Колишній Краківський готель (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колишній готель "Краківський"
м. Львів, 79008 площа Соборна 7
49°50'17"N 24°2'8"E
Апеляційний суд Львівської області
Архітектор Михайло Лужецький
Будівельна компанія фірма Едмунда Жиховича
Замовник Товариство взаємодопомоги державних урядовців

Початок будівництва 1913
Збудовано 1914
Реконструйовано після 1945

Тип споруди адміністративний
Архітектурні стилі модерн

Колишній готель "Краківський" розташований на площі Соборній 7 у Львові. Бічний фасад простягається вздовж вулиці Пекарської 1. Внесений до Реєстру пам'яток України місцевого значення Львівської області з охоронним номером 1363. Одночасно з будівлею готелю були збудовані будинки по вулиці Пекарській 1-а, 1-b, 1-c, спроектовані Михайлом Лужецьким 1913 у стилі раціонального модерну для Товариство взаємодопомоги державних урядовців, що занесені до Реєстру пам'яток місцевого значення під охоронними номерами 656 (1-а) та 1648 (1-б).

Історія

На карті Франца д'Ертеля 1780 праворуч позначено початок вулиці Пекарської і забудову на ній
Забудова парцелі на карті 1844 року
Готель Краківський (№ 62) на карті Львова 1900 року

Ще з часів формування XІV ст. міських фортифікацій виникла дорога, що вела від східного прясла оборонних мурів в напрямку Волоської дороги, по якій до міста надходила значна частина східних товарів. На 1544 вперше згадано дорогу Темрічівську (майбутня вулиця Пекарська), що вела від неї до підміської оселі Волі Кампіанівської. У XVII ст. з формуванням зовнішньої лінії оборони міста були остаточно сформовані площа перед монастирем бернардинців і траса проходження початкової частини вулиці Пекарської вздовж південної сторони великого бастіону. Тоді було розпарцельовано грунти на даній ділянці. На XVIII ст. була сформована рядова забудова від фортифікацій монастиря бернардинців до вулиці Пекарської, яка зафіксована на картах межі XVIIІ ст.-ХІХ ст. Вірогідно, що тоді на доволі великій кутовій парцелі існував заїзд чи корчма. У ХІХ ст. тут знаходились заїзди «Під Оленем», згодом «Ковальський». На літографії К. Ауера 1846 поряд з Генеральною командою видніється двоповерховий будинок з бароковим фронтоном. У 2-й половині ХІХ ст. на двох крайніх парцелях було збудовано наріжну триповерхову будівлю готелю "Краківський" з 5 вікнами по фасаду і поряд двоповерховий чотирьохвіконний будинок, що межував з будівлею військової Генеральної команди. За чільною будівлею від площі вздовж парцелі простягались з двох сторін офіцини, господарські будівлі, стайні. Варто зауважити, що з протилежної сторони вулиці був збудований готель "Метрополь" (Пекарська 2), а за Генеральною командою "Варшавський" (пл. Соборна 5). Для утримання заїзду необхідно було отримати дозвіл магістрату, для чого необхідно було надати параметри подвір'я, огороження, плани чільних кам'яниць, офіцин, господарських споруд. Завдяки довгому бічному фасаду на вулиці Пекарської розміщувався в'їзд, де розташовувались стайні, возівні, конструкція яких регламентувалась. Найбільша увага приділялась розташуванню гноярок.

На початку ХХ ст. будівлі перейшли у власність Товариства взаємодопомоги державних урядовців і 1910 оголосили конкурс на проект будівництва на великій кутовій парцелі будівель готелю, адміністративного корпусу, прибуткового будинку. На нього були представлені проекти Генрика Заремби і Рудольфа Мацури (1 премія); Леопольда Карасінського і Леопольда Райсса (2 місце); Франциска Мончинського і Тадеуша Стриєнського; Фердинанда Ліблінга. На основі проекту Заремби і Мацури, що зайняв 1 місце, було розроблено проект готелю архітектором Михайлом Лужецьким. На час будівництва це був один з найбільших і модерних готелів міста, у якому стилістика сецесії поєднала риси ренесансу, готики. У фасаді будівлі застосували популярні у архітектурі Львова 1900-х років високі ренесансні аттики, готичні аркади-вітрини першого поверху, наріжну лоджію. Велику увагу надали плануванню поверхів, дизайну інтер'єрів номерів, загальних приміщень. Їх розробляли під керівництвом одного з провідних творців львівської сецесії Мар'яна Ольшевського (1881-1915)[1] група архітекторів творчого об'єднання "Зеспул". Вони розробляли комплексно для приміщень набори меблів, систему освітлення, розписи, картини, гобелени, вітражі.

П'ятиповерховий готель був завершений напередодні початку Першої світової війни і не встиг набути популярності у австрійському Львові. Він існував у міжвоєнний період, Другу світову війну. У післявоєнний період за доби СРСР був закритий і у будівлі розмістили Апеляційний суд Львівської області, Львівський науково-дослідницький інститут судових медичних експертиз, обласну прокуратуру, переведену згодом в інше приміщення. Будівля зазнала перебудови, через що більшість декору, умеблювання було знищено. Первісний декор частково зберігся у фойє, сходовій клітці, виконаних за проектом Веслава Ґжимальського, який виконав також проекти втрачених трикімнатних номерів, вивісок, декоративних розписів, ресторану (разом з Мар'яном Осінським). На сходовій клітці вціліли вітражі з стилізованими народними мотивами за ескізами Генриха Узембла[2], виконані краківською фабрикою С.-Г. Желенського.

Адміністративний корпус збудували на фундаментах давнішої будівлі 1881 і у міжвоєнний період використовувався торговим домом "Фармація". Будівлю 1938 реконструювали за проектом К. Дудека. Він та чотирьохповерховий прибутковий будинок були надбудовані у післявоєнний час і пристосовані під будівельний технікум. При надбудові було втрачено давнє завершення будівлі. На фасаді залишились барельєфи з первісного оздоблення, що були присвячені сільському господарству, промисловості, морській торгівлі, гірничій справі.

Галерея

Джерела

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII–XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008. — ISBN 978-966-7022-77-8 стор. 464-465
  • Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці. - Львів: Ц. Є, 2008 ISBN 978-966-7022-79-2 стор. 310-311
  • Мельник Б. Вулицями старовинного Львова.— Львів: Світ, 2001 ISBN 966-603-048-9 стор. 203
  • Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття. – Львів: 2004, ISBN 966-02-2844-9 стор. 92.
  • Czasopismo Techniczne. 1913, № 21, tabl. XXXI.
  • Львів - Львів, Центр Європи, 1999, ISBN 966-7022-09-9
  • З. Козак Заїжджі двори Львова. - Вісник 12 інституту Укрзахідпроектреставрація 2002 ISBN 966-95066-4-9 стор. 123-141

Посилання

Примітки