Александрія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Александрія араб. الإسكندريه |
||||
|---|---|---|---|---|
 |
||||
|
||||
| Основні дані | ||||
| Країна | Єгипет | |||
| Регіон | Александрія | |||
| Засноване | 332 р. до н.е. | |||
| Населення | 3 917 082 (2007) | |||
| Площа міста | 2 300 км² | |||
| Географічні координати | 31°12′ пн. ш.; 29°55′ сх. д. | |||
| Міська влада | ||||
| Мер міста | Адель Лабіб | |||
| Розташування | ||||
 |
||||
Александрі́я (Ель-Іскандарія, Ель-Іскандерія) — головний порт і друге за величиною та економічному значенню місто Єгипту, на західному березі дельти річки Ніл, розташоване між Середземним морем і озером Мар'ют.
Місто розташоване на півночі країни. Є адміністративним центром мухафази Александрія. Назване на честь свого засновника — Александра Македонського.
Площа міста становить 2 300 км². Населення складає 3,9 млн. осіб (2007; 2,3 млн. в 1976).
Зміст |
[ред.] Історія
Місто засноване в 332—331 роках до н. е. Олександром Македонським. При Птолемеях місто було столицею Єгипету та центром еллінської культури. Тут знаходились музей та бібліотека — один з головних наукових та культурних центрів античного світу. В складі Римської імперії (з 30 року до н. е.) та Візантії (з кінця IV століття) Александрія продовжувала залишатись великим культурно-економічним центром. В I столітті вона була другим за величиною містом античного світу (після Риму) з населенням понад 1 млн. осіб. Пізніше місто стало одним з найбільших центрів раннього християнства.
В VII столітті Александрія завойована арабами. Після заснування Каїра в 969 році почався занепад міста. Під час турецького завоювання Єгипету (1517) Александрія була сильно зруйнована. Відродилась лише на початку XIX століття при Мухаммеді Алі, коли була збудована верф та проритий канал Ель-Махмудія. В 1856 році Александрія була з'єднана залізницею з Каїром. Під час англо-єгипетської війни 1882 року місто піддалось варварському бомбардуванню з боку англійських кораблів. Після окупації Єгипету Великою Британією (1882) місто перетворилось в колоніальний порт, звідки Велика Британія вивозила єгипетську бавовну. В Александрії були зосереджені іноземні банки, компанії, агенства. Порт використовувався як стоянка англійський військових суден. Пізніше місто стало одним з центрів національно-визвольного руху в Єгипеті — виступи в 1919-21, 1923-24, 1927, 1930, 1945-48 та 1950-51 роках. Під час франко-англо-ізраїльської агресії проти Єгипету в 1956 році Александрія знову постраждала від бомбардування.
[ред.] Господарство
Місто є великим транспортним та торговим центром. Головний морський порт країни, який зв'язаний каналом Ель-Махмудія з Нілом, доступний для океанічних суден. Вантажообіг порту складає приблизно 8 млн. т за рік, а це половина вантажообігу всіх єгипетських портів. Через порт проходить майже 90 % вартості єгипетської зовнішньої торгівлі. Місто є великим вузлом залізниць та автошляхів. Кінцевий пункт нафтопроводу Суец-Каїр-Танта-Александрія та газопроводу Абукір-Александрія.
У місті виробляється майже третина всієї єгипетської промислової продукції (за вартістю), зосереджено приблизно 16 % зайнятих в обробній промисловості країни. Александрія — важливий центр машинобудування та металообробки, автоскладання, радіотехнічної, нафтопереробної (потужність заводів понад 4 млн. т сирої нафти за рік) та нафтохімічної, текстильної (виробництво шерстяних, бавовняних та синтетичних ниток і тканин із вітчизняної та імпортної сировини), взуттєвої та харчо-смакової (борошномельна, рисоочисна, пивоварна, в тому числі й тютюнова), цементної промисловості. В місті знаходяться найбільші в країні підприємтсва — суднобудівна та судноремонтна верфі. Розвинені також різноманітні ремесла.
[ред.] Культура
Александрія — великий науковий та культурний центр країни. В місті є Александрійський університет, Інститут медичних досліджень та інші вищі наукові заклади. Національна бібліотека. Багато музеїв — Музей греко-римської древності (заснований в 1892 році) та Музей витончений мистецтв (1952).
[ред.] Архітектура
Антична Александрія мала регулярний план забудови (грецький архітектор Дейнократ, друга половина IV століття до н. е.). Збереглись залишки стародавніх споруд (храм Серапіса, палаців, музею, Александрійської бібліотеки та іподрому), так звана колона Помпея (висотою до 22 м), еллінські некрополі та катакомби Ком-еш-Шукафа. В III—II до н. е. тут склалась Александрійська школа еллінського мистецтва. На острові Фарос, який з'єднувався з містом дамбою, стояв відомий 3-ярусний Александрійський маяк висотою 120 м — на місці руїн маяка в 1477 році була збудована фортеця Каїт-Бей.
В середні віки Александрія — важливий центр виробництва художніх тканин та виробів зі скла. Середньовічне місто було обмежене стінами з ворітьми (Баб-Рашид, Баб-аль-Бахр та ін.), забудоване 3-поверховими будинками з білим кольором стін (фасади суспільних будівель були облицьовані мармуром). В східній частині міста знаходились палаци:
- Дар-ас-Султан — древній ансамбль
- Дар-аль-Адль
- Дар-ат-Тіраз
- Арсенал
В старому місті збереглись залишки рібатів XIII століття: аль-Васіті (в східній частині мечеті Абу-ль-Аббаса-аль-Мурсі, нині завія), Сівар, аль-Хаккарі; мечеті XVII—XIX століття, в тому числі збудовані з древніх церков — Масджид-аль-Умарі та Масджид-аль-Джуюши; палаци (нині музеї) — Рас-ет-Тін (початок XIX століття), Мунтаза (початок XX століття), який має великий парк.
Архітектурно-планова основа сучасної Александрії — багатокілометрова набережна (закінчена в 1934 році) та площа ат-Тахрір із статуєю Мухаммеда Алі. В 1958 році був розроблений план реконструкції міста, яке постраждало від бомбардування 1956 року. Були збудовані:
- комплекс готелів та пансіонатів «Аль-Мамура» (разом з пансіонатом «Ан-Наср») — початок 1960-их років, архітектори М.Гарбаві та Н.Бешир
- готель «Палестина» — 1964, архітектори Абд аль-Магід та Ш.Хосна
[ред.] Галерея
 |
 |
 |
 |
[ред.] Література
- Африка. Енциклопедичний довідник. Т.1-2. Москва, 1986
- Українська радянська енциклопедія
