Синьошийка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синьошийка
Luscinia svecica volgae.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Соловейко (Luscinia)
Вид: Синьошийка
Біноміальна назва
Luscinia svecica
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Luscinia svecica
ITIS logo.jpg ITIS: 179818
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 52792
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Luscinia svecica

Синьошийка (Luscinia svecica) — дрібний птах родини Мухоловкових. В Україні гніздовий перелітний вид.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Самка

Дорослий самець має яскраве та характерне забарвлення. Самець підвиду cyanecula зверху бурий; над оком біла «брова»; підборіддя, горло і воло сині, з білою плямою посередині, іноді без білої плями; на волі синій колір окреслений зверху чорним півкільцем під ним іржасте півкільце; груди і черево білуваті махові пера бурі; верхня частина хвоста руда, кінцева — темно-бура, центральні стернові пера цілком бурі; дзьоб чорний; ноги темно-бурі. У самців підвидів svecica та volgae пляма на межі горла і вола іржаста. У місцях, де відбувається природна гібридизація між особинами різних підвидів, пляма на межі горла і вола може бути світло-вохристою. У дорослої самиці горло білувате з темними смужками по боках; на волі темні риски і лише буре на півкільце, іноді в невеликій кількості присутній і синій колір. Молодий птах зверху темно-бурий, з численними світлими рисками; низ рудуватий, з темними рисками.

Поширення[ред.ред. код]

Має широкий гніздовий ареал, що охоплює більшу частину Європи та Азії. Гніздиться по всій Європі (крім Британських островів, південних районів Іспанії, Італії, півдня Балканського півострова, а також Криму та Кавказу) та Азії (крім пустельних районів Середньої та Малої Азії, Аравійського півострова, південних та південно-східних територій Азії). Місця зимівель розміщені у Північній Африці та Південній Азії.

В Україні гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на значній частині степової смуги та у Закарпатті, під час міграцій трапляється на всій території. Підвид cyanecula гніздиться на більшій частині території країни; volgae гніздиться на сході країни; svecica трапляється під час міграцій.

Місця існування[ред.ред. код]

Заселяє переважно узлісся заболочених вільхових лісів, густі вербові зарості серед заплавних луків та низинних боліт, зарості очерету, кущів, густі, але не надто зімкнені, високостеблові трави по берегах річок, стариць, озер, водосховищ, меліоративних каналів та заповнених водою канав. Трапляється також у сирих заростях кущів уздовж доріг, заростях кропиви на межі городів біля води.

Чисельність[ред.ред. код]

Чисельність в Європі оцінено в 4,5—7,8 млн пар, в Україні — 235—280 тис. пар[1].

Гніздова біологія[ред.ред. код]

Гніздиться окремими парами. Гнізда розташовує на землі в затінених, добре укритих місцях, під куртиною густої та високої трави, під нависаючими гілками кущів, серед коренів верби, іноді при основі осокової кочки, на річкових наносах, що залишилися після весняного паводку.

Гніздова будівля досить велика та пухка. Ії основою служать вербове та інше листя, тонкі гілочки. Зовнішня частина складається з торішнього листя дерев та кущів, стебел та листя трав, корінців, іноді з домішкою моху. Середня частина гнізда робиться з зеленого моху, переплетеного листям трав, рослинними волокнами та жилками перегнилого листя. Вистилка товста (до 1,5 см), складається з м'яких широких листків, трави, інколи рослинного пуху та окремих пір'їн.

До відкладання яєць приступає наприкінці квітня — на початку травня. Насиджує самка 13—14 діб. У повній кладці 4—7 (рідше 5—6) яєць. Шкаралупа злегка блискуча. Основний фон її світло-, сіро-, блакитнувато- або оливково-зеленого кольору, щільно усіяний численними іржаво-жовтими або червонувато-бурими, не дуже чіткими плямами, що згущуються біля тупого кінця.

Живлення[ред.ред. код]

Синьошийка — комахоїдний птах. У живленні переважають комахи та їхні личинки, що тримаються на землі. Восени значну частку раціону становлять ягоди.

Підвиди[ред.ред. код]

Виділяють наступні підвиди синьошийки:

Примітки[ред.ред. код]

  1. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Див. також[ред.ред. код]

  • 8443 Svecica - астероїд, названий ім'ям виду.

Посилання[ред.ред. код]

  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ, 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  • Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск: Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.
  • «The IUCN Red List of Threatened Species» ((англ.)). Архів оригіналу за 2013-07-21. 

Зовнішні ресурси[ред.ред. код]