 1921 року[39] 2 квітня 2012 року[39] Була у шлюбі один раз і мала сина та дочку; померла у Стамбулі, Туреччина[39]
Ханзаде-Султан 19 вересня 1923 року[40] 19 березня 1998 року[40] Була у шлюбі один раз і мала сина і дочку; померла у Парижі, Франція[40]
Некла-Султан 15 травня 1926 року[39] 6 жовтня 2006 року[39] Народилася в Ніцці, Франція; була у шлюбі один раз і мала сина; померла у Лісабоні, Португалія[39]

Походження[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Махмуд II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Абдул-Меджид I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Безміялем-Султан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Мехмед VI
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Тахір Чачба
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Гулусту-Ханим
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Сабіха-Султан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Хасан Маршан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Назікеда-Кадин
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Фатма Горекан Аредба
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ Bardakçı, 2017, с. 9—10.
  2. ↑ Açba, 2004, с. 66, 77.
  3. ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 708—709.
  4. ↑ Uluçay, 2011, с. 262, 265.
  5. ↑ а б в Adra, Jamil (2005). Genealogy of the Imperial Ottoman Family 2005. с. 35–36.
  6. ↑ Bardakçı, 2017, с. 68—69.
  7. ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 709.
  8. ↑ а б в Bardakçı, 2017, с. 11.
  9. ↑ Açba, 2004, с. 83.
  10. ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 710.
  11. ↑ MAADI'S OTTOMANS. egy.com. Процитовано 25 січня 2019.
  12. ↑ Bardakçı, 2017, с. 27.
  13. ↑ Bardakçı, 2017, с. 28.
  14. ↑ Bardakçı, 2017, с. 29.
  15. ↑ Açba, 2004, с. 101.
  16. ↑ Sakaoğlu, 2008, с. 710—711.
  17. ↑ Bardakçı, 2017, с. 30.
  18. ↑ а б в Uluçay, 2011, с. 266.
  19. ↑ Açba, 2004, с. 102.
  20. ↑ а б Bardakçı, 2017, с. 31.
  21. ↑ Açba, 2004, с. 105.
  22. ↑ Bardakçı, 2017, с. 31—32.
  23. ↑ Bardakçı, 2017, с. 47.
  24. ↑ Bardakçı, 2017, с. 70.
  25. ↑ а б Sakaoğlu, 2008, с. 711.
  26. ↑ Bardakçı, 2017, с. 141.
  27. ↑ а б Bardakçı, 2017, с. 142.
  28. ↑ Bardakçı, 2017, с. 152—154.
  29. ↑ а б Bardakçı, 2017, с. 171.
  30. ↑ Açba, 2004, с. 105 n. 16.
  31. ↑ Bardakçı, 2017, с. 205.
  32. ↑ Bardakçı, 2017, с. 207.
  33. ↑ Bardakçı, 2017, с. 208.
  34. ↑ Bardakçı, 2017, с. 209.
  35. ↑ Bardakçı, 2017, с. 265—266.
  36. ↑ а б Bardakçı, 2017, с. 266.
  37. ↑ Bardakçı, 2017, с. 216.
  38. ↑ а б в Yılmaz Öztuna (1978). Başlangıcından zamanımıza kadar büyük Türkiye tarihi: Türkiye'nin siyasî, medenî, kültür, teşkilât ve san'at tarihi. Ötüken Yayınevi. с. 165.
  39. ↑ а б в г д е Bardakçı, 2017, с. xvi.
  40. ↑ а б в Bardakçı, 2017, с. xiv.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Açba, Leyla (2004). Bir Çerkes prensesinin harem hatıraları. L & M. ISBN 978-9-756-49131-7.
  • Bardakçı, Murat (2017). Neslishah: The Last Ottoman Princess. Oxford University Press. ISBN 978-9-774-16837-6.
  • Sakaoğlu, Necdet (2008). Bu mülkün kadın sultanları: Vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler. Oğlak Yayıncılık. ISBN 978-9-753-29623-6.
  • Uluçay, M. Çağatay (2011). Padişahların kadınları ve kızları. Ötüken. ISBN 978-9-754-37840-5.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сабіха-Султан&oldid=39733173