Стратиграфія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Стратиграфія (лат. stratum — пласт, шар; грец. γραφο — пишу) розділ історичної геології, який охоплює питання історичної послідовності, первинних взаємовідносин і географічного розповсюдження осадків, вулканогенних і метаморфічних утворень, що складають земну кору і відображають природні етапи розвитку Землі та її біосфери.

Зміст 1 Історія розвитку 2 Об'єкт вивчення 3 Основні задачі 4 Основні принципи 5 Класифікація стратиграфічних підрозділів 5.1 Стратиграфія в геології 5.1.1 Дивіться також 6 Напрямки 7 Джерела

[ред.] Історія розвитку

Теоретичні основи стратиграфії були закладені Ніколаусом Стеноном у 1669 р. Він вперше ввів поняття суперпозиції і постулював основний закон стратиграфії:

У випадку непорушеного горизонтального залягання геологічних пластів, нижчі пласти древніші від тих, що залягають над ними.

Вільям Сміт, батько англійської геології, у 1796 р. вперше застосував принципи стратиграфії для побудови першої в світі геологічної карти.

[ред.] Об'єкт вивчення

Об'єкт вивчення стратиграфії — стратиграфічні підрозділи (стратони), кожен з яких є сукупністю гірських порід, що складають певну споріднену асоціацію і виокремлюються за ознаками, які дозволяють встановити послідовність їх формування і просторового положення у стратиграфічному розрізі.

[ред.] Основні задачі

• встановлення первинної послідовності залягання геологічних тіл;
• встановлення вікових взаємовідносин геологічних тіл;
• створення глобальної схеми періодизації історії Землі;
• створення регіональних схем періодизації геологічної історії для окремих великих ділянок земної кори

[ред.] Основні принципи

1. Принцип суперпозиції (Стенона): «За умови непорушеного залягання кожний нижчезалягаючий пласт древніший за перекриваючий»
2. Принцип гомотаксальності (Гекслі): «Стратиграфічна кореляція конкретних розрізів, за умови неможливості безпосереднього простеження на місцевості, відбувається співставленням ідентичних наборів ознак, у тому числі слідів обстановок і подій минулого»
3. Принцип незворотності еволюції біосфери (Сміта): «Біологічний вид, який у ході еволюції зникнув з біосфери Землі ніколи більше не виникне знову»
4. Принцип об'єктивної реальності і унікальності: «Стратиграфічний підрозділ (стратон) є реальним результатом ("твердою копією") геологічних подій, і об'єктивно відображає сутність цих подій, не повторюючись у просторі і часі»

[ред.] Класифікація стратиграфічних підрозділів

• місцеві

• серія — головний місцевий стратиграфічний підрозділ великого рангу, складно побудоване різнофаціальне геологічне тіло, яке відображає етап осадонагромадження в регіоні. Її поділяють на світи, сума стратотипів яких становить стратотип серії. Стратиграфічні межі, ізохронні чи діахронні, виражені площинами регіональних кутових чи стратиграфічних незгідностей. Називають серії за географічним об'єктом у зоні поширення.

• світа — єдине геологічне тіло з властивим йому, однак відмінним від суміжних геологічних тіл літологічним складом, який сформувався в однакових або близьких фізико-географічних умовах. Вона має стійкі по всій площі поширення літолого-фаціальні ознаки, які є критерієм її визначення. В світі можуть бути виділені допоміжні літо- (підсвіти, пачки, товщі) і біостратиграфічні підрозділи. Світа має свій стратотип. Назва світи утворюється від назви географічного об'єкту в стратотиповій місцевості.
  Світа і серія є головними елементами, які картують. Співвідношення між ними зображають за допомогою стратиграфічної колонки, місцевої стратиграфічної схеми чи колонки місцевої стратиграфічної шкали в кореляційних регіональних стратиграфічних схемах.

• товща —

• пачка —

• пласт-маркер —

• регіональні

• регіоярус (горизонт) — інтегрує по латералі в межах геологічного регіону одновікові різнофаціальні світи, серії або їхні частини. Одновіковість об'єднаних у регіоярус місцевих стратонів і спеціалізованих біостратиграфічних шкал визначають за палеонтологічними критеріями. Може бути поділений на підрегіояруси за комплексами органічних решток, які дещо відмінні від загальної палеонтологічної характеристики і чітко простежуються у більшій частині регіону. У разі потреби групування регіоярусів у більші стратиграфічні підрозділи, виділяють надрегіояруси. Від суміжних утворень сусідніх регіонів регіоярус відрізняється будовою та речовинним складом порід і фіксацією стійких взаємозв'язків видів, родів та окремих таксонів вищих рангів давньої біоти. Регіоярус має власний стратотип. Називають його за назвою будь-якого географічного або етнічного об'єкту в області поширення.

• підрегіоярус (підгоризонт) -

• загальні

• Еонотема —

• Ератема —

• Система — головний стратиграфічний підрозділ глобальної шкали, складений утвореннями, що сформувалися упродовж геологічного періоду і відображають значний етап історії Землі та життя на ній. Межі та обсяг системи фіксують лімітотипи і стратотипи стратонів, які належать до її складу.

• Відділ —

• Ярус — стратон, підпорядкований відділу і розділений на під'яруси та хронозони, комплекс яких становить стратиграфічний обсяг ярусу. Він має власний стратотип.

• Хронозона — елементарна стратиграфічна одиниця, підпорядкована ярусу; вона об'єднують гірські породи, які сформувалися за час існування специфічного зонального комплексу викопних організмів з групи, що використовують для розчленування системи. Хронозони виділяють у стратотипі ярусу, або ж вони мають свій власний стратотип.

[ред.] Стратиграфія в геології

Стратиграфічною основою для проведення геологічних робіт на будь-якій площі (ділянці) є стратиграфічна схема, побудована з врахуванням опорного геологічного розрізу і зкорельованих з ним типових розрізів, які відображають зміну об'ємів і співвідношень виділених стратонів, або їх стабільність на даній площі. Стратиграфічна основа — це фундамент, на який спираються геологічна зйомка, тектонічні і палеогеографічні побудови, висновки про вік і нерідко про форми прояву магматизму, про вік і особливості сингенетичних, і до певної міри постседиментаційних родовищ корисних копалин.

Стратиграфічна схема (шкала) — таблиця в яку зведено і зкорельовано місцеві і регіональні стратиграфічні підрозділи, які складають повний, чи частковий розріз ділянки земної кори. Місцева стратиграфічна послідовність відкладів відображається у вигляді стратиграфічної колонки. Для районів з сильною фаціальною мінливістю товщ стратиграфічна шкала доповнюється геологічним профілем, що розкриває характер взаємовідносин товщ різного складу як за розрізом, так і по простяганню.

[ред.] Дивіться також

Геохронологія

[ред.] Напрямки

• Біостратиграфія
• Літостратиграфія
• Хроностратиграфія
• Магнітостратиграфія
• Кліматостратиграфія
• Секвенс-стратиграфія
• Археологічна стратиграфія

[ред.] Джерела

• Геологический словарь / под. ред. К. Н. Паффенгольца / т. 2., изд-во "Недра", Москва. - 1973. - 456 с.

Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.