Сікоку
|
|
|
| 四国 | |
|
о. Сікоку
|
|
| Острів Сікоку на карті Японії | |
| 33°45′ пн. ш. 133°30′ сх. д. / 33.750° пн. ш. 133.500° сх. д. |
Сіко́ку (яп. 四国, しこく, МФА: [ɕi̥koku̥], «чотири провінції») — найменший з чотирьох великих островів Японського архіпелагу. З півночі, сходу й заходу омивається Внутрішнім японським морем, а з півдня — Тихим океаном. Названий на честь чотирьох провінцій острова — Ава, Ійо, Санукі й Тоса. У другій половині 19 століття вони були перетворені на чотири префектури — Токушіма, Ехіме, Каґава й Кочі. Слово «Сікоку» має подвійне смислове навантаження. У вузькому значенні ним позначають лише острів Сікоку. У широкому значенні — регіон Сікоку (яп. 四国地方, しこくちほう, МФА: [ɕi̥koku̥ t͡ɕihoː]), який включає окрім власне острова Сікоку сусідні малі острови. У давнину регіон Сікоку входив до складу Південноморського краю.
Зміст |
Адміністративний поділ [ред.]
Острів Сікоку поділений на 4 префектури. До другої половини 19 століття він поділявся на 4 провінції.
| ~ |  |
 |
Центр | Провінція | Площа | Населення | Густота | Код |
 |
Ехіме | 愛媛県 | Мацуяма | Ійо | 5677,55 | 1 444 742 | 254,5 | JP-38 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
Каґава | 香川県 | Такамацу | Санукі | 1876,51 | 1 002 942 | 534,5 | JP-37 |
 |
Кочі | 高知県 | Кочі | Тоса | 7105,13 | 781 862 | 110 | JP-39 |
 |
Токушіма | 徳島県 | Токушіма | Ава | 4146,55 | 793 278 | 191,3 | JP-36 |
Географія [ред.]
Природа [ред.]
Площа Сікоку — 18.298,86 км²[1]. Рельєф острова переважно гористий. Гори, які простягаються з заходу на схід, ділять Сікоку на два субрегіони. Перший, північний, виходить до Внутрішнього японського моря, а другий, південний, — до Тихого океану. Найвищою точкою Сікоку є гора Ісідзуті (1982 м) у префектурі Ехіме. В районі узбережжя переважають рівнини, найбільшою з яких є Токусімська. Річна сітка острова густа. Ріка Йосіно є найбільшою водяною артерією острова, протяжність якої сягає 194 км.
Клімат Сікоку різниться від субрегіону. У північній частині переважає середземноморський, а у південній — субтропічний мусонний клімат.
Опади бувають частими, особливо влітку на час приходу тайфунів. Завдяки ним збагачуються ліси Сікоку, що вважаються одними з найзеленіших в Японії.
|
  |
|
| Фізична карта Сікоку |
Моря [ред.]
|
||
| Море Харіма | (播磨灘) | — префектури Токушіма та Каґава. |
| Море Хіуті | (燧灘) | — префектури Ехіме та Каґава. |
| Море Ійо | (伊予灘) | — префектура Ехіме. |
| Море Ува | (宇和海) | — префектура Ехіме. |
| Протока Наруто | (鳴門海峡) | — префектура Токушіма. |
| Протока Кії | (鳴門海峡) | — префектура Токушіма. |
| Протока Бунґо | (豊後水道) | — префектура Ехіме. |
|
||
| Затока Тоса | (土佐湾) | — префектура Кочі. |
Гори [ред.]
|
||||
| Ісідзуті | (石鎚山) | — 1982 м; | префектура Ехіме. | ~ Найвищий пік Західної Японії |
| Цуруґі | (剣山) | — 1955 м; | префектура Токушіма. | |
| Камеґаморі | (瓶ヶ森) | — 1896 м; | префектури Ехіме та Кочі. | |
| Міуне | (三嶺) | — 1893 м; | префектури Токушіма та Кочі. | |
| Сасаґаміне | (笹ヶ峰) | — 1859 м; | префектури Ехіме та Кочі. | |
|
||||
| Рюо | (竜王山) | — 1060 м; | префектури Токушіма та Каґава. | |
Річки [ред.]
| Йосікава | (吉野川) | — префектура Кочі → префектура Каґава. |
| Докі | (土器川) | — префектура Каґава. |
| Нака | (那賀川) | — префектура Токушіма. |
| Сіґенобу | (重信川) | — префектура Ехіме. |
| Хідзі | (肱川) | — префектура Ехіме. |
| Монобе | (物部川) | — префектура Кочі. |
| Нійодо | (仁淀川) | — префектура Кочі. |
| шіманто | (四万十川) | — префектура Кочі. |
Рівнини [ред.]
| Рівнина Мацуяма | (松山平野) | — префектура Ехіме. |
| Рівнина Санукі | (讃岐平野) | — префектура Каґава. |
| Рівнина Токушіма | (徳島平野) | — префектура Токушіма. |
| Рівнина Кочі | (高知平野) | — префектура Кочі. |
Історія [ред.]
Назва острова Сікоку походить від чотирьох «країн», провінцій —, які розташовувались на ньому. Цими провінціями були Тоса, Ава, Санукі та Ійо. Остання була однією з найважливіших, за іменем якої інколи називали увесь острів Сікоку — Ійо но футананашіма (伊予之二名島, «двоіменний острів Ійо») або Ійо шіма (伊予島, «острів Ійо»). Окрім цього Сікоку називали Футанашіма (二名島, «двоіменний острів»).
У результаті адміністративної реформи 1871–1876 років Тоса, Ава, Санукі та Ійо були перетворені відповідно у префектури Кочі, Токушіма, Каґава й Ехіме.
Віддавна Сікоку відомий 88-ма паломницькими храмами, які пов'язуються із діяльністю напів-легендарного буддистського монаха Кукая.
Демографія [ред.]
На острові Сікоку проживає 4,141,955 чоловік (2005). Більша частина населення мешкає у північних районах. Найбільшими містами є префектуральні центри — Мацуяма, Такамацу, Токушіма, Кочі. Сікоку стараждає від проблеми старіння населення. Більшість молоді лишає острів, переїзджаючи до Токіо або Осаки.
Економіка [ред.]
Частка господарства Сікоку у всеяпонській економіці не перевищує 3%. Острів не є економічно інтегрованим. Префектура Ехіме має тісні зв'язки з Хіросімою, префектура Токушіма з Осакою, а префектура Кагава з Окаямою. Північна частина острова, переважно узбережжя Внутрішнього японського моря, є центром важкої промисловості і кораблебудування. На півдні Сікоку переважає сільське господарство. Серед культур, що вирощуються важливе місце належить мандаринам та винограду. Сприятливий клімат у південних районах острова дає змогу збирати врожай рису двічі на рік.
У 1988 році було збудовано Великий міст Сето, який поєднав Сікоку із островом Хонсю і пришвидшив економічну інтеграцію острова з центральними японськими землями. Мосту з островом Кюсю поки що немає. Через гірський рельєф острова сітка доріг не досить розвинена.
Див. також [ред.]
Джерела і література [ред.]
- 『角川日本地名大辞典』全50巻、東京：角川書店、1987-1990 («Великий словник назв місцевостей Японії видавництва Кадокава». У 50 томах, Токіо: Кадокава сьотен, 1987–1990)
Примітки [ред.]
- ↑ Дані за 2006 рік Інституту географії Японії
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
Посилання [ред.]
|
|||||||||||||||||||
|
||||||||
