Таджицька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Таджицька мова
Забони тоҷикӣ
приблизне поширення іранської групи мов
приблизне поширення іранської групи мов
Поширена в: Таджикистан Таджикистан,
Узбекистан Узбекистан,
Афганістан Афганістан,
Киргизстан Киргизстан
Регіон: Середня Азія
Носії: 40 мільйонів
Писемність: кирилиця, латинка; перська
Класифікація: Індоєвропейська сім'я
Індоіранські мови
Іранські мови
Офіційний статус
Державна: Таджикистан
Офіційна: Таджикистан
Регулює: немає офіційного регулювання
Коди мови
ISO 639-1 tg
ISO 639-2 tgk
ISO 639-3 tgk

Таджицька мова (тадж. Забони тоҷикӣ 'tojikí' МФА: [tɔːdʒɪˈkiː]) — одна з південно-західної групи іранських мов. Розповсюджена у Таджикистані, Узбекистані, Киргизстані, північному Афганістані та, частково, в Ірані. Загальна кількість мовців за різними даними сягає від 38 до 40 мільйонів. Діалекти підрозділяються за такими групами: північні (регіони Бухари, Самарканду, Ферганської долини, Пенджикента), центральні (Зеравшанський регіон), південні (каратегінські, кулябські, роґські, бадахшанські), а також південно-східні (дарвазькі).

Таджицька є близькоспорідненою з фарсі та афганським дарі настільки, що деякі лінгвісти вважають їх скоріш діалектами, аніж окремими мовами. У будь-якому разі люди, що говорять таджицькою, фарсі чи дарі, цілком розуміють одне одного.

Таджицькі говірки, що використовуються серед бухарських євреїв Центральної Азії, належать до північних говірок. Вони головним чином відрізняються включенням термінів з івриту, головно у релігійному словнику, та історичним використання абетки з івриту. Попри ці відмінності, бухарські євреї вільно розуміють інших таджикомовних, особливо мовців північних говірок.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Найголовніші таджикомовні міста Центральної Азії Самарканд і Бухара розташовані в сучасному Узбекистані. Таджики становлять приблизно дві третини населення Таджикистану, таджицька мова домінує в більшості частин країни за винятком областей на півночі та на заході, де переважають етнічні узбеки, і в Бадахшані на південному сході, де для більшості мовців рідними є памірські мови. Таджики також найчисленніша етнічна група в північно-східному Афганістані, а окремі громади живуть у багатьох місцях по усій країні, особливо в містах: наприклад, у Кабулі чи Гераті.

В Афганістані для запису таджицької на письмі використовують персо-арабську абетку на кшталт дарі. Внаслідок кризових явищ і військових конфліктів кінця XX — початку XXI століття багато таджиків емігрувало в інші країни і нині значна таджикомовна діаспора існує в Росії, Казахстані.

Словник[ред.ред. код]

Таджицька мова зберегла чимало архаїзмів, які вже давно не вживаються в Ірані і Афганістані, як, наприклад, арзиз (arziz) — олово, і фарбеҳ (farbeh) — жир. З іншого боку, в таджицькій є нехарактерні для фарсі чи афганської дарі запозичення. Чимало слів було запозичено з російської за роки перебування Таджикистану складі СРСР. Також на словник вплинула географічно близька узбецька. Чимало і типових для ісламских країн запозичень з арабської. З кінця 1980-х була спроба замінити іноземні слова рідними відповідниками, використовуючи або старі терміни, які вийшли з ужитку, або ж розробивши нову термінологію. Багато з цих термінів, що позначають сучасні реалії на зразок гармкунак (garmkunak) — нагрівач, і чангкашак (changkashak) — пилосос, відрізняються від еквівалентів у фарсі та дарі.

У наведеній нижче таблиці порівнюються фарсі, таджицька, пушту та деякі інші індоєвропейські мови.

Таджицька моҳ
(moh)
нав
(nav)
модар
(modar)
хоҳар
(khohar)
шаб
(shab)
бинӣ
(binī)
се
(se)
сиёҳ
(siyoh)
сурх
(surkh)
зард
(zard)
сабз
(sabz)
гург
(gurg)
Інші Індоєвропейські мови
Перська māh no mādar khāhar shab damāgh se siyāh sorkh zard sabz gorg
Пушту myāsht nəvay mōr khōr shpa pōza dre tōr sur zhaṛ shin lewa
Англійська month new mother sister night nose three black red yellow green wolf
Німецька Monat neu Mutter Schwester Nacht Nase drei schwarz rot gelb grün Wolf
Валлійська mis newydd mam chwaer nos trwyn tri du (/di/) coch, rhudd melyn gwyrdd, glas blaidd
Латинська mēnsis novus māter soror nox nasus trēs āter, niger ruber flāvus, gilvus viridis lupus
Італійська mese nuovo madre sorella notte naso tre nero rosso giallo verde lupo
Португальська mês novo mãe irmã noite nariz três negro vermelho amarelo verde lobo
Іспанська mes nuevo madre hermana noche nariz tres negro rojo amarillo verde lobo
Румунська luna nou/noi mamă soră noapte nas trei negru roşu galben verde lup
Латиська mēnesis jauns māte māsa nakts deguns trīs melns sarkans dzeltens zaļš vilks
Литовська mėnuo naujas motina sesuo naktis nosis trys juoda raudona geltona žalias vilkas
Польська miesiąc nowy matka siostra noc nos trzy czarny czerwony żółty zielony wilk
Болгарська месец
нов
майка
сестра
нощ
нос
три
черен
червен
жълт
зелен
вълк
Російська месяц
новый
мать
сестра
ночь
нос
три
чёрный
красный
жёлтый
зелёный
волк
Українська місяць
новий
мати
сестра
ніч
ніс
три
чорний
червоний
жовтий
зелений
вовк
Білоруська мова месяц
новы
маці
сястра
ноч
нос
тры
чорны
чырвоны
жоўты
зялёны
воўк

