Святе Передання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Отці Церкви, чиї праці стали частиною Святого Передання  — Василій Великий, Григорій Богослов і Іоанн Златоустий.

Святе Передання (лат. Traditio, старорус. Святоє Прєданіє) — Боже вчення, істина, мудрість, яка поступово відкривається людству протягом його історії і яка, наскільки це можливо, зберігається і передається святою Вселенською православною кафолічною церквою. В православії і католицизмі основа віровчення і церковного права. Складовою частиною святого Передання є Святе Писання, а також твори святих, отців церкви і визнаних богословів - все те, що можна віднести до Святого Передання, відображеного на письмі. Важливу роль в збереженні і передачі Святого Передання в сучасному світі відіграє також образотворче мистецтво, яке передає Святе Передання у формі святих образів (ікон), картин, фільмів і мультфільмів. Ще є однією важливою формою передачі святого Передання є музика, а також церковні гімни і піснеспіви.

Поняття[ред.ред. код]

Під Святим Переданням розуміються ті відомості і канонічні положення, які сповідуються спільнотою віруючих (Церквою) і які передаються через усне і письмове слово, а також через особистий приклад і вчинки віруючими в Бога від покоління до покоління. До складу Святого Передання входять серед іншого Символ Віри, Святе Писання і Житія Святих (Патерики).

Про Святе Передання сказано вже святими апостолами: «…браття, стійте й тримайтеся передань, яких ви навчились чи то словом, чи нашим посланням.(2 Сол.|2:15)», «Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і заховуєте так передання, як я вам передав.(1Кор|11:2)».

Святитель Василь Великий, обгрунтовуючи необхідність Святого Передання, пише:

З усіх догматів і традицій, що зберігає Церква, одні отримані з письмового джерела, а інші прийняті від переданого таємно Апостольского предання. Для благочестя ж ті і другі мають однакову силу, и цьому не буде протирічити ніхто, хто хоч трохи розуміється на церковних правилах. Позаяк якби ми наважились відкинути неписані звичаї, як буцімто такі, що не мають великого значіння, то обов'язково зробимо шкоду Євангелію в найголовнішому, — більше того, залишимо від апостольської проповіді саму зовнішню оболонку.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Василь Великий. Правило 97, Про Святого Духа, розд. 27

Джерела[ред.ред. код]