Святе (Підкарпатське воєводство)
Село
Колишня українська церква св. Параскеви, з 1945 року костел. Координати 49°55′ пн. ш. 22°51′ сх. д. / 49.917° пн. ш. 22.850° сх. д.Координати: 49°55′ пн. ш. 22°51′ сх. д. / 49.917° пн. ш. 22.850° сх. д.
|
Святе (пол. Święte) — давнє українське село в Польщі, у гміні Радимно Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 1052 особи (2011[1]).
Історія[ред. | ред. код]
У 1340—1772 рр. село входило до Перемишльської землі Руське воєводства.
У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. В 1860 р. повз село прокладена Галицька залізниця імені Карла Людвіга. У 1880 році село належало до Ярославського повіту, нараховувало 146 будинків і 717 жителів, 739 були греко-католиками, 16 — римо-католиками, а 51 — юдеями.[2] Місцева греко-католицька парафія належала до Ярославського деканату Перемишльської єпархії.
У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ярославського повіту Львівського воєводства, гміна Радимно. На 1 січня 1939-го в селі з 1940 жителів було 420 українців, 1470 поляків, 50 євреїв[3], місцева греко-католицька парафія належала до Радимнянського деканату Перемишльської єпархії.
В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією. Радянські окупанти насильно мобілізували чоловіків у Червону армію. За Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року село опинилося в Польщі. Польським військом і бандами цивільних поляків почались пограбування і вбивства, селяни гуртувались в загони УПА і відділи самооборони. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР (939 осіб — 273 родини)[4]. Українське населення села, якому вдалося уникнути вивезення до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистка під час проведення Операції «Вісла» і було депортовано на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[5]. В хати виселених українців поселені поляки. У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Церква св. Параскеви[ред. | ред. код]
В селі стояла дерев’яна церква з 1806 року. Під час Першої світової війни російське військо програло тут бій і 34,000 російських солдатів попало в австрійський полон. Під час цих боїв церква була знищена.[6] На її місці у 1932 році було споруджено нову споруду, муровану із куполом, котра стала домінантою навколишньої місцевості, сформованої долиною Сяну. Після виселення українців використовується під костел.
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 539 | 137 | 346 | 56 |
Жінки | 513 | 107 | 282 | 124 |
Разом | 1052 | 244 | 628 | 180 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Święte 6 // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 693. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 109.
- ↑ Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Перемишль. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 22 березня 2018.
- ↑ Іванусів О. Церква в руїні. – St. Catharines, 1987, с. 221.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |