Каджари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прапор Каджарів

Каджари — династія шахів Персії з 1787 до 1925 року. Походить від назви тюркського племені північного Ірану.

Історія[ред.ред. код]

Заснування[ред.ред. код]

Засновником династії був Ага Мохаммад, очільник племені каджарів. Він почав боротьбу з представниками династії Зендів після смерті у 1779 році досить сильного володаря Персії Карім-шаха Зенді. Ага Мохаммед був проголошений Шахом в 1787 році. У 1794 році він захопив останнього представника із Зендів Луф Алі-хана. Внаслідок вдалої кампанії проти Росії та Грузії у 1795–1796 роках новий шах встанови владу над значною частиною Кавказу. Водночас він переніс свою столицю з Ісфагану до Тегерану, де вона і залишилася.

Найбільш жорстокий і ненависний зі всіх іранських монархів, Ага Мохаммад в кінцевому результаті поклав кінець періоду анархії; він вдало воював проти зовнішніх ворогів, відновив віру шиїтів як державну релігію. Він був убитий у військовому таборі своїми ж слугами в 1797 році у м.шуша (Карабах). результатом правління першого з Каджарів — зростання військової та політичної могуті Персії на Кавказі та у Середній Азії.

Розвиток[ред.ред. код]

У часи правління нащадків Ага Мохаммада поступово відбувається політичний занепад держави. Водночас відбувається суттєві хміни у соціальному та економічному житті Персії, вплив технологічного прогресу на країну. За часів спадкаємця та небожа Ага Мохаммеда — Фатх Алі-шаха (1798–1834) відбувається розквіт образотворчого мистецтва. За його наказом створена корона шаха, яка з цього часу передавалася у спадок. Цей шах з династії Каджарів відіграв значну роль у розбудові Тегерану.

Територіальні втрати Персії

При шаху Фатху Алі перси, претендуючи на внутрішні області Кавказу (Азербайджан, Грузію, Вірменію і Дагестан) були втягнуті росіянами в тривалу боротьбу, яка закінчилася Гулістанським (1813) і Туркаманчайським (1828) договорами, за якими Персія був вимушений поступитися вищеназваними кавказькими землями.

Наступний володар з династії Каджарів — Мохаммад-шах (1834–1848)- не залишив значного сліду в історії. Герат, рисова долина на Геріруд, будучи частиною древньої перської імперії, була захоплена афганцями у 1837–1838 роках. Він здійснив декілька невдалих спроб повернути цю територію. При всьому за часів Мохаммад-шаха продовжився розвиток Тегерана як адміністративного й культурного центру.

За Насер ед-Дін-шаха (1848–1896) відбувається соціальна, культурна та політична розбудова Персії. Будуються нові заводи та фабрики, залізниці, відбувається реформа державного утрою та становлення регулярної армії. При цьому Персія продовжує втрачати територію на користь сусідніх держав і потрапляє під зростаючий тиск європейських держав, особливо царської Росії і Британської імперії. Кампанії з повернення цієї землі закінчилися англійською інтервенцією в Афганістан і визнанням Іраном незалежності Афганістану в 1857 році. У 1884 році Персія втрачає Мервську оазу на користь Російської імперії.

Проблеми, що виникли за поперднього шаха, торкнулися й Мозаффар ед-Дін-шаха (1896–1907). Почалися масові протести проти абсолютної влади шаха, що паралізувало роботу державних органів та суттєво погіршало економічне становище країни. В серпні 1906 року відкрився перський парламент — меджліс. Відкриття нафти на початку 20 ст. посилило суперництво Великобританії і Росії за вплив в регіоні. 30 грудня 1906 року прийнята Конституція Персії.

Новий шах династії Каджарів — Мохаммад Алі-шах (1907–1909)- спробував відновити владу шахів. 24 червня 1907 року він розігнав парламент. Це викликало внутрішні проблеми, соціальне та політичне напруження, остаточну втрату незалежності країни, перетворення її на напівколонію. Тим часом, англо-російське суперництво продовжувалося і в 1907 році вилилося в англо-російську угоду (анульована після Першої світової війни), яка розділила Персію на сфери впливу. У 1909 році революціонери — прихильники конституції — скинули Мохаммад Алі-шаха з трону. Конституційний режим було відновлено.


Падіння[ред.ред. код]

Ахмад-шах (1909–1925) став останнім представником династії Каджарів на престолі Персії. Новий шах не намагався протистояний меджлісу.

Період, що передував Першій світовій війні, був періодом політичних і фінансових труднощів. У 1911 році Морган Шустер, американський фінансист, був запрошений в Іран як фінансовий радник і головний скарбник Ірану. Були здійснені деякі реформи, але конфлікти з росіянами призвели до припинення цієї місії в 1911 році — війська Російської імперії вдерлися до країни, в результаті чого меджліс було розпущено, а конституцію відмінено.

Під час війни Персія була окупована Англією і Росією, але залишилася нейтральною. Після війни Персія була прийнята в Лігу Націй як його перший член. У 1919 році Іран уклав торгову угоду з Великобританією, в якій Британія формально ще раз підтвердила незалежність Ірану, але насправді намагалася встановити повний контроль над ним. У 1921 році Іран визнав Радянський Союз, який відрікся від імперіалістичної політики царизму і відкликав окупаційні сили з іранської території.

У лютому 1921 року офіцер іранської армії Реза-хан Пехлеві за допомогою Великої Британії здійснив державний заколот й захопив владу. Ахмад-шах на той час знаходився у Європі. Лише 31 жовтня 1925 року меджліс офіційно оголосив династію Каджарівусуненою. 12 грудня 1925 року новим шахом став Реза-хан Пехлеві.

Сучасність[ред.ред. код]

Представники роду Каджарів до сьогодні живуть як в Ірані, так й за його межами, займаючі різне соціальне становище.

Див. також[ред.ред. код]

  • Каані — придворний поет династії.

Джерела[ред.ред. код]

  • William Bayne Fisher. Cambridge History of Iran, Cambridge University Press, 1993, ISBN 0-521-20094-6