Письмо[ред.ред. код]

Таджики нині користуються кирилицею, створеною у Радянському Союзі, хоча свого часу послугувались як латиною, так і перською (на основі арабиці) абеткою. У Таджикистан з 1928 року використовувалася латиниця, яка у 1930-х була замінена кирилицею. В Афганістані таджики і далі використовують персидську абетку.

Історія[ред.ред. код]

Після арабського завоювання Ірану і більшості Центральної Азії у VIII сторіччі нашої ери, арабська на якийсь час стала придворною мовою, а перська й інші іранські мови були обмежені приватною сферою. У IX сторіччі нашої ери, за правління Саманідів, чия держава зайняла Узбекистан, Таджикистан, Афганістан і північно-східний Іран і в якій головними містами були Бухара, Самарканд і Герат, новоперська мова стала мовою двору і швидко витіснила арабську. Однак потужний арабський вплив залишився у формі персо-арабської абетки і величезної кількості арабських запозичених слів.

Нова перська мова була мовою міжнаціонального спілкування Центральної Азії протягом сторіч, хоча врешті-решт ця роль відійшла до чагатайської мови, завдяки переселенню в регіон тюркомовних племен зі сходу. Починаючи з XVI сторіччя, таджицька перебувала під впливом сусідніх тюркських мов, особливо узбецької, яка значною мірою замінила таджицьку в більшості областей сучасного Узбекистану. В більшості областей Туркменістану, наприклад, у Мерві, таджицька сьогодні фактично не вживається. Проте таджицька частково збереглася в Узбекистані, переважно в містах — Самарканді, Бухарі та Сурксондар'ї.

Створення Таджицької Радянської Соціалістичної Республіки всередині СРСР у 1929 допомогло зберегти таджицьку, яка разом з російською стала державною мовою республіки. Велика кількість таджиків залишилася за межами республіки, здебільшого в Узбекистані, що стало джерелом напруги між таджиками і узбеками. Ні Самарканд, ні Бухара не увійшли до складу Таджицької РСР, незважаючи на їх величезну історичну роль у таджицькій історії. Після створення Таджицької РСР чимало етнічних таджиків виїхало з Узбецької РСР, особливо до столиці Душанбе, що справило істотний вплив на політичне, культурне та економічне життя республік. Вплив цього притоку етнічних таджицьких іммігрантів з Узбецької РСР більше всього доводить той факт, що літературна таджицька мова заснована саме на північно-західних діалектах, а не на центральних, якими говорять у Душанбе і сусідніх областях.

Фонетика таджицької включає 6 голосних та 24 приголосних звуки. Граматична будова — флективно-аналітична. Іменники втратили давню систему відмінювання. Відсутні категорії відмінку та роду. Відмінкові стосунки висловлюються синтаксично. Розповсюдженим засобом зв'язку між іменами є ізафет. Дієслово має багато аналітичних форм та сполучень. Часові значення тісно переплетені з видовими. Дієслово розрізняє такі способи: дійсний, наказовий, умовний, припустимий. Форми перфекту деякі дослідники вважають особливим способом — неявним або аудитивним.

Літературна мова сягає єдиної перської мови IX — XV століть. У радянську епоху літературну перську мову на території Таджикистану було виокремлено у мову таджицьку та наближено її до розмовної.

Перші писемні пам'ятки (арабським письмом) припадають на IX століття. Починаючи з радянських часів, для запису таджицької мови користуються кирилицею.

«Таджики», що мешкають в південно-західній частині Сіньцзян-уйгурського автономного району Китаю, насправді є памірськими таджиками і говорять ваханською і сарикольскою мовами памірської групи іранських мов.

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Т. Г. Шевченка таджицькою мовою (переклав Мірзо Турсун-заде)

ВАСИЯТ
Вақте ки ман мурдам, шумо
Гўрам кунед, эй дўстон,
Дар байни сахрон васеи -
Украини меҳрубон.
То киштзорони калон,
То ин Днепри кап-кабуд
Бошанд дар чашмам аён;
То ин ки шав-шуви Днепр
Ояд ба гўшам ҳар замон.
Гўрам кунед, исьён кунед,
Занҹирҳоро барканед,
Дар роҳи озодии худ
Резед хуни душманон!
Пас, дар ҳаёти хурраму
Даврони озодонатон,
Дар хонадони аъзами
Хушбахту пирўзи ҹаҳон
Ёдоварй аз манн кунед
Бо лафзи ширин, дўстон!

Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989