Отці Церкви
Отці́ Це́ркви (грец. Εκκλησιαστικοί Πατέρες; в Православії Святі отці) — стародавня шаноблива назва християнських богословів і церковних діячів, який з IV ст. використовується до групи видатних церковних діячів і письменників минулого (найчастіше це період II—VIII століть), як мирян так і священиків, які зробили вагомий внесок у створення і розробку правил, устрою, віровчення і обрядів Церкви, канона Святого Писання (відокремлення богонатхненних книг від апокрифічних) та ін. Вважається, що святих отців відрізняє православне вчення, святість життя, визнання Церкви і древність. Вчення святих отців, так само як розділ богослів'я, що вивчає їх вчення називається патристикою або патрологією.
В католицтві і православ'ї до Отців Церкви відносять одних і тих же сподвижників, але при цьому існує різниця у їх почитанні. Зазвичай, на Заході епоху святих отців закінчують на Ісидорі Севільському, а на Сході - на Іоанні Дамаскіні.
Головні Отці Церкви в православ'ї — Три святителі: Василій Великий (Кесарійський), Григорій Богослов (Назіанзин) та Іоанн Золотоустий. Шануються також Григорій Нисський, Афанасій Олександрійський, Дионисій Ареопагіт та ін.
Головні Отці в Римо-католицькій Церкві — Августин, Амвросій Медіоланський, Ієронім Стридонський та Григорій I.
Більш пізніх богословів на Заході називають «вчителями Церкви», а їх вчення — схоластикою. В православ'ї це поняття не використовується, тому до Отців Церкви інколи причисляють діячів Середньовіччя, наприклад патріарха Фотія, Симеона Нового Богослова, Григорія Паламу і Нового Часу - Паїсія Величковського, Феофана Затворника, Силуана Афонського та ін.
[ред.] Див. також
[ред.] Посилання
- У тиждень святих праотців - лекція архімандрита Кирила Павлова про отців церкви (аудіо, рос.)
- Отці Церкви - Ікони та роки життя Святих Отців (відео, спів грецькою)
|
||||||||||||||||||||||||||||
