Таджицька мова

Таджицька мова Забони тоҷикӣ
Поширена в:	Таджикістан, Узбекистан, Афганістан, Киргизстан
Регіон:	Середня Азія
Носії:	40 мільйонів
Писемність:	кирилиця, латинка; перська
Класифікація:	Індоєвропейська сім'я Індоіранські мови Іранські мови
Офіційний статус
Державна:	Таджикистан
Офіційна:	Таджикистан
Регулює:	немає офіційного регулювання
Коди мови
ISO 639-1	tg
ISO 639-2	tgk
ISO 639-3	tgk

Таджицька мова (тадж. Забони тоҷикӣ 'tojikí' МФА: [tɔːdʒɪˈkiː]) — одна з південно-західної групи іранських мов. Розповсюджена у Таджикістані, Узбекистані, Киргизстані, північному Афганістані та, частково, в Ірані. Загальна кількість мовців за різними даними сягає від 38 до 40 мільйонів. Діалекти підрозділяються за такими групами: північні (регіони Бухари, Самарканду, Ферганської долини, Пенджикента), центральні (Зеравшанський регіон), південні (каратегінські, кулябські, роґські, бадахшанські), а також південно-східні (дарвазькі).

Таджицька є близькоспорідненою з фарсі та афганським дарі настільки, що деякі лінгвісти вважають їх скоріш діалектами, аніж окремими мовами. В будь-якому разі люди, що говорять таджицькою, фарсі чи дарі, цілком розуміють одне одного.

Таджицьки говірки, що використовуються серед бухарських євреїв Центральної Азії, належать до північних говірок. Вони головним чином відрізняються включенням термінів з івриту, головно у релігійному словнику, та історичним використання абетки з івриту. Попри ці відмінності, бухарські євреї вільно розуміють інших таджикомовних, особливо мовців північних говірок.

Географічне розташування

Найголовніші таджикмовні міста Центральної Азії Самарканд і Бухара розташовані в сучасному Узбекистані. Таджики становлять приблизно дві третини населення Таджикистану, таджицька мова домінує в більшості частин країни за винятком областей на півночі та на заході, де переважають етнічні узбеки, і в Бадахшані на південному сході, де для більшості мовців рідними є памірські мови. Таджики також найчисленніша етнічна група в північно-східному Афганістані, а окремі громади живуть у багатьох місцях по усій країні, особливо в містах: наприклад, в Кабулі чи Гераті.

В Афганістані для запису таджицької на письмі використовують персо-арабську абетку на кшталт дарі. Внаслідок кризових явищ і військових конфліктів кінця XX — початку XXI століття багато таджиків емігрувало в інші країни і нині значна таджикомовна діаспора існує в Росії, Казахстані.

Словник

Таджицька мова зберегла чимало архаїзмів, які вже давно не вживаються в Ірані і Афганістані, як, наприклад, арзиз (arziz) — олово, і фарбеҳ (farbeh) — жир. З іншого боку, в таджицькій є нехарактерні для фарсі чи афганської дарі запозичення. Чимало слів було запозичено з російської за роки перебування Таджикистану складі СРСР. Також на словник вплинула географічно близька узбецька. Чимало і типових для ісламских країн запозичень з арабської. З кінця 1980-х була спроба замінити іноземні слова рідними відповідниками, використовуючи або старі терміни, які вийшли з ужитку, або ж розробивши нову термінологію. Багато з цих термінів, що позначають сучасні реалії на зразок гармкунак (garmkunak) — нагрівач, і чангкашак (changkashak) — пилосос, відрізняються від еквівалентів у фарсі та дарі.

В наведеній нижче таблиці порівнюється фарсі, таджицька, пушту та деякі інші індоєвропейські мови.

Таджицька	моҳ (moh)	нав (nav)	модар (modar)	хоҳар (khohar)	шаб (shab)	бинӣ (binī)	се (se)	сиёҳ (siyoh)	сурх (surkh)	зард (zard)	сабз (sabz)	гург (gurg)
Інші Індоєвропейські мови
Перська	māh	no	mādar	khāhar	shab	damāgh	se	siyāh	sorkh	zard	sabz	gorg
Пушту	myāsht	nəvay	mōr	khōr	shpa	pōza	dre	tōr	sur	zhaṛ	shin	lewa
Англійська	month	new	mother	sister	night	nose	three	black	red	yellow	green	wolf
Німецька	Monat	neu	Mutter	Schwester	Nacht	Nase	drei	schwarz	rot	gelb	grün	Wolf
Валлійська	mis	newydd	mam	chwaer	nos	trwyn	tri	du (/di/)	coch, rhudd	melyn	gwyrdd, glas	blaidd
Латинська	mēnsis	novus	māter	soror	nox	nasus	trēs	āter, niger	ruber	flāvus, gilvus	viridis	lupus
Італійська	mese	nuovo	madre	sorella	notte	naso	tre	nero	rosso	giallo	verde	lupo
Португальська	mês	novo	mãe	irmã	noite	nariz	três	negro	vermelho	amarelo	verde	lobo
Іспанська	mes	nuevo	madre	hermana	noche	nariz	tres	negro	rojo	amarillo	verde	lobo
Румунська	luna	nou/noi	mamă	soră	noapte	nas	trei	negru	roşu	galben	verde	lup
Латиська	mēnesis	jauns	māte	māsa	nakts	deguns	trīs	melns	sarkans	dzeltens	zaļš	vilks
Литовська	mėnuo	naujas	motina	sesuo	naktis	nosis	trys	juoda	raudona	geltona	žalias	vilkas
Польська	miesiąc	nowy	matka	siostra	noc	nos	trzy	czarny	czerwony	żółty	zielony	wilk
Болгарська	месец	нов	майка	сестра	нощ	нос	три	черен	червен	жълт	зелен	вълк
Російська	месяц	новый	мать	сестра	ночь	нос	три	чёрный	красный	жёлтый	зелёный	волк
Українська	місяць	новий	мати	сестра	ніч	ніс	три	чорний	червоний	жовтий	зелений	вовк
Білоруська мова	месяц	новы	маці	сястра	ноч	нос	тры	чорны	чырвоны	жоўты	зялёны	воўк

