Сікоку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
  
Сікоку
四国
Острів Сікоку на карті Японії
33°45′ пн. ш. 133°30′ сх. д. / 33.750° пн. ш. 133.500° сх. д. / 33.750; 133.500

Сіко́ку (яп. 四国, しこく, МФА: [ɕi̥koku̥], «чотири провінції») — найменший з чотирьох великих островів Японського архіпелагу. З півночі, сходу й заходу омивається Внутрішнім японським морем, а з півдня — Тихим океаном. Названий на честь чотирьох провінцій острова — Ава, Ійо, Санукі й Тоса. У другій половині 19 століття вони були перетворені на чотири префектури — Токушіма, Ехіме, Каґава й Кочі. Слово «Сікоку» має подвійне смислове навантаження. У вузькому значенні ним позначають лише острів Сікоку. У широкому значенні — регіон Сікоку (яп. 四国地方, しこくちほう, МФА: [ɕi̥koku̥ t͡ɕihoː]), який включає окрім власне острова Сікоку сусідні малі острови. У давнину регіон Сікоку входив до складу Південноморського краю.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Острів Сікоку поділений на 4 префектури. До другої половини 19 століття він поділявся на 4 провінції.

~ Flag of Ukraine.svg Flag of Japan.svg Центр Провінція Площа Населення Густота Код
Flag of Ehime Prefecture.svg Ехіме 愛媛県 Мацуяма Ійо &&&&&&&&&&&05677.05500005677,55 &&&&&&&&01444742.&&&&001 444 742 &&&&&&&&&&&&0254.0500000254,5 JP-38
Flag of Kagawa Prefecture.svg Каґава 香川県 Такамацу Санукі &&&&&&&&&&&01876.05100001876,51 &&&&&&&&01002942.&&&&001 002 942 &&&&&&&&&&&&0534.0500000534,5 JP-37
Flag of Kochi Prefecture.svg Кочі 高知県 Кочі Тоса &&&&&&&&&&&07105.01300007105,13 &&&&&&&&&0781862.&&&&00781 862 &&&&&&&&&&&&0110.&&&&00110 JP-39
Flag of Tokushima Prefecture.svg Токушіма 徳島県 Токушіма Ава &&&&&&&&&&&04146.05500004146,55 &&&&&&&&&0793278.&&&&00793 278 &&&&&&&&&&&&0191.0300000191,3 JP-36

Географія[ред.ред. код]

Природа[ред.ред. код]

Площа Сікоку — 18.298,86 км²[1]. Рельєф острова переважно гористий. Гори, які простягаються з заходу на схід, ділять Сікоку на два субрегіони. Перший, північний, виходить до Внутрішнього японського моря, а другий, південний, — до Тихого океану. Найвищою точкою Сікоку є гора Ісідзуті (1982 м) у префектурі Ехіме. В районі узбережжя переважають рівнини, найбільшою з яких є Токусімська. Річна сітка острова густа. Ріка Йосіно є найбільшою водяною артерією острова, протяжність якої сягає 194 км.

Клімат Сікоку різниться від субрегіону. У північній частині переважає середземноморський, а у південній — субтропічний мусонний клімат.

Опади бувають частими, особливо влітку на час приходу тайфунів. Завдяки ним збагачуються ліси Сікоку, що вважаються одними з найзеленіших в Японії.

Shikou-Ukr-topo.png

Море
Ува
Море
Харіма
Море
Хіучі
Море Ійо
Протока
Бунґо
Протока
Наруто
Протока
Кії
Black triangle2.svg
Black triangle2.svg
Black triangle2.svg
Black triangle2.svg
Black triangle2.svg
Black triangle2.svg
рівнина
Кочі
Red pog.svg
Red pog.svg
Red pog.svg
Red pog.svg
Red pog.svg
Red pog.svg
Фізична карта Сікоку

Моря[ред.ред. код]

Море Харіма (播磨灘) префектури Токушіма та Каґава.
Море Хіуті (燧灘) префектури Ехіме та Каґава.
Море Ійо (伊予灘) префектура Ехіме.
Море Ува (宇和海) префектура Ехіме.
Протока Наруто (鳴門海峡) префектура Токушіма.
Протока Кії (鳴門海峡) префектура Токушіма.
Протока Бунґо (豊後水道) префектура Ехіме.
Затока Тоса (土佐湾) префектура Кочі.

