Літографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Острозький замок, літографія за малюнком Зиґмунта Фогеля


Літографія (від грец. λίθος — камінь та грец. γράφω — писати) — техніка гравюри, коли фарба під тиском переноситься з пласкої друкарської форми на папір. При застосуванні літографії на кам’яній або металевій пластині створюється малюнок літографським олівцем або літографською тушшю. Жирні місця (малюнок на камені) не змочуються фарбою і стають білим тлом.

Винахідник літографії[ред.ред. код]

Літографський верстат 1839 року

Літографію винайшов у 1796 році баварець Алоїс Зенефельдер. Він же відкрив першу літографську майстерню у Мюнхені. Більш дешева техніка літографії ( у порівнянні з офортом ) давала також перевагу в створенні більшого накладу. Це сприяло її широкому застосуванню в друкарнях. Зенефельдер також видав перший підручник для літографів.

Літографія використовується для друку текстів або зображень на папері або іншому матеріалі. В наш час здебільшого використовується офсетна літографія.

Необхідні прилади і матеріали[ред.ред. код]

  • Літографський верстат
  • Літографський камінь ( зазвичай вапняк, зараз переважно використовують металеві платівки )
  • Літографський олівець або літографська туш

Літографія на службі у мистецтва[ред.ред. код]

Класичну техніку літографії використовувало багато митців 19-20 ст.:

Франсіско Гойя, літографія «Браво, торо !»

Належне віддав літографській техніці й Моріц Корнеліус Ешер (або Есхер), знакова фігура для мистецтва гравюри 20 століття. В Україні літографію успішно практикували Микола Мурашко, Василь Касіян, Михайло Жук. Серед сучасних митців слід відмітити Надію Лопухову, Володимира Чаришнікова, Адама Крвавича.

Інше значення[ред.ред. код]

Термін літографія використовується також для позначення процесу фотолітографії - методу виробництва інтегральних мікросхем та іншої мікроелектроніки, хоча цей процес більше схожий на травлення, ніж на літографію. л. рентгенівська (рос. литография рентгеновская; англ. X-ray lithography ) – метод мікроелектронної технології,який полягає у формуванні з субмікронним розділенням захисної маски заданого профілю на поверхні підкладини; здійснюється за допомогою рентгенівського випромінювання з довжиною хвилі 0,4 – 5 нм; один із методів мікролітографії.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Тулуз Лотрек, Арістід Брюан, реклама концертів співака, 1892 р.


  • Erich Mönch: Werkstattbuch der Lithographie für Künstlerlithographen und Studierende. Bearbeitet und erweitert von Walter Schautz, Argenbühl-Ratzenried 1978
  • Hiller/Füssel: Wörterbuch des Buches. Frankfurt a. M.: Vittorio Klostermann 2002, ISBN 3-465-03220-9
  • Mario Derra: Der Solnhofener Naturstein und die Erfindung des Flachdruckes durch Alois Senefelder. Ein Lithographieführer, Solnhofen: Bürgermeister-Müller-Museum 2002, ISBN 3-00-009414-8
  • Aleš Krejča: Die Techniken der graphischen Kunst. Handbuch der Arbeitsvorgänge und der Geschichte der Original-Druckgraphik, Hanau a. M.: Verlag Werner Dausien, ISBN 3-7684-1071-4
  • Alois Senefelder: Vollstaendiges Lehrbuch der Steindruckerey, 1818, [1]
  • Суворов П. И. Искусство литографии. — М.: Искусство, 1952.
  • Генри Дж. Родс. Литографское искусство. — Л.: Техника и производство, 1928.
  • Коростин А. Ф. Русская литография XIX века. — Л.: Искусство, 1953.
  • Русский биографический словарь|Половцев А. А. Русский биографический словарь. [2]

Дивіться також[ред.ред. код]