Письмо

Таджики нині користуються кирилицею, створеною у Радянському Союзі, хоча свого часу послугувались як латиною, так і персидською (на основі арабиці) абеткою. У Таджикистан з 1928 року використовувалася латиниця, яка у 1930-х була замінена кирилицею. В Афганістані таджики і далі використовують персидську абетку.

Історія

Після арабськго завоюванням Ірану і більшісті Центральної Азії у 8-му сторіччі нашій ери, арабська на якийсь час стала придворною мовою, а персидська й інші іранські мови були обмежені приватною сферою. У 9-ому сторіччі нашої ери, після за правління Саманідів, чия держава зайняла Узбекистан, Таджикистан, Афганістан і північно-східний Іран і в якій головними містами були Бухара, Самарканд і Герат, новоперсидська мова стала мовою двору і швидко витіснила арабську. Однак потужний арабський вплив залишився у формі персо-арабської абетки і величезної кількості арабських запозичених слів.

Нова перська мова була мовою міжнаціонального спілкування Центральної Азії протягом сторіч, хоча врешті решт ця роль відійшло до чагатайської мови, завдяки переселенню в регіон тюркомовних племен зі сходу. Починаючи з XVI сторіччя, таджицька перебувала під впливом сусідніх тюркських мов, особливо узбецької, яка в значній мірі замінила таджицьку в більшості областей сучасного Узбекистану. В більшості областей Туркменістану, наприклад, у Мерві, таджицька сьогодні фактично не вживається. Проте таджицька частково збереглася в Узбекистані, переважно в містах — Самарканді, Бухарі та Сурксондар'ї.

Створення Таджицька Радянська Соціалістична Республіка усередині СРСР у 1929 допомогло зберегти таджицьку, яка разом з російскою стала державною мовою республіки. Велика кількість таджиків залишилися за межами республіки, здебільшого в Узбекистані, що стало джерелом напруги між таджиками і узбеками. Ні Самарканд, ні Бухара не увійшли до складу Таджицької РСР, незважаючи на їх величезну історичну роль в таджицькій історії. Після створення Таджицького РСР чимало етнічних таджиків виїхало з Узбецької РСР особливо до столиці Душанбе, що справило істотний вплив на політичне, культурне та економічне життя республік. Вплив цього притоку етнічних таджицьких іммігрантів з Узбецької РСР більше всього доводить той факт, що літературна таджицька мова заснована саме на північно-західних діалектах, а не на центральних, якими говорять в Душанбе і сусідніх областях.

Фонетика таджицької включає 6 голосних та 24 приголосних звуки. Граматична будова — флективно-аналітична. Іменники втратили давню систему відмінювання. Відсутні категорії відмінку та роду. Відмінкові стосунки висловлюються синтаксично. Розповсюдженим засобом зв'язку між іменами є ізафет. Дієслово має багато аналітичних форм та сполучень. Часові значення тісно переплетені з видовими. Дієслово розрізняє такі способи: дійсний, наказовий, умовний, припустимий. Форми перфекта деякі дослідники вважають особливим способом — неявним або аудитивним.

Літературна мова сягає єдиної перської мови IX — XV століть. У радянську епоху літературну перську мову на території Таджикістану було виокремлено у мову таджицьку та наближено її до розмовної.

Перші писемні пам'ятки (арабським письмом) припадають на IX століття. Починаючи з радянських часів, для запису таджицької мови користуються кирилицею.

«Таджики», що мешкють в південно-західній частині Сіньцзян-уйгурського автономного району Китаю, насправді є памирськими таджиками і говорять ваханською і сарикольскою мовах памирскої групи іранських мов.

Приклад

«Заповіт» Т. Г. Шевченка таджицькою мовою (переклав Мірзо Турсун-заде)

ВАСИЯТ Вақте ки ман мурдам, шумо Гўрам кунед, эй дўстон, Дар байни сахрон васеи - Украини меҳрубон. То киштзорони калон, То ин Днепри кап-кабуд Бошанд дар чашмам аён; То ин ки шав-шуви Днепр Ояд ба гўшам ҳар замон. Гўрам кунед, исьён кунед, Занҹирҳоро барканед, Дар роҳи озодии худ Резед хуни душманон! Пас, дар ҳаёти хурраму Даврони озодонатон, Дар хонадони аъзами Хушбахту пирўзи ҹаҳон Ёдоварй аз манн кунед Бо лафзи ширин, дўстон!

Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989