Гори[ред.ред. код]

Ісідзуті (石鎚山) — 1982 м; префектура Ехіме. ~ Найвищий пік Західної Японії
Цуруґі (剣山) — 1955 м; префектура Токушіма.
Камеґаморі (瓶ヶ森) — 1896 м; префектури Ехіме та Кочі.
Міуне (三嶺) — 1893 м; префектури Токушіма та Кочі.
Сасаґаміне (笹ヶ峰) — 1859 м; префектури Ехіме та Кочі.
Рюо (竜王山) — 1060 м; префектури Токушіма та Каґава.

Річки[ред.ред. код]

Йосікава (吉野川) префектура Кочіпрефектура Каґава.
Докі (土器川) префектура Каґава.
Нака (那賀川) префектура Токушіма.
Сіґенобу (重信川) префектура Ехіме.
Хідзі (肱川) префектура Ехіме.
Монобе (物部川) префектура Кочі.
Нійодо (仁淀川) префектура Кочі.
шіманто (四万十川) префектура Кочі.

Рівнини[ред.ред. код]

Рівнина Мацуяма (松山平野) префектура Ехіме.
Рівнина Санукі (讃岐平野) префектура Каґава.
Рівнина Токушіма (徳島平野) префектура Токушіма.
Рівнина Кочі (高知平野) префектура Кочі.

Історія[ред.ред. код]

Назва острова Сікоку походить від чотирьох «країн», провінцій —, які розташовувались на ньому. Цими провінціями були Тоса, Ава, Санукі та Ійо. Остання була однією з найважливіших, за іменем якої інколи називали увесь острів Сікоку — Ійо но футананашіма (伊予之二名島, «двоіменний острів Ійо») або Ійо шіма (伊予島, «острів Ійо»). Окрім цього Сікоку називали Футанашіма (二名島, «двоіменний острів»).

У результаті адміністративної реформи 18711876 років Тоса, Ава, Санукі та Ійо були перетворені відповідно у префектури Кочі, Токушіма, Каґава й Ехіме.

Віддавна Сікоку відомий 88-ма паломницькими храмами, які пов'язуються із діяльністю напів-легендарного буддистського монаха Кукая.

Демографія[ред.ред. код]

На острові Сікоку проживає 4,141,955 чоловік (2005). Більша частина населення мешкає у північних районах. Найбільшими містами є префектуральні центри — Мацуяма, Такамацу, Токушіма, Кочі. Сікоку стараждає від проблеми старіння населення. Більшість молоді лишає острів, переїзджаючи до Токіо або Осаки.

Економіка[ред.ред. код]

Частка господарства Сікоку у всеяпонській економіці не перевищує 3%. Острів не є економічно інтегрованим. Префектура Ехіме має тісні зв'язки з Хіросімою, префектура Токушіма з Осакою, а префектура Кагава з Окаямою. Північна частина острова, переважно узбережжя Внутрішнього японського моря, є центром важкої промисловості і кораблебудування. На півдні Сікоку переважає сільське господарство. Серед культур, що вирощуються важливе місце належить мандаринам та винограду. Сприятливий клімат у південних районах острова дає змогу збирати врожай рису двічі на рік.

У 1988 році було збудовано Великий міст Сето, який поєднав Сікоку із островом Хонсю і пришвидшив економічну інтеграцію острова з центральними японськими землями. Мосту з островом Кюсю поки що немає. Через гірський рельєф острова сітка доріг не досить розвинена.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела і література[ред.ред. код]

  • 『角川日本地名大辞典』全50巻、東京:角川書店、1987-1990 («Великий словник назв місцевостей Японії видавництва Кадокава». У 50 томах, Токіо: Кадокава сьотен, 1987–1990)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дані за 2006 рік Інституту географії Японії
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]