Святий Піо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Святий Піо
Padre Pio.jpg
Мирське ім'я Франческо Форджоне
Чернече ім'я Святий Піо з П'єтрельчіни
Народився 25 травня 1887(1887-05-25)
Помер 23 вересня 1968(1968-09-23) (81 рік)
Канонізований 16 червня 2002 Папою Іваном Павло ІІ
Беатифікований 2 травня 1999
Атрибути стигмати
Подвижництво Дім Полегшення в Стражданнях

святи́й Пі́о з П'єтрельчі́ни (світське ім'я: Франче́ско Форджо́не 25 травня 1887, П'єтрельчіна, Італія — † 23 вересня 1968) — італійський святий 20-го століття, відомий стигматик, благодійний діяч та чернець ордену капуцинів.

Франческо Форджоне народився 25 травня 1887 року в П'єтрельчіні (Італія) в дієцезії Беневенто. До ордену Братів Менших Капуцинів вступив 6 січня 1903 року як кандидат у пресвітери. Висвячений був 10 серпня 1910 року в катедрі в Беневенто. 28 липня 1916 року прибув до монастиря Сан Джованні Ротондо, на пагорбах Гаргано, де, за винятком невеликих перерв, перебував аж до дня смерті, тобто до 23 вересня 1968 року. У п'ятницю, 20 вересня 1918 року, в чернечому хорі старої церкви під час молитви перед Розіп'ятим отримав стигмати, які залишалися відкритими і кровоточивими впродовж п'ятдесяти років.

Благочинна діяльність Отця Піо[ред.ред. код]

Отець Піо організував групи молитви, його стараннями була побудована сучасна лікарня, якій він дав назву «Дім Полегшення в Стражданнях». Монах розпочав втілення своїх ідей стосовно лікарні у 1925, підтримуючи зародження у селищі справжньої невеличкої лікарні, розміщеної у колишньому монастирі кларисок, яка носила ім'я «Лікарня Святого Франціска». У лікарні було кілька ліжок і навіть операційний зал, але установа мала коротке життя через відсутність зацікавлення осіб, від яких залежала її діяльність: поступово почала занепадати, а землетрус 1938 року призвів до остаточного її закриття.

На той час Отець Піо уже працював над ідеєю набагато ширшою і міцнішою, яку він плекав із самого початку свого служіння, покладаючись на людей, які йому повністю довіряли і яким довіряв він сам: у них він бачив повну матеріальну незацікавленість, а також вірність духовних дітей. У них був намір робити саме те, що бажав робити він, без переслідування особистих цілей: вони знали про його давню мрію, з якої Отець Піо не робив таємниці — і зимовими вечорами наприкінці 1939 року почалось обговорювання цього питання. Нарешті 9 січня 1940 прийнято рішення про створення комітету для втілення цієї ідеї в життя: це сталося в невеличкому будинку, розташованому на тій же вулиці, що й монастир. Будівлю зведено у спілці з двома вірними духовними синами Отця Піо: Ґульгельмо Санґуінетті, лікарем з Муджелло, і Маріо Санвіко, підприємцем з Умбрії. З ними співпрацював Карло Кісвардей із Дзари, який саме у той час будував для себе віллу недалеко від монастиря.

Беатифікація та канонізація Святого Піо[ред.ред. код]

Папа Іоанн Павло II 2 травня 1999 року зачислив Отця Піо до лику блаженних, а 16 червня 2002 року – до лику святих. Святий Отець Піо залишив гідне наслідування свідчення любові до Господніх страстей і Євхаристії, вірним і покірним слугою якої він був. Прославився як чудовий керівник душ. Через його витривале служіння в сповідальниці Бог виявив сучасному світові красу своїх діл милосердя.

Посилання[ред.ред. код]

Англійською: