Літографія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Літографія (від грец. λίθος - камінь та γράφω - писати) - спосіб друку з плоскої поверхні, підготовленої таким чином, що фарба збирається тільки в гідрофільних місцях і відсутнє в гідрофобних(водноотштовхуючих). При застосуванні літографії на кам'яній або металевій пластині створюється за допомогою олії, смальцю або гуміарабіка візерунок. Жирні місця не змочуються фарбою і стають тлом.
Зміст |
[ред.] Винахідник літографії
Літографію винайшов у 1796 році баварець Алоїс Зенефельдер. Він же відкрив першу літографську майстерню у Мюнхені. Більш безпечна техніка літографії (у порівнянні з офортом) давала також перевигу в створенні більшого накладу. Це сприяло її широкому застосуванню в друкарнях. Зенефелбдер також видав перший підручник для літографів.
Літографія використовується для друку текстів або зображень на папері або іншому матеріалі. В наш час здебільшого використовується офсетна літографія.
[ред.] Літографія на службі у мистецтва
Класичну техніку літографії використовувало багато митців 19-20 ст.: Адольф фон Менцель, Оноре Дом'є,Т еодор Жеріко, Ежен Делакруа, Тулуз-Лотрек, Стейнлен, Альбер Марке, Анрі Матіс. Належне віддав літографській техніці й Мауріц Ешер (або Есхер), знакова фігура для мистецтва гравюри 20 століття.
[ред.] Інше значення
Термін літографія використовується також для позначення процесу фотолітографії - методу виробництва інтегральних мікросхем та іншої мікроелектроніки, хоча цей процес більше схожий на травлення, ніж на літографію.
[ред.] Дивіться також
 |
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
