Сатим Улуг-заде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сатим Улуг-заде
Сотим Улуғзода
Сатим Улуг-заде
Сатим Улуг-заде
Дата народження: 1 вересня 1911(1911-09-01)
Місце народження: кишлак Варзик, тепер Наманганської області, Узбекистан
Дата смерті: 1997
Громадянство: СРСР СРСР
Таджикистан Таджикистан
Мова творів: таджицька
Рід діяльності: письменник
Жанр: історичні повісті і драми, романи, п'єси
Премії:

2 ордени Трудового Червоного Прапора
орден «Знак Пошани»

Сати́м Улуг-заде́ (також Сотим Улуг(-)зода; тадж. Сотим Улуғзода, перс. ساتم الوغ‌زاده‎; нар. 1 вересня 1911, кишлак Варзик, тепер Наманганської області, Узбекистан — 1997) — таджицький радянський письменник і драматург, класик сучасної таджицької літератури; критик і літературознавець, член-кореспондент Академії наук Республіки Таджикистан (від 1951 року), заслужений діяч мистецтв Таджикистану (від 1971 року).

Біографія[ред.ред. код]

Сатим Улугзода народився в родині бідного дехканина (селянина); навчався в Чустській школі-інтернаті, згодом у щойно відкритому в Ташкенті Таджицькому інституті просвіти (закінчив у 1929 році), в якому також викладав деякий час[1].

У 1930 році С. Улугзода переїхав до Душанбе, де працював у редакціях таджицьких газет «Комсомоли Точи-кистон» і «Точикистони сурх» та часопису «Барои адабиети социалиста» (заступником відповідального редактора), згодом відповідальним секретарем Правління Спілки письменників Таджикистану.

1940 року був направлений до Москви в аспірантуру при Інституті світової літератури ім. Горького Академії наук СРСР.

Учасник Великої Вітчизняної війни.

Від 1951 року Сатим Улуг-заде — член-кореспондент Академії наук Республіки Таджикистан.

Від 1971 року — заслужений діяч мистецтв Таджикистану.

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», іншими медалями та відзнаками.

Помер Сатим Улуг-заде в 1997 році.

Творчість[ред.ред. код]

Друкуватися Сатим Улуг-заде почав у 1930 році.

П'єси Сатима Улуг-зоди:

  • «Шодмон» (1939);
  • «Червонопаличники» (1940);
  • «У вогні» (1944);
  • «Темурмалік» (1968);
  • «Вчений Адхам» (1976);
  • «Великий зцілитель» (1980, у співавторстві з С. Витковичем).

За історичною драмою С. Улугзоди «Рудакі» (1958) було поставлено кінофільм «Доля поета» (1959).

Улугзода — автор автобіографічної повісті «Ранок нашого життя» (1953), роману «Оновлена земля» (1953), історичного роману «Восе» (1967), історичної повісті «Согдійська легенда» (1977).

Відомий і як публіцист і літературознавець — вийшли друком дослідження про Рудакі, Фірдоусі, Дакікі, Сааді, Насира Хусрова, Авіценну, Ахмада Доніша тощо[2].

С. Улуг-заде займався також перекладацькою діяльністю, зокрема з російської творів літературних класиків.

У 1962 році був опублікований український переклад роману Сатима Улуг-зоди «Оновлена земля».

Виноски[ред.ред. код]

Джерела та посилання[ред.ред. код]